275. Перевод стих. «Весна і молодість. Ну, що є краще в світі…».
276. Перевод стих. «Бабине літо».
277. Перевод стих. «Вже травень засвітив свічки каштанів білі…».
278. Перевод стих. «Іду, співаючи про тебе…».
279. Перевод стих. «В задумі сад, квітки, алеї…».
280. Перевод стих. «Солов’їні далі, далі солов’їні…».
281. Перевод стих. «Юнакові».
282. Перевод стих. «Ах ти, юнь чорноброва…».
283. Перевод стих. «Одгуркотів гігантів бій…».
284. Перевод стих. «Блукає осінь. Безгомінням…».
285. Перевод стих. «Задума і спомини, й спокій…».
286. Перевод стих. «Мені ти приснилась давно…».
287. Перевод стих. «Пам’ятаю весну…».
288. Перевод стих. «Орисі». Орыся (Ирина) — внучка поэта, дочь его сына В. В. Сосюры.
289. Перевод стих. «Пухкий і веселий вилискував сніг…».
290. Перевод стих. «Співаєш ти про щастя світлі гони…».
291. Перевод стих. «Мені ще й досі берег сниться…».
292. Перевод стих. «На малюнках ведмеді, мавпи, рисі…».
293. Перевод стих. «Співає Орися, й дзвінкий голосок…».
294. Перевод стих. «Ти з вічності, наче з туману…».
295. Перевод стих. «Спить санаторій, наче крила…».
296. Перевод стих. «Поїзд рушив у зоряний вечір..».
297. Перевод стих. «Вітром пахучим весна…».
298. Перевод стих. «День у хмарках кудись за обрій лине…».
299. Перевод стих. «Вітер коси розплітає…».
300. Перевод стих. «Знов прийшов рум’яний тихий вечір…».
301. Перевод стих. «О, дзвін хвилин, і темні чорні ночі…».
302. Перевод стих. «За вікнами ніч пропливає…».
303. Перевод стих. «Кругом снігів скривавлені пустелі…».
304. Перевод стих. «Хто в серце шле солодкий щастя струм…».
305. Перевод стих. «Я знову згадав ті хвилини…».
306. Перевод стих. «Дивлюсь на рідні, добрі руки…».
307. Перевод стих. «Без тебе гасне світ і знов з тобою сяє…».
308. Перевод стих. «Ми йдемо з тобою… В серці співні рими…».
309. Перевод стих. «Ти йшла. Хитались два відерця…». Ты шла и т. д. В стихотворении воссоздан образ К. Рудзянской (см. прим. 31).
310. Перевод стих. «Знову вії даль весною…». Конча-Заспа — селение возле Киева.
311. Перевод стих. «Учись». Мова — речь, язык.
312. Перевод стих. «Днів минулих серцю жалко…». О тебе пою, родная, ровно тридцать лет. Имеются в виду лирические стихи, так или иначе связанные с образом жены поэта М. Г. Сосюры (см. прим. 64).
313. Перевод стих. «Акації». Надсон С. Я. (1862–1887) — русский поэт.
314. Перевод стих. «Ячмінь колоситься. Мовчать солов’ї…».
315. Перевод стих. «Троянди в’януть, як у дні осінні…».
316. Перевод стих. «Живе народжує нове…».
317. Перевод стих. «Труби над рейками, дим у блакиті…».
318. Перевод стих. «Дерев люблю я древній світ…».
319. Перевод стих. «На квітах роса перелиста…».
320. Перевод стих. «Крізь вогонь».
321. Перевод стих. «Природа!.. З нею я не сам…».
322. Перевод стих. «Піднімаються крила душі…».
323. Перевод стих. «Про що шумлять листки в цей вечір, повний жури…».
324. Перевод стих. «Знов зоря світання стерла сон кругом…».
325. Перевод стих. «З небесних голубих повік…».
326. Перевод стих. «Золоту тоненьку ніжку…».
327. Перевод стих. «Лист Олександру Ковіньці». Ковинька А. И. (р. 1900) — украинский писатель-юморист, с которым Сосюра познакомился в Одессе весной 1920 г., когда он, как и Ковинька, был солдатом Черноморского полка. Дерибасовская — центральная улица в Одессе. Галиция — часть земель Западной Украины (современная Львовская, Ивано-Франковская и Тернопольская области). Рвался к братьям красным. Намек на события, предшествовавшие вступлению Сосюры в Красную Армию. См. «Автобиографию», и вступ. статью, с. 10. Сын Остапа Вишни — т. е. ближайший наследник традиций известного украинского сатирика и юмориста Остапа Вишни (Губенко П. М., 1889–1956), сказавшихся в творчестве Ковиньки. Вендетта — обычай кровной мести в Италии. Ирпень — см. прим. 216.
328. Перевод стих. «Комишеваха, Лоскутовка…». Камышеваха, Лоскутовка, Переездная — железнодорожные станции на Донбассе.
329. Перевод стих. «Над туманами вкритою рікою…».
330. Перевод стих. «Вона іде».
331. Перевод стих. «Линуть птицями звихрені думи…».
332. Перевод стих. «Вона іде, неначе лине…».
333. Перевод стих. «Щебече серце… Од пісень…».
334. Перевод стих. «Вже по-осінньому шепочуть між собою…».
335. Перевод стих. «Я дивлюсь на трави, а на травах — сльози…».
336. Перевод стих. «Вже холод осені я в теплім вітрі чую…».
337. Перевод стих. «Зимі».
338. Перевод стих. «Ластівки на дроті, в сонця позолоті…».
339. Перевод стих. «П. Г. Тичині». Тычина Павло Григорьевич (1891–1967) — украинский советский поэт и общественный деятель. Эпиграф — из стихотворения «Подивилась ясно…». Сквозь тьму гайдамацкую шел. Намек на осложненный путь поэта к защите идей Октября в рядах Красной Армии (см. «Автобиографию», с. 509 и вступ, статью, с. 9–10).
340. Перевод стих. «Струни».
341. Перевод стих. «Солов’ї» («Вже почала зозуля кувати…»).
342. Перевод стих. «Як з бруньок розкритих листячко зелене…».
343. Перевод стих. «Хтось батогом у небі цвейка…». Лисичье — см. прим. 67.
344. Перевод стих. «Над морем». Первые строки «Червонной зимы». Имеется в виду поэма Сосюры «Красная зима» (1921). Контекст стихотворения, в частности упоминание об Одессе, в которой поэт во время гражданской войны был зимой и в начале весны 1920 г., дают основания предполагать, что замысел «Красной зимы» относится еще к 1920 г. Ковинька — см. прим. 327.
345. Перевод стих. «Я знаю силу слова…».
346. Перевод стих. «Гарячий день і даль далека…». Лисичье — см. прим. 67.
347. Перевод стих. «Якби» («Якби почути листя шум…»).
348. Перевод стих. «Сіяло небо наді мною…».
349. Перевод стих. «Райдуга в небі барвно грае…».
350. Перевод стих. «Дощ пройшов шовковою ходою…».
351. Перевод стих. «Ридає арфою Еола…». Эол (греч. миф.) — бог ветров; арфа Эола — древний музыкальный инструмент, струны которого звучат от движения воздуха. Маттиолы — цветы, издающие густой ароматный запах.
352. Перевод стих. «Пісня» («Завжди, завжди про тебе пісня лине…»). Мария — М. Г. Сосюра, жена поэта (см. прим. 64).
353. Перевод стих. «Як вогнем запалає обличчя…».
354. Перевод стих. «Хай над чолом твоїм, що блідне…».
355. Перевод стих. «О щебечте, пташки, славте землю і небо…».
356. Перевод стих. «Муляри».
357. Перевод стих. «Брильянта рос укрили луг шовковий…».
358. Перевод стих. «Все пролітають поїзди…».
359. Перевод стих. «Я до щастя звичний…».
360. Перевод стих. «Тихий вечір одсіяв…».
361. Перевод стих. «Одцвіли сади давно…».
362. Перевод стих. «Хвилюється, хитається трава…».
363. Перевод стих. «Для мене ти така ж, як і була…».
364. Перевод стих. «Я так люблю твої турботи…». Шевченка зоренька встает — намек на стихотворение Т. Г. Шевченко «Садок вишневий коло хати…», ставшее народной песней. Усы седые Кобзаря — здесь деталь портрета Т. Г. Шевченко. «Як бивсь татарин уночі» — строка из баллады Т. Г. Шевченко «Причинна».
365. Перевод стих. «Душа моя, як арфа золота…».
366. Перевод стих. «Даль. Димарів силуети…».
367. Перевод стих. «У лаві йшов».
368. Перевод стих. «Ленінська вулиця, рідна моя…». Улица Ленина — в Киеве.
369. Перевод стих. «День одсіяв і погаснув давно…».
370. Перевод стих. «Там десь хлопчик маленький, сади…». Червону зиму. Имеется в виду 1917 г. и борьба за власть Советов на Украине.
371. Перевод стих. «Море… Де знайдеш для пісні слова…».
372. Перевод стих. «Співа моя душа, прозора і крилата…».