Ще й з новою стрижкою фото вже.

— Змінено все: ідентифікаційний код, історія платежів, водійські права, карти, — Влад виклав на стіл і банківські кредитки. — Причепитися немає до чого, все прораховано.

— Чому в мене це прізвище? — хмикнула натомість вона, проковтнувши грудку у горлі.

Брова Влада заломилася так, що вона не була певна, чи це не порушує якихось законів фізики, дідько!

— Ти ж не розраховувала, що у нас будуть різні прізвища, кохана? — Влад раптом нахилився до неї.

Тепер вже реально нависнувши так, що між їхніми обличчями залишилося лише кілька сантиметрів. Його сильні руки вперлися у стіл, немов оточуючи її.

— Я взагалі не думала над цим, — видихнула, трохи стиснутим голосом. — Та й не памʼятаю, аби ти мене запитував про згоду… І де тоді свідоцтво?..

На її ошелешений подив, на столі у ту ж мить опинився ще один заламінований документ. Бляха! Оце так в нього швидкість розв'язання питань!..

— Я чітко заявив, що ти — моя дружина. І тобі, і всім навколо, — на його обличчі розпливлася підступна посмішка. — Та якщо тобі потрібна церемонія — організуємо, Княгиня! З врахуванням нюансів нашої ситуації, звісно, — прогарчав Влад це майже їй в губи та… ввіпʼявся жадібно цілунком!

Його рот атакував! Язик увірвався з таким напором, немов всі її заперечення (яких не було, власне) зруйнувати збирався! Неначе Влад збирався її замість вечері з'їсти!

Але то тривало лише мить.

— Обручка за мною, до речі. Не був певен у розмірі, — і Влад так само різко випростався, різко втягнувши повітря крізь зуби.

Жадібно до біса! Залишивши її спантеличеною та у вогні від його раптового вибуху.

Й до крику спантеличеною своїм неочікуваним «заміжнім» статусом.

— Окей, — з примусом відкашлялася, поки він повернувся до холодильника, ніби тут більше не було чого обговорювати. — А що стосовно другого питання? Про цих навіжених новеньких, які хочуть перехопити зону впливу на цій нафтобазі?..

— Тобі варто бути обережнішою, вовченя, — Тамара Михайлівна уважна вдивлялася в карти, які зараз розкладала на столики поміж ними.

«Вчила» її читати Таро.

— Знову? — не втрималася Вася, відкинувшись на спинку сидіння. — Але ж минулого разу я таки вижила, — трохи іронічно помітила, роздивляючись обручку, яка сьогодні зʼявилася на її руці.

Це було першим, що зробив Влад з ранку. Коли дізнався, що вона й сьогодні збирається в той центр, аби зустрітися зі своєю «наставницею». Приїхав сюди разом з нею та змусив обирати кільце.

Ну… змусив, мабуть, не зовсім те слово, бо таки Василина не була аж надто проти. Взагалі ні. Але все ж він дуже наполегливо підштовхнув її до цього.

Ба більше, він навіть згодився обрати перстень й собі, чим дійсно ошелешив Василину.

— Я обіцяв тобі рівноправні відносини, — реготнув Влад на її подив. — Майже, — додав, повівши бровами. Вочевидь, натякаючи на питання її безпеки.

Але зараз Вася не була готова у відкриту сперечатися. Ще й перед свідками.

Бо хоч цю індивідуальну «виставку» ювелірних прикрас і влаштували у його кабінеті, все ж тут були присутні охоронці та власник прикрас. Та й Арсен точно не був проти поділитися з нею своїми думками стосовно всього, по очах бачила його веселі коментарі.

Власне, вона з учора почувалася дещо розгублено. І зовсім не через те, що тепер, як виявилося, заміжня. Ні, вона все намагалася усвідомити, як їй використати ту інформацію, яку дізналася від Влада опісля.

Цю зустріч, з Тамарою Михайлівною, їй також пропонували провести у кабінеті Влада. Він вважав, що тут Васі буде затишніше. Але вона точно не була зацікавлена у тому, аби їх розмову слухав Арсен. Принаймні, знаходячись за сусіднім столиком, посеред гамірного натовпу відвідувачів центру, він не міг достеменно підслухати все, про що Вася розмовляла з Тамарою Михайлівною. І, вертаючись до цієї розмови та трохи затягнутої паузи з її відповіддю…

— Але ж того разу я вижила. Башта… хай що під тим малося на увазі. Колодязь… це було збіса страшно, погоджуюсь, — вона трохи нервово хихикнула. — Невже зараз карти обіцяють щось страшніше? — додала, змушуючи себе зосередитися на цій миті.

Остаточного плану поки не було, вона все ще зважувала ту інформацію, яку дізналася.

Тамара Михайлівна уважно подивилася на неї, готуючись витягти нову карту.

— Ні… Якщо ти пережила злам всього свого устрою та сприйняття, мабуть, ні, вовченя, — задумливо проговорила ворожка, похитуючи головою. — Але зараз карти застерігають, що ти можеш втратити те, що тільки-но знайшла. Щось, що для тебе неоціненно… Вочевидь, те, що тепер для тебе настільки важливе? — припустила вона, розглядаючи якесь зображення, яке Василині не було видно.

Першою її реакцію була іронія, от правда!

— Та годі! Занадто багато похмурих прогнозів на пару місяців мого життя! — пирхнула вона, перехилившись через столик.

Тамара Михайлівна лише знизала плечима.

— Я лише кажу те, що бачу, вовченя. Згадай, ти й минулого разу не дуже поспішала вірити. Але ж справдилося все…

Вона вже відкрила рота, аби заперечити, але… таки справдилося.

Завмерла, поглянувши на ескалатор, що рухався поруч. Саме там вона вперше побачила Влада «наживо», так би мовити. І… це було єдиним цінним, що зʼявилося в її житті за цей час, чи не так?

Не ескалатор, трясця! Влад… І його вона була готова захистити будь-що!

Перед внутрішнім поглядом встала вчорашня вечірня розмова з коханим. Покінчивши з показом її документів та розʼясненням нового сімейного статусу, Влад вчора все ж розповів більше по справі.

— Я додатково зустрічався сьогодні з Демоном. Знаєш, хто це? — обравши собі їжу, він сів поруч.

Поставив на стіл і два бокали. А також пляшку вина приніс, яку зараз повільними рухами відкорковував. Не звично для нього, якось не типово. Це вперше Влад їй алкоголь пропонував, здається. І, помітивши її здивування, чоловік… в самому «сімейному» значенні цього терміну, широко посміхнувся.

— Ми ж маємо наш офіційний шлюб відсвяткувати, моя кохана, — відкоркувавши, він наповнив її бокал на третину та взяв свій. — За нас, моя кохана Княгиня! — торкнувся своїм бокалом до того, що вже взяла Василина. — За твоє нове життя!

Якщо чесно, її в той момент розривали геть протилежні емоції. Тому вона просто потягнулася до нього та сама на мить притислася до губ Влада. Василина кохала його — це було головним і основним на зараз. Про це намагалася і памʼятати.

А потім зробила ковток. Вино було збіса смачне! І вона вирішила приймати це чудовим знаком. Бо таки дійсно почала життя наново. І зараз не час важити те на вагах моралі.

— Так, я більш-менш орієнтуюся хто такий Демон, — не стала сперечатися, ковтнувши дійсно вишукане вино. — Хоча й не можу сказати, що детально вивчала його сферу інтересів. Він більше підпадав під увагу інших відділків Управління, — вона відкинулася та, трохи знахабнівши, взяла та вклала ступні на коліна Влада.

Він посміхнувся та накрив її ноги рукою, теж смакуючи своє вино.

— Власне, це добре, що ти такими справами не займалася. Так чи інакше. Отже, ми маємо кілька спільних справ з ним. І він мені скинув повідомлення, коли я почав моніторити ситуацію. Є підозри, що ці новачки намагалися на нього вийти. Чи то підтримкою заручитися, чи то ще якісь божевільні ідеї просунути, — Влад почав їсти, додавши вина їм обом. — Демон хоче теж розібратися. Ми не любимо такої метушні. На зараз він майже певен, що їх покриває хтось з нового обласного керівництва поліції. Начебто він щось чув, але ще також збирає інформацію. Попросив і мене дещо перевірити, — Влад нахилився та, не піднімаючись зі стільця, взяв з іншої стільниці ще якісь папери та простягнув Васі.

Вона швидко проглянула кілька рядків з іменами та прізвищами. Ого… це було для неї неочікуваним. Ці прізвища…

Скинула очі, уважно подивившись на чоловіка, який повільно тягнув вино. І з цікавістю спостерігав за нею. А потім обхопив її стегна та потягнув на себе, змусивши Васю цілковито йому на коліна перебратися.