Підвівся адмірал Сінґх і став поруч із Морпурґо.

— Пан-Виконавча директрисо, ми зробили все, що було нам під силу. На жаль, з усіх перелічених планет першої хвилі тільки Есквіт має армійський контингент, що розташований на місці своєї дислокації. Решту флот міг би захистити (телепортів вистачає повсюди), але його не можна розпорошувати настільки, щоб охопити всі планети. Крім того, прикро говорити, але... — Сінґх витримав паузу і підвищив голос, аби перекричати все сильніший гармидер у кімнаті. — Крім того, прикро говорити, але ми вже почали перекидати стратегічні резерви задля підсилення кампанії в системі Гіперіона. Приблизно шістдесят відсотків із двохсот одиниць флоту, які ми виділили для передислокації, або вже квантувалися в систему Гіперіона, або телепортовані на плацдарми, віддалені від їхніх оборонних позицій на периферії Мережі.

Міна Ґледстон потерла щоку. Вона раптом збагнула, що досі сидить у плащі з опущеним коміром конфіденційності. Вона розстебнула пряжку і скинула його на спинку крісла.

— Хочете сказати, адмірале, що ці планети не захищено і що ми не здатні вчасно повернути війська назад?! Я правильно зрозуміла?

Сінґх виструнчився, ніби проковтнув жердину і стояв перед розстрільною командою.

— Правильно, Директрисо.

— Що можна зробити? — перекрикуючи інших, спитала вона.

Наперед виступив Морпурґо.

— Ми використовуємо матрицю цивільних телепортів для того, щоби доправити якомога більше підрозділів Сухопутних і Десантних військ на загрожені світи, а також легку артилерію та повітряно-космічні захисні озброєння.

Тут прокашлявся міністр оборони Імото:

— Але ж без участі флоту це нічого не вирішує.

Ґледстон перевела погляд на Морпурґо.

— Це правда, — погодився генерал. — Максимум ці з’єднання будуть спроможні вести ар’єргардні бої, поки ми спробуємо евакуювати населення...

Підскочила сенатор Рішо:

— Спробуєте евакуювати населення! Генерале, вчора ви заявили, що вивозити два чи три мільйони цивільних із Гіперіона непрактично. А сьогодні ви говорите про можливість евакуювати, — вона призупинилася для консультацій із комлоґом, — сім мільярдів населення, перш ніж нам перешкодить вторгнення Вигнанців?

— Ні, — проказав Морпурґо, — ми жертвуємо військами для порятунку невеликої кількості... вибраних офіційних осіб, Перших Родин, провідних діячів громади та промисловців, потрібних для подальшого ведення війни.

— Генерале, — озвалася Ґледстон, — учора ця група санкціонувала негайну передислокацію військ ЗСГ на флот підкріплення, що мав квантуватися в систему Гіперіона. Тепер у нас проблеми з новими переміщеннями через цю ухвалу?

— Так, пан-Виконавча директрисо, — підвівся генерал Ван Зейдт, що представляв десантні війська. — Солдатів було телепортовано на транспорт, що їх чекав протягом години після ухвали відповідного рішення цього органу. Станом на п’яту тридцять за стандартним часом, — він звірився з антикварним хронометром, — майже дві третини зі ста тисяч виділених військ дісталися системи Гіперіона. Приблизно двадцять хвилин тому. Для повернення транспортів на плацдарми в системі Гіперіона та їхнього подальшого доправлення назад у Мережу потрібно від восьми до п’ятнадцяти годин.

— Скільки у нас всього військ у Мережі? — поцікавилася Ґледстон, торкнувшись пальцем нижньої губи.

Морпурґо перевів подих.

— Приблизно тридцять тисяч, пан-Виконавча директрисо.

— То ми вигребли з Мережі не тільки бойовий флот, а ще й більшість солдатів?! — ляснув долонею по стільниці сенатор Колчев.

Це не звучало як питання, тож Морпурґо не став відповідати.

Сенатор Фельдштайн зі Світу Барнарда підвелася з-за столу.

— Пан-Виконавча директрисо, моя планета... всі перелічені планети... потрібно попередити. Якщо ви не готові про це оголосити, це муситиму зробити я.

Ґледстон кивнула.

— Я заявлю про вторгнення одразу по завершенню засідання, Дороті. Ми допоможемо вам зв’язатися з виборцями через усі ЗМІ.

— До дідька ЗМІ, — відповіла невисока чорнява жіночка. — Я стрибну додому, щойно ми тут закінчимо. Яка б доля не чекала на Світ Барнарда, я її з ним розділю. Пані, панове, нас усіх мають повішати на опорах телепортів, якщо це правда, — Фельдштайн зайняла своє місце поміж гомону та перешіптувань.

Випростався спікер Ґіббонс і зачекав на тишу. Його голос бринів, наче туго напнута струна:

— Генерале, ви згадували про першу хвилю... це ви так перестраховуєтеся на своєму військовому жаргоні чи розвідка говорить про інші хвилі пізніше? Якщо це так, то про які планети Мережі й Протекторату йдеться?

Морпурґо стискав і розтискав кулаки. Він знову прикипів поглядом до порожнечі перед собою, а тоді розвернувся до Ґледстон.

— Пан-Директрисо, можна скористатися однією схемою?

Очільниця уряду кивнула.

Це була та сама військова голограма, яку вони вже бачили під час наради в училищі «Олімп»: золота Гегемонія, зелені зірочки Протекторату, вектори вигнанських Роїв, схожі на червоні стрілочки зі зміщеними голубими хвостами, оранжеві маршрути, якими передислоковувався флот Гегемонії. Цілком очевидно, що червоні вектори в порівнянні зі старими курсами просунулися далеченько, вп’явшись у простір Мережі, наче закривавлені вістря списів. Оранжевий жар тепер головно осів у системі Гіперіона, а ще позначив розтягнуті телепорт-комунікації — ніби нанизані на нитки намистини.

Деякі сенатори, що колись служили у війську, аж ахнули від побаченого.

— Усі дванадцять відомих нам Роїв, — тихо коментував Морпурґо, — здається, націлені на вторгнення у Мережу. Деякі розділилися на множинні штурмові групи. Друга хвиля очікується в районі завдання ударів у діапазоні від ста до двохсот п’ятдесяти годин від початку першої хвилі. Її рух тут відображено стрілочками.

У кімнаті запала мертва тиша. Ґледстон подумала, що всі без винятку затамували подих.

— До цілей другої хвилі входять Хеврон (сто годин), Ренесанс-Вектор (сто десять годин), Малий Ренесанс (сто дванадцять годин), Нордгольм (сто двадцять сім годин), Мауї-Заповітна (сто тридцять годин), Талія (сто сорок три години), Денебі-Драй і -Фір (сто п’ятдесят годин), Сьома Дракона (сто шістдесят дев’ять годин), Фригольм (сто сімдесят годин), Нова Земля (сто дев’яносто три години), Фудзі (двісті чотири години), Нова Мекка (двісті п’ять годин), Пацем, Армаґаст і Свобода (двісті двадцять одна година), Луз (двісті тридцять годин) і Центр Тау Кита (двісті п’ятдесят годин).

Голограма згасла. У приміщенні й надалі панувала тиша. Генерал Морпурґо продовжив:

— Ми припускаємо, що Рої першої хвилі мають також і другорядні цілі, які стануть очевидними після власне вторгнення, але час переходу в кордонах Мережі дорівнюватиме стандартному часу-в-борг з використанням рушіїв Гокінґа — від дев’яти тижнів до трьох років, — він зробив крок назад і став наче по команді «вільно».

— Господь Усемогутній, — прошепотів хтось у кількох кріслах за спиною Ґледстон.

Виконавча директриса потерла нижню губу. Аби вберегти людство від того, що їй здавалося довічним рабством (або ще гірше — вимиранням), вона була готова відчинити вовкам парадний вхід до будинку, поки решта сім’ї безпечно ховатиметься на другому поверсі за замкнутими дверима. От тільки коли настав саме той день, вовки полізли геть в усі двері та вікна. Жінка заледве не всміхалася, бо вбачала таку собі справедливість у тому, що, засліплена власного дурістю, вона гадала, ніби здатна випустити на волю хаос і водночас його контролювати.

— По-перше, — промовила вона, — жодних відставок до мого розпорядження, жодного самобичування. Цілком можливо, що цей уряд буде розпущено і що всі його члени й справді... включно зі мною... як влучно відмітив Ґабріель, висітимуть на опорах телепортів. Але поки що ми залишаємося урядом Гегемонії, тож повинні чинити відповідно.

По-друге, наступне засідання ми проведемо спільно з представниками інших комітетів Сенату через годину, одразу по тому, як я виголошу промову до Мережі, заплановану на восьму нуль-нуль за стандартним часом. От тоді я буду готова вислухати й ваші пропозиції.