Бляха! Його ця норовливість та характер в ній — до біса заводили!

— Був неприємний інцидент у минулому. Тепер у цьому будинку постійно знаходяться тільки ті, кому я довіряю, — хмикнув він.

А Василина чомусь на мить завмерла після того, як припинивши опір. Немов зависла.

– І мені? — перепитала з дивною інтонацією.

Яструб не зміг ту вловити до пуття. Але широко посміхнувся.

— Ну ти не гірше за Арсена довела, що точно заслуговуєш, — хихотнув Влад, не акцентуючи на тому, що з великою цікавістю подивився б, як вона, сліпа, зуміла б йому нашкодити?

Та й для чого? Вивчив її минуле, і той ривок, яким прикривала його від кулі — до кінця життя не забуде ж, точно!

Вона знову сіпнулася… але вже не так інтенсивно, ніби просто для форми.

— Так що прибрав з дому обслугу. Тепер двічі на тиждень привозять прибиральників, хлопці за ними стежать. Кожного дня доставляють їжу. Ти можеш обрати, до речі, якщо маєш якісь вподобання. Я додам страви в замовлення, щоб ти поласувала, княгиня моя, — прогарчав він майже їй в шкіру, опустивши обличчя в чутливе містечко між шиєю та ключицею.

Пройшовся губами, шаленіючи від того, як її шкіра вкривається сиротами на очах. А потім нахабно зубами дряпнув!

Від чого вона здригнулася та завмерла таки на його колінах, немов наїжачена та готова до будь-чого. А ще помітив, що стала очі прикривати. Мабуть, щоб легше зосередитися та марно не сподіватися на зір.

— То що ти полюбляєш з їжі? — поцікавився, поки спіймавши одну її долоню та поклавши на «шаурму», яку часто хлопці обирали, та й він не гребував.

Зараз вирішив, що дівчині то легко буде зʼїсти. Направив, підказуючи рухом, як зручніше взяти. Та Василина все ще здавалася занадто напруженою… Можливо, через те, що він так і обіймав її, тримаючи на своїх колінах. А Яструб же не залізний, трясця! Хіба що оце в паху зараз… куди її офігезні стегна й були втиснуті!

Дідько! Він з кожним новим подихом, здавалося, все сильніше на неї реагував! Все жорсткіше скручувало нерви у сонячному сплетінні! Все міцніші лещата член стискали!

Тупо хотілося посоватися, аби знизити тиск… І не хотілося в той самий час! Бо від того — теж свій особливий кайф!

Чи відчула вона його шалену ерекцію, що вмить змусила член стати колом?.. Скоріш за все.

Хоча й відкусила від запропонованої страви, почала жувати… Але швидко відклала на тацю знову. Щоб руки були вільні, га?

— Смачно, — помітила з іронією. — Це мені подобається, — але знову посунулася, немов пташка, що намагається з гілки спурхнути.

— Княгиня… краще б ти не рухалася, — прогарчав напружено Влад, прикусивши їй шию там, де в плече переходила, реально починаючи втрачати контроль… Чи то бажання його зберегти?..

— Чому? — її голос ніби в секунду зламався та охрип. Став низьким, немов весь скотився в груди.

А його це лише більше вкочувало хтивою напругою!

— Бо я не хочу тебе лякати, — визнав Яструб. — Але і стримати цей шалений потяг до тебе — точно не ладен, — прошепотів то хрипко, зарившись в її волосся.

Але… руки розтиснув, щоб не суперечити самому собі. Давав їй змогу встати, якщо вона хоче. Бо хто його зна, які в її свідомості міни залишилися з минулого.

І Василина цей момент не пропустила — відразу підскочила!

Ну звісно, пфф! Най він і помітив, як червень покрасила вилиці, а груди дівчини стали здійматися вище від того, що дихання почастішало. Перелякав? Не скидалося на те.

А от на відлуння його збудження — навіть дуже було схоже! Бо бачив жаркий блиск в очах, хоч вона ті й прикривала час від часу. Чи то Яструбу так кортіло саме це побачити?

Василина тим часом відступила два кроки до стіни, у котрої цей столик і стояв. Та сперлася на ту спиною, притисла долоні… Немов убезпечувала тил.

Ти диви, раз обійшла кімнату з ним, а чудово ж запамʼятала позиції. Розумниця його! Попри все, його в ній все заворожувало!

Влад повільно підвівся слідом, скинувши піджак, який зараз лише заважав, кинув його на спинку стільця та зробив крок в її бік. Лякати не хотів.

Але й привчити не тікати від нього — було в його ж інтересах.

— Це що, теж із вдячності?! — якось нервово та навіть… обурено (?) пирхнула вона, зірвавшись під кінець в якийсь трохи напружений сміх. Махнула рукою… майже вірно вказавши на його пах.

Кутики рота у Влада смикнулися в іронічній, але ж збіса веселій посмішці! Тож збудження його помітила і цілком вірно ідентифікувала. Спостережлива, най і не бачить.

— Не думаю, — реготнув Яструб, завмерши буквально впритул до неї. Оточив її своїм тілом. Та поки не притискав… давав звикнутися.

— Я точно не через вдячність шаленію від тебе з такою силою! Сама бачиш — не можу руки відірвати, моя княгиня! — низько прогарчав, опустивши губи на її шию, де шалено бився пульс, видаючи напругу Василини.

Жадібно вдихнув, насолоджуючись тим, як аромат його гелю для душу пасував її шкірі. Бо після повернення з лікарні відразу попросила їй ванну кімнату показати. Немов слабкість з себе змити кортіло.

Він те також чудово розумів.

— Але я… допускаю, що у твоєму минулому багато що бути могло. І не хочу скривдити, кришталева, — потерся підборіддям о її щоку, зловивши сполоханий видих.

Дівчині знадобилося кілька секунд, щоб його слова осмислити, схоже. Вона при тому трохи звела брови та навіть округлила губи, в цілому виражаючи спантеличення.

А потім:

— Оу… Ні, — повільно хитнула головою Василина, втягнувши в себе повітря так, немов задихалася.

І він відчував, як її груди упираються в його торс через те стривожене дихання.

— Ні! Я не… Мене не ґвалтували, якщо ти про це, — хитнула вона головою, хоча голос і звучав все ще глухо та непевно. — Я можу дати відсіч. Ну і… іншим була цінна, — пояснила.

А у Влада раптом жарево по венах розтеклося! Бляха!

У голові вибухнуло! І полегшення, хоча вона б для нього від того не стала менш коштовною чи цінною. Не її провина. Але ж щастя, що не довелося проходити через ці знущання!

Позатим, було і ще дещо…

— Тобто, я не злякаю тебе і не змучую, якщо зроблю ось так? — прогарчав він різко, впершись руками у стіну по боках від її голови.

Та, обхопивши долонями щоки Василини, буквально жадливо та вимогливо напав на жадані губи, вдавивши її в стіну всім своїм тілом! Так, що твердий, немов налитий бетоном пах, нахабно та хтиво устромився в її живіт!

Розумів, що варто б тримати то все в якихось межах, але граний контроль випарувався остаточно! І не допомагав весь його досвід!

Це був шал! Божевілля, яке неможливо жодною логікою пояснити! У нього просто в момент всі запобіжники зірвало! Аж рикнув від того, наскільки її губи йому солодкими здавалися! Медовими!

— Грані аспиди! — видихнула вона в його рота шалено хрипко.

Напружилися всім тілом та…

У ту секунду, коли Влад вже підсвідомо підготувався до нового їхнього «бойового спарингу», хоч і не міг припинити цілунку… Як несамовитий дорвався, їй-бо! Сам не розумів, що з ним коїться, що ніяк не виходить опанувати цю шалену потребу…

Так ось, саме тоді, коли він був певен, що зараз вона знову йому в щелепу спробує поцілити… Василина раптом сама скинула руки, відпустивши ту грану стіну! Обхопила його шию та… Смикнула Влада на себе!

Ні, не намагаючись придушити, а явно вимагаючи глибшого цілунку!

Янголам чи демонам йому за те дякувати?!

Хоча Василина зробила то з такою силою, що на шляху потрапляння кисню до його легень таки виникли перешкоди. Але… Кому те довбане дихання потрібне, в біса?! Не Владу!

Зарився однією долонею в її волосся на потилиці, іншою обхопиш її обличчя, змусив повернутися жадану ще зручніше та — напав ще глибшим цілунком! Дідько! Він вже ніби кохався з нею язиком!

І судячи з тогу, як палко та вимогливо вона відповідала — Василину накрило так само жорстко!

— Очманіти, яка ти солодка! — рикнув він, натурально прикусивши її нижню губу.