квазари — «квазі-зоряні радіоджерела», одне із загадкових явищ Всесвіту. Клас астрономічних об’єктів, оптично ототожнених зі слабкими «зірками», але такими, що випромінюють більше енергії, ніж окремі галактики, і мають величезне червоне зміщення у своїх спектрах, що, найпевніше, свідчить про їхню граничну віддаленість і перебування на межі видимого Всесвіту. Асоціюються з активними ядрами віддалених галактик (на початковому етапі свого розвитку), що можуть мати надмасивні чорні діри в центрі. Перший квазар 3С 48 було відкрито у 1960 р. американськими астрономами Алланом Сандейджем (1926-2010) і Томасом Метьюзом (1922-1994). В окрему категорію виділені нідерландським астрономом Мартеном Шмідтом (н. 1929 р.) у 1960-их рр. Термін «квазар» належить тайваньсько-американському астрофізику Цзихун Ї (нар. 1932 р.), котрий його першим офіційно вжив у 1964 р.

акциденція (лат. accidentia, «те, що з’являється випадково») — філософська категорія, відома з часів Арістотеля (384-322 рр. до н. е.), яка описує щось, що є наслідком випадковості і не є постійною характеристикою будь-якої сутності. У сучасній філософії категоричність античного визначення заперечується і розмивається аж до прямо протилежних тез: а) сталих сутностей не існує, а тому всяка характеристика є випадковою / акцидентом (Віллард Ван Орман Квайн), б) всі характеристики є сутностями, жодна характеристика не є випадковістю (Сол Кріпке).

видатні фізики-теоретики XX ст. Вернер Карл Гайзенберґ (Heisenberg, 05.12.1901, м. Вюрцбурґ, Королівство Баварія, Німецька імперія — 01.02.1976, м. Мюнхен, ФРН) — один із творців квантової механіки, лауреат Нобелівської премії з фізики (1932), автор низки фундаментальних результатів у квантовій теорії (основи матричної механіки, принцип невизначеності тощо). Брав активну участь у розвитку квантової електродинаміки (теорія Гайзенберґа — Паулі) та квантової теорії поля, в останні десятиріччя життя робив спроби створення єдиної теорії поля. Під час Другої світової війни він був провідним теоретиком німецького ядерного проекту.

Ервін Рудольф Йозеф Александер Шредінґер (Schrödinger, 12.08.1887, Відень — 04.01.1961, там само) — один із творців квантової механіки, лауреат Нобелівської премії з фізики (1933), котрий сформулював хвильові рівняння, довів тотожність розвиненого ним формалізму й матричної механіки, розробив квантовомеханічну теорію збурень, отримав розв’язки багатьох конкретних задач. Запропонував оригінальне трактування фізичного змісту хвильової функції; у наступні роки неодноразово піддавав критиці загальноприйняту копенгагенську інтерпретацію квантової механіки (парадокс «кота Шредінґера» й інше). Автор багатьох робіт у галузях статистичної механіки та термодинаміки, фізики діелектриків, теорії кольору, електродинаміки, загальної теорії відносності та космології; він зробив кілька спроб побудувати єдину теорію поля. Звертався до проблем генетики, поглянувши на феномен життя з погляду фізики, приділяв велику увагу філософським аспектам науки, античним та східним філософським концепціям, питанням етики та релігії.

глюони (g) — елементарні частки, що є носіями сильної взаємодії між кварками. Існування глюонів спрогнозоване американським фізиком Маррі Ґелл-Манном (нар. 1929 р.) у 1962 р. Дослідним шляхом їх існування було підтверджене кількома групами науковців у 1979 р.

Назва «глюон» була запропонована Маррі Ґелл-Манном через те, що глюони, ніби «клей» (англ. glue), тримають разом кварки, які в свою чергу утворюють крупніші елементарні частки — адрони (мезони та баріони). На цьому ж ґрунтується і гра слів Уммона.

аргумент про «Бога-годинникаря» в тому чи іншому вигляді відомий із кінця XVI ст.: напр., за релігійним філософом Вільямом Пейлі (1743-1805): «Так само, як годинниковий механізм передбачає годинникаря, який його створив, організованість і доцільність, що панують у світі, підтверджують існування Бога, котрий створив цей світ» (Natural Theology [Природнича теологія], 1802).

Уммонівський же образ «файнманівського садівника» сходить до постаті видатного американського фізика-теоретика і популяризатора науки, лауреата Нобелівської премії із фізики 1965 р. Річарда Філліпса Файнмана (Feynman, 11.05.1918, м. Нью-Йорк, Нью-Йорк, США — 15.02.1988, м. Лос-Анджелес, Каліфорнія, США), котрий у 1948 р. розробив остаточне формулювання квантової теорії через інтеграли вздовж траєкторій.

спін (англ. spin, «обертатися») — єдина величина, що характеризує орієнтацію елементарної частки в квантовій механіці, власний момент імпульсу елементарної частки, що спричиняє обмінну взаємодію — квантовомеханічне явище, яке не має аналога в класичній механіці. Поняття про спін запропоноване швейцарським фізиком Вольфґанґом Паулі (1900-1958) у 1925 р., назва — його нідерландськими колегами Ґеорґом Уленбеком (1900-1988) та Самуелем Ґоудсмітом (1902-1978) на рік пізніше.

Джон Мілтон (Milton, 09.12.1608, м. Лондон — 08.11.1647, там же) — видатний англійський поет, полеміст і літератор, автор епічних поем, за які його найкраще пам’ятають, і зокрема, «Утраченого раю» (Paradise Lost, 1667) — історії гріхопадіння людини та її вигнання з Раю. Українською мовою перекладався спорадично.