— Можна! — рявкнув Влад, схоже, теж не дуже задоволений тим, як все складалося.

Але глянув на неї з підозрою. Диви, який розумний.

Трясця, він надто добре її відчуває. Але ж і вона його, тому й готова попри все докластися, тільки б убезпечити!

Від тієї нещасної пачки сигарет в його жмені майже нічого не лишилося — одне сміття.

— НЕ гарчи, я у твій центр поїду. Треба ж мені хоч трохи гардероб розширити, — ляпнула найадекватнішу ж причину.

Хоча — де вона, а де шопінг?

І Владу таке саме питання на думку спало, мабуть. Та все ж не заборонив.

— Охорона з тобою буде.

— Я й не сумнівалася, — розтягнула вона губи у максимально примирливій посмішці.

«Вітаю. Ви робили мені передбачення перед Різдвом. У ТЦ. Колодязь. Башта… чи вежа, щось таке. Чи не могли б ми зустрітися у тому самому магазині вашого магічного приладдя завтра?»

Вася додала час та рішуче відправила повідомлення. Почуваючись при тому цілковитою дурепою!

Це була найдивніша її зустріч за все життя. І вона досі не могла повірити, що складає план, основна роль в якому відводиться трохи навіженій ворожці… Та в неї не те щоб мався інший вибір наразі, здавалося.

Влад вперся і ні в яку не хотів дозволити їй скористатися своїми можливостями. А ця бабця-ворожка — єдиний зовнішній контакт, який неї залишився, як так все зважити.

З одного боку вона розуміла коханого… та й сама ж прийняла рішення. І тут навіть дурню ясно, що її після того вибору всі друзі відкинуть та будуть зрадницею вважати. І… що ж, вона прийняла ці наслідки, хоч ще й не змирилася. Та поки що могла ж якусь інформацію роздобути?!

Хоча, була в неї така підозра, що коханий і тут намагається підстрахувати, від цього болю зневаги й убезпечити, від відторгнення. Якщо Вася просто зникне — ніхто не зможе її звинуватити у зраді, чи не так?..

І… вона навіть цінила таке його прагнення. Та все ж, і їй припікало, кортіло якось допомогти й Владу… і «своїм», най хтось скаже, що «колишнім», виявити зрадників.

Тому, витративши пару годин, зачепилася за єдиний зовнішній звʼязок, який хоча б гіпотетично могла залучити. Проте тут також малися нюанси.

Василина хотіла трохи більше зрозуміти, що та бабця з себе представляє. І, якщо це буде хоч якось можливо, збиралася використати бабцю як канал передачі даних. Це було ризиковано та авантюрно. Не для ворожки, а для самої Васі, швидше.

От тільки для початку треба, щоб чимало чинників збіглися. А ще вона має роздобути більше інформації про те, що це за силові структури, якими Кульгавого залякували, та звідки вони взялися.

Не була наївною, знала, що таке бувало, тому серйозно допускала ймовірність. Та їм точно подробиці потрібні, щоб нормально розібратися. А для цього треба Влада переконати. Здавалося, якщо вона пообіцяє не лізти на перед, коханий не буде проти того, аби тримати її в курсі того, що дізнається по своїх каналах. А вона то може перекинути далі… трохи допомагаючи коханому, хіба ні? Бо на перевертнів управу самому СБУ буде знайти легше.

Хоча тут у Василини таки малися зауваження, бо він їй обіцяв що? Активну участь у житті. У всьому їхньому житті, трясця!

Та поки вона має визначитися, чи можна тій жіночці хоч щось передати.

— На якого милого тобі сюди потрібно?! — Арсен не був задоволений, що Василина поперлася у цей торговельний центр.

Власне, вона теж не була рада, що саме він її супроводжує.

І де в чому їхні позиції невдоволення навіть збігалися: обидва вважали, що Арсену краще б було зараз знаходитися біля Влада! Але хто їх питав, трясця?! Яструб вирішив… і викручуйся тепер, як забажаєш!

Сам же Влад, саме зараз, немов скориставшись її вчорашнім рішенням про відвідування цього ТЦ (а Вася підозрювала, що саме так все і є!), поїхав «у справах»…

… — Я б все одно не взяв тебе туди, кохана. Це не обговорюється, — Влад навіть не дозволив їй вступити в дискусію.

І це обурювало! Рівень його авторитарності точно виріс у порівняні з тими днями, як він палив!

Вона прям замислилася, а чи було воно того варте, дідько?!.. Підозрювала, що він з кимось з Управління зустрічається. Можливо, саме через неї. Але ж Влад навіть на це не відповів!

Треба визнати, що ось ця його категоричність… таки розбурхувала її власний характер. Дарма Влад на те не зважав. Тим більше якщо сам натякав, що вона може кермувати ситуацією. Бо з покорою у Васі завжди була велика прогалина. І керівництво не раз і не два робило зауваження та виносило догани. А це ще ж був устав, якого вона хоч так-сяк, а дотримувалася.

Тепер же, як все одно пустилася берега… оті всі обмеження та небажання залучати — підбурювало норовливість її характеру. Хоча й не сказати, що робила щось зі зла, і близько ні! Навпаки, хотіла допомогти!

Позатим, тепер вони з Арсеном були тут, бо нікому б іншому Влад її не довірив.

Добре-добре, може, він таки щось і розумів у бурлінні думок в її голові, раз настільки ускладнив завдання Васі. Бо Арсен, треба чесно визнати, тепер д-у-у-же підозріло ставився до будь-яких її ідей.

Аж трохи образливо. Що такого незвичного він побачив у купівлі нових джинсів, чи навіть колоди Таро, як вже на те пішло?! Ти диви, який застережливий нині! А раніше й сам не проти був в авантюрі участь брати!

Краще б з Владом на ту таємничу зустріч і поїхав би, захищав би боса, як і має бути. А не їй ускладнював процес дізнання… про що вона, звісно, не могла й звуку вимовити.

— Ми ж самі вигадали легенду, що я ворожка, — стенала вона плечима на те запитання. Ніби взагалі не розуміла, що йому не подобається? — То треба ж хоч трохи ту підтримувати, ні? А для цього я маю поповнити теоретичну базу, як не крути. Ну й приладдям затаритися, про всяк випадок, — навела свої аргументи.

Доволі адекватні, як їй здавалося. Ну й потім, вона що, дарма накупила одягу перед цим? Хіба це не мало відвернути його увагу, га?

Проте Арсен дивився так, ніби взагалі не був переконаний у думці, що вона тут заради обновок. Навіть якось образливо.

— Ніхто вже не буде на те увагу звертати, враховуючи твій статус дружини Яструба, — пирхнув Арсен, підозріло озираючи усе навколо.

Ну так, у магазинчику була все та ж трохи містична атмосфера, притишене світло та чимось таємничим пахло так, що свербіло у носі. Їй все ще тут не подобалося. Тож здебільшого, вона розуміла реакцію Арсена.

Власне, у них багато стосовно чого збігалися думки та оцінка, тому й було зараз ще неприємніше, що він настільки недовірливий до неї… Хоча не те щоб вона не розуміла, чому все саме так відбувається. Варто визнати, що вона теж вплинула на таке становище справ.

Позатим, вертаючись до сьогодення… це було найзручніше місце, аби зустрітися з тією бабцею, враховуючи охорону. Про яку Вася попередила свою візаві у ще одному повідомленні, отримавши згоду на зустріч вчора.

І тут, немов відчувши її думки, та сама бабця зʼявилася на вході у магазин…

Вася ледь не закотила очі, коли жіночка вирячилася на неї в перший момент. Навіть сіпнулася було, точно не звикнувши й не вміючи втілювати всі ті інструкції, які вона їй написала.

Ледь помітно хитнула головою… Ну капець! Зараз погорять обидві, Арсен їх на раз-два спалить!..

Але в цей момент бабця кліпнула очима. Випросталася сильніше, схоже, таки пригадавши повідомлення. Та на всіх парах пронеслася мимо, удаючи, ніби їй щось терміново біля каси знадобилося.

Ну слава-тобі-господи!

— То що ти тут хочеш знайти? — Арсен знову причепився, оглядаючись навкруги.

Жінку він помітив та, вочевидь, не розцінив, як реальну загрозу її безпеці.

— Давай так: мені потрібні книжки про гадання на картах Таро та передбачення по рунах, які ти мені вже приписав, — пирхнула, ніби повноправно залучаючи його до цієї авантюри. А що він скаже, правда ж! — Дивись ось з того краю, бери все, що знайдеш. А я піду сюди, — вона вказала на різні кути крамниці.