Очманіти! Що вона робить?! Не боїться хіба?.. Виходило, що таки ні. Вочевидь, підсвідомо була певна, що фізично Влад їй не завдасть шкоди.

— Бляха! — він закашлявся… чи то від сміху, чи то від її удару. — Натяк почутий, кохана, — чоловік розреготався, немов відпустивши всю напругу, що між ними зранку закручувалася у тугу спіраль.

А сам міцно тепер знову вхопив та тримав її руку, розчепіривши пальці Васі та змусивши переплести з його.

Хоча й нічого не вирішено ж, але…

— Арсен, давай, нагадай нам свої деталі, введемо в курс княгиню. Бо це раціонально. Дурне: мати свого капітана СБУ і не користуватися її навичками, еге ж? — таки не до кінця Влад видихнув, судячи з гострої іронії. — Все одно їй від нас нікуди не подітися тепер, — ще раз реготнув.

Але від його шпичок вже хоча б не кололо потилицю крижаним вогнем. І це вже було непогано. Щоправда, в неї малися зауваження до останнього твердження.

Проте Василина навіть рота не встигла відкрити.

— Окей, — хмикнув Арсен так, ніби його справа маленька. Проте, здавалося, в його погляді таки клубочилися якісь сумніви.

І вона вирішила не перебивати, а то так нічого і не розкажуть.

— Загалом, ти в курсі суті справи Валентина, сама на зустрічі була, — Вася кивнула, намагаючись ігнорувати те, як Влад великим пальцем вимальовує якісь спіралі на внутрішній поверхні її зап'ястка. З тиском, непримиримо.

Це було збіса чуттєво! І забирало левову частку уваги.

— Я вчора мав зустрітися замість Влада, який залишився через твою крапельницю, з його заступником та ще з партнером. Завдання було забрати документи, якими Яструб і мав займатися, — провадив Арсен, глянувши на водія… Здалося, той трохи прискорив рух їхнього авто.

Перевіряють, чи дійсно стеження?

Вона ж знову кивнула, бо і про це, що зараз розповів, була в курсі.

— Але нас там чекали лише три тіла. Ніяких паперів. І довелося викликати команду це все підчищати, — трохи з досадою пирхнув Арсен, своєю чергою потягнувшись за сигаретами.

Вона промовчала… ну якби Арсен хай сам за себе та свої легені думає. Їй тут хоч з одним розібратися б.

— Валентин в паніці. Виразних пояснень надати не може, — доєднався Влад, продовжуючи дражнити її запʼясток.

На бога! Вона уявити не могла, що в неї настільки чутливі запʼястки! Васю охопив трем, який вона чимдуж намагалася опанувати.

— Ти довіряєш його фактам? — повернулася Василина до Влада.

А потім не витримала та стягнула окуляри з обличчя вільною рукою. Вона теж не могла нормально через них його вираз очей бачити!

— Княгиня! — у ту ж мить обурився Яструб. Насупився, підібгав губи. Суворий, що капець!

— Вони мені тут заважають, якщо я вже намагаюся дивитися, — і не подумала змінити рішення. — Я ж не на вулиці зараз. І буду прикривати повіки, — додала, подумавши, що таки й перевантажувати зір не варто.

— Пʼять хвилин. Потім знову надягнеш, — він зміряв її незадоволеним поглядом усю.

Ну, дяка, що хоч на стільки погодився! Та більше не бурчав стосовно цього, принаймні.

— Я взагалі мало кому довіряю просто так, кохана… Як і Арсен, до речі. Ти унікальний випадок. Прям натурально замислююся, чи ти дійсно не відьма? — хмикнув Влад, вертаючись до розмови, поки водій змінив напрямок руху.

Арсен ухнув так, ніби йому груди стисло… приховуючи посмішку.

А вона… ошаліла, мабуть! З одного боку — продрало до кісток, так приємно! Та з іншого… хто зна, чим їй цей сарказм Влада ще відгукнеться?..

— Так що і тут зараз все перевіряють. Але поки немає причин йому не довіряти. Хоча… таки допускаю, що він щось знає, про що не повідомив позавчора. Тому так нагально й шукав зустрічі та моєї підтримки. Справа здавалася надто простою, навіть з усіма юридичними нюансами, як для ускладнень на три тіла, — він струсив попіл у попільничку та видихнув дим. — Або хтось зʼявився на небокраї зараз, зацікавившись тією граною нафтобазою. І намагається відтиснути її у Валіка. Варіант, який ми не можемо виключити на даному етапі, — авто різко хитнуло у бік, коли водій зробив занадто ризикований маневр, встигнувши розвернутися майже на червоний.

Василина напружилася, але чоловіки трималися так, ніби все йде за планом.

— Надягни окуляри, — різко наказав Влад до того, як вони б продовжили. І навіть сам їх взяв.

І тут авто заїхало в паркінг якогось торгового центру посеред міста.

— Хутко! — він впихнув їй в руку окуляри та різко відстібнув пасок безпеки, поки водій мчав занадто швидко для такого місця, здавалося. — Зараз пересідаємо, — «пояснив» Влад.

І буквально через мить вони дійсно різко зупинилися, не глушачи двигун! Охоронці вискочили, прикриваючи їх вихід, а поруч відкрилися двері геть іншого авто, куди Влад її затяг чи не за долі секунди! За кермо минулої машини хтось також сів і автівка майже миттєво поїхала далі.

Це все зайняло секунди!

І Василина з прикрістю мала визнати, що люди Яструба працюють блискуче. Не дивно, що вони у відділі так довго нічого знайти на нього не можуть.

— Власне, на зараз, це все. Як приїдемо, буду читати звіти. Було трохи не до власних справ, коли виявилося, що ти свої секрети від нас маєш, — відкинувшись на спинку та пристебнувши її новим паском, хмикнув Влад. — То що, пані капітанка, маєте якісь пропозиції? — хмикнув іронічно.

— Власне, так, — вона поправила окуляри, які ледь втрималися на носі при їхньому шаленому переміщенні, та глянула на Влада прямо. — Кульгавий, — видала те, що спало на думку.

— Що?! — пирхнув Арсен, котрий вже встиг повернутися до водія та був давав якісь вказівки щодо напрямку руху.

Вони вже знову опинилися на дорозі, але немов виїхали з іншого боку паркінгу.

А от Василина, вже відкривши рота, на мить завагалася. Що вона в біса робить?! Обурюється, коли вони кажуть, що їй нікуди не подітися, а сама допомагає… що?.. Розробити план якоїсь схеми, яка точно не буде законослухняною?..

— Княгиня? — ніби відчувши ці її вагання, Влад повернувся та уважно глянув на неї.

Чекав тепер і Арсен.

А їй, вочевидь, таки кортіло вразити їх, трясця.

— Отой навіжений, що ломився до тебе у перший день. Коли перестрілка була… Не дуже точно орієнтуюся у суті, це в той момент було цілковито неочікувано для мене, та все ж. Після того випадку, він тобі зобовʼязаний чи щось на кшталт? — повільно почала «розвивати», як він і просив.

— Щось на кшталт, — хмикнув Влад. І в його очах такі палахнув якийсь вогник.

Виникло дивне відчуття, немов він вже зрозумів, до чого Вася хилить. Прорахував по одному натяку. Вона не звикла до такого сприйняття себе кимось чи власного розуміння якоїсь геть іншої спорідненості другою людиною. І справа не у фізичному тяжінні, а в тому, що вони думають однаково! Це майже жахало…

— Отже… — вона була змушена прочистити горло, щоб повернутися до основної думки. — Постав його. Ну, як того, хто нібито прикриває Валентина та його бізнес. А сам «відійди» у бік. Начебто є лише сильна та зухвала фігура, яка спирається на фізичне. Він не скидається дуже… м-м-м, хитрим.

— Тонке спостереження, — реготнув Арсен, поки Влад продовжував буквально пожирати її очима.

Якось збіса спрагло та прискіпливо.

— Віктор… не найлегша людина в керуванні. Надто імпульсивний, — хмикнув Влад іншим голосом. Проте відчувалося, що він прораховує подальші кроки.

— Але йому була потрібна твоя допомога і він точно у тобі зацікавлений, то може докласти зусиль. А ти, прикрившись підставною фігурою, зможеш більш вільно «озирнутися» навколо та спробувати вирахувати, звідки йде загроза… Ну й мати на своєму боці ще одну зацікавлену особу. Най емоційну, але ж таки груба сила інколи буває теж корисною…

— Сподіваюся, ти зараз не про себе оце додала, з усією тією емоційністю та силою удару, — реготнув Арсен.

Ще й відсунувся далі, немов побоювався, що вона і йому в бік зараз вмаже. Власне, Вася б цілком могла. Та лише зміряла охоронця зневажливим поглядом натомість, трохи спустивши окуляри.