– То що будемо робити з Джейсоном і Буревією? – спитала вона, повернула покришку на місце і сховала коробку в пакет.
– Ініціатива буде в тебе, – сказав Страйк. – Це ж ти з ними зв’язалася. Я втручатимуся за потреби.
– Ти ж розумієш, – ніяково спитала Робін, – що Джейсон розпитуватиме тебе про ногу? Він же гадає, що ти брешеш про те, як її втратив...
– Так, я знаю.
– Гаразд. Просто не хочу, щоб ти образився абощо.
– Гадаю, якось упораюся, – відповів Страйк, якого її занепокоєність насмішила. – Бити його не буду, якщо ти цього боїшся.
– Добре, – кивнула Робін, – бо судячи з фото, ти того Джейсона можеш навпіл перебити.
Пліч-о-пліч вони пройшли по Кінгз-роуд (Страйк курив) до входу в галерею, що містився трохи осторонь вулиці, за статуєю сера Ганса Слоуна в панчохах і перуці. Пройшовши під аркою у стіні зі світлої цегли, Страйк і Робін увійшли до зеленого двору, який – коли прибрати гамір з прилеглої вулиці – міг би належати заміському маєтку. З трьох боків зелений квадрат оточували будівлі дев’ятнадцятого сторіччя. Попереду, у приміщенні, схожому на колишню казарму, розташувалася «Галерейна їдальня».
Страйк уявляв справді їдаленьку при галереї, а тепер зрозумів, що потрапив у набагато фешенебельніше місце. Він з жалем згадав про мінус на рахунку й обіцянку заплатити за цілий обід на чотири персони. Приміщення, в яке вони з Робін увійшли, було вузьке і довге; крізь арки в лівій стіні виднілася ще одна, більша зала. Білі скатертини, офіціанти в костюмах, високе склепіння стелі й витвори сучасного мистецтва на стінах посилили острах Страйка. Скільки ж доведеться заплатити? Метрдотель тим часом провів гостей до внутрішнього приміщення.
Пару, що її вони з Робін шукали, легко було помітити серед інших гостей – вишукано вбраних і здебільшого жіночої статі. Джейсон був довготелесий юнак з довгим носом, одягнений у джинси і кофту бордового кольору; здавалося, він просто втече, варто лише трохи налякати. Він уперся поглядом у серветку і нагадував розхристану чаплю. Буревія мала чорне каре, явно фарбоване, і товсті окуляри в чорній квадратній оправі. Тілесно вона являла собою протилежність Джейсону: бліда, огрядна, пастозна; маленькі глибоко посаджені очі здавалися родзинками серед тіста. Вбрана в чорну футболку з зображенням кольорового мультяшного поні, розтягнутого на чималих грудях, Буревія сиділа в інвалідному візку край столу. Перед обома лежали розгорнуті меню. Буревія вже замовила собі келих вина.
Помітивши Страйка й Робін, Буревія заусміхалася і коротким пальцем тицьнула Джейсона в плече. Хлопчик перелякано озирнувся; Страйк відзначив сильну асиметрію між його блакитними очима – одне око було десь на сантиметр вище за друге. Від цього вигляд у хлопця був дивно вразливий, ніби його доліплювали поспіхом.
– Привіт, – усміхнулася Робін і першому простягнула руку Джейсону. – Рада нарешті зустрітися.
– Привіт, – промимрив хлопець, даючи їй мляву долоню. Кинувши швидкий погляд на Страйка, він відвернувся і почервонів.
– О, добридень! – мовила Буревія, сама простягаючи руку Страйкові. Гі усмішка не згасла. Вона швидко від’їхала від столу на дюйм і запропонувала йому взяти стілець від сусіднього столу. – Чудовий заклад! Тут легко пересуватися, і працівники такі послужливі. Даруйте! – гукнула вона до офіціанта. – Можна нам ще два меню?
Страйк сів поруч з нею, Джейсон посунувся, звільняючи місце для Робін.
– Чарівний заклад, правда ж? – мовила Буревія, відпиваючи вина. – І персонал так допомагає з візком! Дуже приязні. Рекомендуватиму це місце на своєму сайті, я там саме складаю перелік інклюзивних закладів.
Джейсон схилився над меню, явно боячись звести на когось очі.
– Я йому сказала брати що захоче, – спокійно звернулася Буревія до Страйка. – Він не розуміє, які ви заробили статки на тих справах. Я йому казала, що преса платить силу-силенну грошей за саму тільки історію. Я так розумію, що ви тепер тільки цим і займаєтеся – розкриваєте дійсно гучні справи?
Страйк подумав про дірку на рахунку, «фешенебельний пентгауз» на горищі й нищівний ефект, справлений на його бізнес відрізаною ногою.
– Стараємося, – відповів він, не дивлячись на Робін.
Робін узяла найдешевший салат і воду. Буревія замовила закуски й основну справу і підбурила Джейсона зробити те саме, тоді зібрала у всіх меню і повернула їх офіціанту з виглядом ласкавої господині.
– Отже, Джейсоне... – почала Робін.
Буревія негайно перебила її, звертаючись до Страйка:
– Джейсон нервує. Він не подумав про можливі наслідки зустрічі з вами. Довелося вказати йому на них; ми день і ніч розмовляли по телефону, ви б тільки бачили ті рахунки! Треба б стягнути з вас компенсацію, ха-ха! Але насправді...
Вираз її обличчя раптом став серйозним.
– ...ми б хотіли отримати від вас гарантії, що в нас не буде проблем через те, що ми не все розповіли поліції. Бо, власне, жодної корисної інформації і немає. Келсі була просто бідною дитиною, яка мала проблеми. Ми нічого не знаємо. Бачилися з нею всього один раз, гадки не маємо про те, хто міг її убити. Впевнена, ви про це все знаєте значно більше, ніж ми. Я, правду кажучи, дуже занепокоїлася, коли дізналася, що Джейсон розмовляв з вашою напарницею, бо мало хто уявляє, як сильно переслідують нашу спільноту. Власне, мені погрожували смертю... мабуть, треба вас найняти, щоб ви тих людей знайшли, ха-ха.
– Вам погрожували? – ввічливо здивувалася Робін.
– Розумієте, то мій сайт, – відповіла Буревія, ігноруючи Робін і говорячи до Страйка. – Я ним керую. Я така собі мати-вовчиця – чи мати-настоятелька, ха-ха... Хай там що, я – та людина, якій усі сповідаються і приходять питати поради, тож зрозуміло, що саме на мене нападають оті невігласи, що нас ненавидять. Гадаю, я сама трохи винна. Дуже вже часто борюся за інших, авжеж, Джейсоне? Хай там що, – провадила вона, зробивши паузу лише для того, щоб жадібно ковтнути вина, – я не можу радити Джейсону з вами говорити, якщо не дасте гарантій, що він не матиме проблем.
Страйк не розумів, що за авторитет у цій справі вона собі приписує. Правда полягала в тому, що і Джейсон, і Буревія приховували інформацію від поліції, і незалежно від причин такої поведінки і від того, цінні то відомості чи ті, це був необачний і потенційно шкідливий вчинок.
– Не думаю, що хтось із вас матиме проблеми, – легко збрехав він.
– Гаразд, приємно це чути, – поблажливо відповіла Буревія, – бо ми таки дійсно хочемо допомогти. Ну, тобто я казала Джейсонові, що коли той чоловік полює на людей з нашої спільноти, що цілком можливо... тоді це просто наш обов’язок – допомогти! Власне, мене це і не дивує, бо на сайті з нас так знущаються, так нас ненавидять! Ну, тобто це, звісно, від невігластва, але найбільше нас цькують люди, які мали би бути на нашому боці, які знають, як воно – коли тебе дискримінують.
Принесли напої. На великий жах Страйка, офіціант-слов’янин вилив його пляшку пива у кухоль з льодом.
– Агов! – різко мовив Страйк.
– Пиво не холодне, – повідомив офіціант, явно здивований такою недоречною, на його погляд, реакцією.
– В Бога і в душу, – пробурмотів Страйк, виловлюючи з кухля крижинки. Досить йому величезного рахунку за цей обід, а тут ще й пиво з льодом! Офіціант злегка надувся і поставив перед Буревією її другий келих вина. Робін скористалася шансом:
– Джейсоне, коли ви з Келсі познайомились...
Але Буревія відставила келих і знову перебила Робін:
– Так, я перевірила архіви, і виявилося, що Келсі вперше прийшла на сайт у грудні. Так, поліції я про це сказала, все їм показала. Вона питала про вас, – сказала Буревія Страйку таким тоном, ніби згадка на її сайті – то вже велика честь, – а тоді почала спілкуватися з Джейсоном, і вони обмінялися мейлами. Відтоді спілкувалися безпосередньо, так, Джейсоне?
– Так, – мляво відповів хлопець.
– Тоді Келсі запропонувала зустрітися, і Джейсон зв’язався зі мною – так, Джейсоне? – бо він загалом думав, що зі мною йому буде спокійніше, бо самі розумієте, що воно таке – інтернет, так? Ніколи не вгадаєш. То могла бути не Келсі, а хто завгодно. Може, чоловік.
