Отже, наразі Троя є віце-президентом ЕНІ. Проте це всього-на-всього офіційна посада, яку він отримав внаслідок кар’єрного просування, яке відбулося раніше й яке було результатом не стільки амбіційного прагнення, скільки кількісним та предметним накопиченням сил, якими це прагнення керувало. Наразі справжня могутність Трої зосереджена у його приватній власності, якщо взагалі можна це розрізняти^{15}.Троя завжди послідовно^a[67] діяв під знаком Мішанини. Отже, справжнього розділення між тим, що належить особисто йому, а що — громаді, немає. Хай там як, а принаймні одне з «володінь» його так званої імперії, безперечно, явно належить йому: втім, йдеться про володіння досить віддалене, що розташоване на тому боці океану, а якщо точніше — то в Аргентині на неозорих просторах поряд з Мар дель Плата. Там у його володінні справжня «область», власником якої вже, як видається, протягом багатьох років є його брат Іван. Він переїхав у Мар дель Плата просто з Сачіле, прижившись там з природністю, якою наділяє земля будь-кого, хто її обробляє, незалежно від того, на якій широті. Іван був викапана мати, Пінета Спрінґоло. Він був справжній сачілієць, навіть протосачілієць (у сачілійців коріння фріулійське, а от у буржуазії, яка навіть у мові наклалася на це підґрунтя, — венетійське). Улесливий, по-соломонівськи мудрий, червонолиций з червонющим носом селянин, який ніколи не знімав з голови пожмаканого капелюха з обвислими крисами.

У нашій розповіді Іван більше не з’явиться ніколи. Ще однією найпершою підвалиною, яка з’явилася до імперії Трої, було «Товариство нерухомості та цінних паперів» (?), яке було записане на Амелію Джервазоні. Ця пані Джервазоні була однією з тих жінок, яких можна зустріти лише в Мілані, навіть якщо вони народилися в провінції. Їй уже минуло сорок, була вона старою дівою (чи принаймні таким старомодним висловом вона себе називала) та жінкою непохитної моралі та моралізму. В її худих та кістлявих обрисах зосталася якась нижчість: як жінки (старої діви), так і буржуазійки (й провінціалки). Втім, у цих слабостях також полягала й її сила. Вони справедливо позбавляли її недосяжних амбіцій, а тому вона ставала такою ж аскетичною, як і її зять. Амелія була сестрою Троєвої дружини, з родини Джервазоні, що походила з ххх. Вона чудово знала, що є підставною особою, але позаяк була геть позбавлена честолюбства, то стала корисною хай навіть і на другорядних ролях та брала активну участь у справі. Ось чому ми часто бачитимемо її ім’я у нашому досить… роїстому «досьє». Джервазоні перетворилася на витончену пані, її елегантність справді була варта Монтенаполеоне[68]. Дійшло до того, що вона стала подібною, звісно, як антифраза, до Каміли Чедерни[69]: Каміла Чедерна, що поводилася «не по-чедернському». Навіть стригли її пристойно; ні її шалі, ні спідниці, ні черевики не були кричущими. Ось лишень справа була в тім, що всі ці її пристойні речі, поєднавшись, ставали непристойними, видаючи її провінційне походження: в якому було стільки «старомодності», яка, контрастуючи з її енергійністю, викликала до неї якщо не симпатію, то, принаймні, не викликала відрази. От і по всьому. Від «Нерухомості та цінних паперів» відгалужувались, так би мовити у два ряди, ще вісім фірм, товариств чи як їх ще в греця назвати, не доберу слова. У першому ряду — «Аронезе», «Inv. Imm», «Сан Флореано», «НДБД», у другому — «Спірітказауно», «Спірітказад’єчі», «Сеп-Мег», «ЛТН».

Дві з них, досить «роїсті» назви «Спірітказауно» та «Спірітказад’єчі» завдячують своєю появою просто тому, що Карло Троя мешкав на вулиці Санто Спіріто у Мілані. Отож почнімо з першого ряду. «Аронезе»: просте командитне товариство, що купувало, експлуатувало, володіло та здійснювало управління нерухомим майном. Засноване у 59-му. Має двох засновників: перший — пані Доната Бандель Драґоне, секретарка Альдо Трої, яка, на відміну від Амелії Джервазоні, є лише підставною особою (як ми згодом переконаємося, використовували її неодноразово). Позаяк вона виконує саме цю роль і зовсім не дбає про фірму, жінка може дозволити собі бути дуже хвастливою особою, хоч і поза межами світу Трої (де поводиться аскетично). А інший засновник: «Дженерел Лейк Інвестмент Траст» з Куру.

«Inv. Imm» — скорочено від «Investimenti Immobiliari» — «Інвестиції у нерухомість» — просте командитне товариство, створене для участі у промислово-комерційних товариствах, здійснення управління рухомим і нерухомим майном, купівлі-продажу нерухомості. Поміж засновників знову, як я й казав, бачимо Донату Бандель Драґоне, але тепер разом з нею фігурує Амелія Джервазоні й та ж таки «Дженерел Лейк Інвестмент Траст» з Куру.

«Сан Флореано» — просте командитне товариство з нерухомості (створене зовсім нещодавно), для участі у промислово-комерційних товариствах, управління рухомим майном та купівлі-продажу нерухомості. Перший засновник як завжди — Доната Бандель Драґоне, а другим цього разу була «Ладина Естеблішмент» з Куру.

«НДБД» — «Нерухомість Донати Бандель Драґоне», створена для управління нерухомим майном. Товариство з обмеженою відповідальністю, створене у 1949-му. (На той час Доната Бандель Драґоне була ще дуже юною й лише вперше випробовувала своє підставне ім’я, ще в умовах руху Опору.) З імперією Трої цю архаїчну гілочку пов’язує одна дрібничка — на неї записано «сітроен» пляшкового кольору, який я вже згадував.

Отже, тепер до другого напрямку експансії.

«Спірітказауно» — товариство з обмеженою відповідальністю, яке купує й управляє нерухомим майном, було засноване у лютому 1951-го, хоч придбав його Троя років десять по тому. Хазяйка всього одна — Доната Бандель Драґоне. Саме на її підставне ім’я зареєстровано офіс Трої на вулиці Санто Спіріто.

«Спірітказад’єчі» — товариство з (не)обмеженою відповідальністю, засноване у 1951-му, яке теж перейшло до Трої за десять років по тому, займалося купівлею та управлінням нерухомим майном. Засновниця одна — Доната Бандель Драґоне, яка про те й гадки не мала.

«Cen-Mer» — «Centro Meridione» — «Південно-Центральний» — ТОВ, що займалося купівлею, продажем і управлінням нерухомістю. Створене у 58-му, але виявив його Троя пізніше, у 60-х. Керівник один: Доната Бандель Драґоне.

«ЛТН» — «Ломбардійське товариство нерухомості» — товариство з обмеженою відповідальністю, засноване для купівлі-продажу та управління нерухомим майном. Керівник один: Доната Бандель Драґоне.

У Трої був ще й третій брат, Квіріно^{16}, середній між Альдо та Іваном, між Чочарією[70] та Сачіле[71], між чочами та далмінцями[72], хоч здавався він найстаршим: від Пінети Спрінґоло, чи, як кажуть у тих місцях, Спрінґола, успадкував худе обличчя та прямий ніс, а від батька з роду Трої — круглу форму голови та хитрий, трохи розгублений погляд (батько завжди почувався ніби винним за те, що він, виходець з півдня, який просунувся до Венето). Квіріно доручили їздочитися з Мілана до Куру[73] й назад, майже як написано на долі ладинця[74], хоч і похованій у часові, принаймні у Сачіле. Разом з ним їздив на заробітки один старий друг, ставлячись до своєї праці так завзято, як зазвичай ставиться селянин, що став робітником, котрий міг довго й непохитно вихвалятися ладинським походженням. Насправді він був родом з Чивідале, Civitas: місто у Фріулі, фріулійській Флоренції. Це такий собі Ермініо Косут, який від своїх словенських пращурів отримав, певно, не лише прізвище, але й жовтуваті далекозорі[75] розкосі очі. Сміливо ризикнувши перейти «Coram montes»[76] — пагорби, які часом голі й схожі на цвинтар, а часом постають як божественно-ідилічна батьківщина чудового білого вина^a[77], — а далі уздовж обмілин річечки Ізонцо, якою у будь-яку пору року протікають смарагдові води, — а потому присвятив себе науці, завдяки якій він би міг стати простим бухгалтером, якби не потоваришував у школі з ревним католиком Троєю. Втім, подорожі до Куру були для Квіріно незрівнянно менш важливою справою, хоч, можливо, найбільш дражливою. Загалом, він головував у контактах з акціонерами з різних країн, зокрема країн з вільною торгівлею, дарма що вони не були ладинськими. Як от Люксембург, Ліхтенштейн та Князівство Монако. Він мав справу з вкладниками командитного товариства, таких як «Пентавалор Траст Реґ.» з Ешена (?), «Універсоїл Інвестмент Траст» з Куру, «Аба Фінанс Етаблісман» з Трізена (?), «Самко Трейд Трастреґ», «Вай» з Шана, «Тех Фінанцанштальт» з Куру, «Філіл Анштальт» з Трізена, «Монансвір Фінанц унд Індустріє Анштальт» теж з Трізена, «Нотіквом Холдинг» з Мендрізіо, «Сосмель» з Вадуца, «Вальгалла Етаблісман» з Бальцерса (?): які входять до складу саме як командитні товариства з гарантіями за зобов’язаннями перед третіми особами і здійсненням найвагоміших придбань нерухомого майна та участі у виробничо-комерційній діяльності, — а також, зважте, за дорученням третіх осіб, — в інших фірмах Трої, у чому ми переконаємося згодом.