Ще й ці дурні сльози, які не втримала, побігли щоками, від чого Вася ще більше мерзнути почала. Потягнулася витерти ті… холодний метал торкнувся щоки. Браслет… Ну треба ж, настільки з тим звиклася, що й не помітила, як пішла у ньому!
Схлипнула. Притисла очі, які знову поводилися так-сяк, але все ж таки сприймали оточення. І нарешті роздивилася напис всередині: «моя княгиня»…
Ну так, Влад її повсякчас так називав… коханою став пізніше. І от як тепер зрозуміти те, що він її прогнав? Як прийняти те, що сама в нього… закохалася настільки сильно?! Нічого більше не потрібно, хай як вчора спорилася!
А варто було втратити — і повною мірою усвідомила, що і хто насправді для неї важить!
Від тієї думки, від осяяння, наскільки сильно вона кохає Влада, і ніколи ж йому про те не казала, стало ще більш паршиво! Аж захлинулася холодним повітрям та своїм плачем. Скрутилися у клубочок на тій лавці посеред парку, спершись плечем на спинку.
— Дівчино, вам погано? — запитав хтось… якийсь літній чоловік, що йшов повз зі спортивними палицями.
— Ні, — навіть не піднімаючи голови, відрізала. Вона точно зараз не хотіла нікому нічого пояснювати! — Ні…
— Дякую. Йдіть, ми самі впораємося, — раптом відрізав…
Влад?! Що, трясця?!
Вася навіть не встигла скинути обличчя та погляд, вирішивши, що в неї галюцинації почалися! Як її миттю згребли в оберемок та здерли з тієї клятої лавки! А потім чоловік впав на ту сам і Васю вмостив на своїх колінах, обертаючи власним пальто!
— Бляха, Княгиня?! Ну от як тебе хоч на десять хвилин залишити, га?! — рявкнув Яструб так, що в неї у вухах дзвеніти почало.
Було відчуття, ніби він весь вибухав всередині! Але ж при тому вчепився в неї так, немов прикувати до себе прагне! І сам почав гарячими руками витирати її щоки, забираючи ті холодні сльози.
А вона вирячилася на нього, як навіжена. Протягнула пальці, які закрижаніли, здавалося. Обхопила його напружені щоки, на яких жовна грали жорсткими тяжами… І навіть зараз не могла вʼїхати в те, що відбувається?!
Може, ввижається?
— Ти такий теплий, — прошепотіла, уткнувшись в його шию.
— Зате ти вже встигла себе заморозити! — прогарчав він геть незадоволено. — Не вистачало ще пневмонію тобі отримати, для повного щастя, в біса! — рикнув яро.
А її то неочікувано розсмішило. Не втримала пирхання. Чим його тільки сильніше розʼятрила, здається!
Влад аж загарчав, як збісившись!
33
— От якого біса ти сюди поперлася — пояснити мені можеш?! В парк?! Серед зими?! Серйозно?! Навіщо куртку розстібнула?! Чому не у своє кохане грьобане Управління помчалася, га?! Чому хоча б не додому, бляха?! — продовжував ревіти Влад їй на вухо яро. — Ти мені можеш це пояснити, Княгиня?!
Аж вирувало то у ньому, її охоплювало його незадоволенням та обуренням! Але ж наскільки міцно він її при тому тримав! Немов дихати не міг, якщо його руки її не стискали! І як же ніжно витирав нові й нові сльози, яки вона зараз просто не здатна була зупинити!
Розрив шаблону! І то тільки змушувало ридати сильніше! Якась довбана істерика, до яких Василина взагалі не звикла!
— Бо це тебе я кохаю, а не Управління, довбень! — схлипнула вона ледь чутно та знову спробувала сховати обличчя між його плечем та шиєю. — І не могла я нікуди піти! Я не збираюся відповідати на жодні питання про тебе! — додала роздратовано, неначе він дурний.
Але Влад не пустив, стиснувши долоню навколо її щоки.
Буцнула його головою у плече. Бо як можна бути таким тупнем, серйозно?!
А Яструб завмер всім тілом, немов камʼяний. І тільки рукою тисне, примушує її на нього глянути! Довелося таки скинути очі, подивитися… Він жадібно вдивлявся у її обличчя, спіймав погляд своїм напруженим, темним, владним.
А потім в його очах натурально виблиснуло тріумфальне полумʼя!
— Бляха, нарешті! — буквально прогуркотів Влад.
Та щільніше обхопивши її обличчя, всю Васю притиснувши до себе, напав на її губи у невимовно власницькому цілунку! Навіть для нього.
«Серйозно?! Йому настільки подобається, коли вона його тупнем називає?», — промайнула трохи сардонічна думка… але так само швидко зникла, випалена жаром цього неочікуваного вибуху Влада.
Він цілував жадібно, жорстко, вимогливо.
Немов ставив на ній власний відбиток. Власне так, як то завжди робив. Проте нині кожна його дія була ще і якоюсь пропасною. Немов він майже повірив, що вона дійсно піде назавжди, обере Управління. І зараз натурально святкував…
— Гадав, що вже не дочекаюся від тебе зізнання, жадана моя! — прогарчав Влад їй ледь не в горло, їй-богу.
Та, відпустивши рота, обхопив долонею її потилицю і ніби сам сховав Васю у себе на грудях. І від нього натурально бриніло вдоволенням та перемогою! А вона…
Зараз, як оце все трохи вляглося, і біль розсипався вщент від жару його тіла, від явної палкої тяги до неї Влада… Нарешті почала аналізувати, трясця!
— Ти це все спеціально підлаштував?! — гаркнула тепер Вася, розпрямившись у його обіймах.
Глянула на Яструба з підозрою та звинуваченням, крок за кроком відновлюючи його слова та дії, починаючи зі вчорашнього дня…
— Ти сама в цей парк пошурувала, кохана моя. Я тут геть не до чого! Ледь Арсена до інфаркту не довела, — і не подумав якось застидатися Влад.
Хоча вона заприсягтися могла, що він чудово зрозумів, про що вона веде мову!
— Ти знаєш, про що я! — обурилася Вася, з тиском впершись йому в плечі. — Ти й не думав мене відпускати!
І тут Влад скинув брову та знову жадібно, вимогливо втупився в її очі.
— Хіба тебе хоч колись тримали силою, Княгиня? — запитав він повільно, з присмаком сміху, що вібрував у низькому тоні. — От тільки чесно?
— Хто і коли тобі кудись йти забороняв, кохана? — перепитав Влад, коли Вася аж рота роззявила від обурення на його зухвалу заяву!
І сидить же на цій клятій лавці, посміхається!
«Та вона зараз йому купу прикладів приведе!..»
Але… фактично, так і не змогла нічого пригадати. Як так зважити, сама Василина і не рвалася нікуди тікати. Що на початку, типу через завдання, сліпоту, що потім, вже через власний потяг та почуття до Влада.
— Але ти мене утягнув до Варвара, коли Нікіта мав зʼявитися! — нарешті нагадала чи не єдине, чим дійсно могла дорікнути. — Хоч я сказала, що це нерозумно.
— От саме це ти й сказала, Княгиня — «нерозумно», — хмикнув Влад, і не подумавши розгубитися. — Але ти жодного разу не казала: «Владе, відпусти мене. Я не хочу бути поруч з тобою», — пропік її трохи смішливим, але таки багатозначним поглядом.
І цей самовпевнений тон! Немов виклик їй кидає!
— І ніхто тебе до Варвара не тягнув. Не дуже ти й опиралася, моя люба. Навіть не вдарила нікого, — додав, продовжуючи її так само міцно обіймати.
— Та я боялася, що ти мене пристрелиш й в тому колодязі прикопаєш трясця! — огризнулася Вася аж збісившись. Бо він таки її ошелешив ось цим! — Ти себе збоку бачив в той момент?! Чи репутації власної не знаєш?!
— Хіба у вас у файлах є хоч якісь докази, що я — маніяк-вбивця? — скинув Влад брову, здається, реально насолоджуючись її спантеличенням.
— Та ти ж такий вправний у прибиранні місць злочинів! Звідки мені знати?! — буркнула Вася радше ображено.
У неї дійсно аргументи виглядали геть не вагомо, коли він про це так розповідав.
Влад розсміявся, знову примусивши її влягтися щокою йому на плече.
— Добре, врахую це за комплімент, — підморгнув він, глянувши на неї зверху вниз. — І я таки був злим, бляха! Аж ніяк не очікував, що моя кохана жінка от такі таємниці має, — пирхнув він. І раптом вмостився підборіддям на маківці Васі, потерся щокою об волосся. — Але, ну правда, ти вважаєш, що я такими словами чи визначеннями направо й наліво розкидаюся? Чи такий вибуховий та неконтрольований, на твою думку, що, назвавши тебе коханою, потім спробую вбити?! — Влад уважно у неї вдивлявся.
