Проте ніяких погроз чи пропозицій Валік не отримував… Чи так стверджував, принаймні.
Не те щоб Яструб звик всім вірить на слово. Взагалі ні. Але ж не він тут найбільш зацікавлена особа, чи не так?
Граний триндець! Йому зараз лише таких розбирань не вистачало!
Але навіть на всьому цьому фоні, Яструб не зміг стримати широку посмішку у відповідь на ось цю заяву своєї княгині!
Хай навколо хоч весь довбаний світ летить у прірву! По цимбалах!
Його збіса радував її гарний настрій!
– І наскільки добре ти мене бачиш, жадана? — скинувши брови, він поки відклав телефон на комод та увійшов до ванної.
Причинив за собою двері, бо цей її кіт ладен був куди завгодно проковзнути та все перевернути догори дриґом! Не те щоб Влад чогось іншого від тварини очікував, проте… Яструб швидко робив висновки.
Підійшов та міцно обхопив Василину руками. Жадібно зарився у волосся обличчям та глибоко вдихнув. І от реально відчув, як грудна клітина немов розширилися. Неначе луснули ці тенета напруги, настільки звичної, постійної, давньої, що й не помічав здебільшого. Але ж саме поруч з цією жінкою, немов на повні груди дихати починав.
А вона ж нічого для того й не робила. Просто посміхалася у відповідь, обіймала з такою самою силою. Сама притискалася до нього так, немов Яструб — все, чого ця дівчина від життя бажала!
Охрініти, як пʼянко було таке відчувати!
Зараз же Василина скинула голову, озирнулася, сильно примружившись. Наче силуючись навести різкість в очах. Потім розвернулася, не звільняючись з міцного захвату його рук.
А він і сам не міг пояснити, чому в неї вчепився, як направду. Немов намагався себе врівноважити, не дозволити роздратуванню від робочої ситуації затьмарити розум.
Василина ж тепер подивилася прямо йому в очі найбільш зосередженим поглядом за останні дні. Так, що він дійсно повірив — бачить. Щось таки розбирає у навколишньому. Біля куточків її очей зібралися тонкі промені зморшок.
А потім вона підібгала губи.
— Достатньо, аби зрозуміти, що щось трапилося, — раптом заявила княгиня таким тоном, ніби збиралася зараз вибивати з нього інформацію. Ти ба, яка сувора!
І це чомусь змусило Влада щиро розсміятися.
— Не найкращий варіант, але я й такому повороту радий, — відкинувши голову з тим реготом, він притиснув її до грудей.
— Тоді я уважно слухаю, що ж тебе турбує? — скинула брову Василина, обхопивши його щоки мокрими долонями.
— Гарна спроба, княгиня, — аж реготнув Влад. — Але ти ж не думаєш, що я справді навантажу твою світлу голівоньку та погіршу результати лікування? — розплився він у лукавій посмішці, накривши її руки своїми поверх. — Лікар чітко сказав, що тобі не варто надто хвилюватися… — нахилився він та притиснувся губами до її вуст.
А Василина аж засичала! Натурально!
Прямо. Йму. В. Рота!
Яструб розреготався! Ця жінка вміла покращити йому настрій у будь-якій ситуації, трясця! Та у княгині, здається, мався інший погляд на ситуацію!
— Владе! Я не збираюся стояти осторонь, якщо тобі… — вона чомусь зненацька замовкла та немов наче запнулася. — Потрібна допомога, — додала через мить. Та він помітив, хоч і не зрозумів цієї паузи.
А Василина вже шумно видихнула, стиснувши зуби та притиснувшись лобом до його лоба.
— Я не з тих, хто буде вдома сидіти, Владе, — якось на саму себе не схоже, притишено видихнула Василина.
Але його немов підкинуло від впертості, яку в тому тоні почув!
— Ти НЕ будеш ризикувати! — процідив Яструб, навіть слухати це не збираючись.
Бо йому раптом сяйнула в голову думка, що він вже брав Василину з собою на зустріч з тим самим Валіком, бляха! А раптом там би якась підстава була?! І це її тіло Арсен знайшов би…
Як колись з Женею, яку ж на схожій на зустрічі вбити й намагалися! Добре, що тоді там Тимур був…
Хребтом прокотилася крижана хвиля просто від уявної картини, бляха! Розум ледь не знесло на фіг! Просто від того, що таку думку допустив!
Сіпнув на себе дівчину, ввіп'явся пальцями у потилицю, накручуючи її волосся на долоню. Буквально втиснув княгиню у себе всім тілом!
І напав на рот Василини якимось жадібним, навіженим цілунком, немов намагався переконати себе, що кохана ціла та неушкоджена! Поруч з ним!
Божевілля повне!
— Влад! Ти ж не збираєшся мені цим рота заткнути? — пробурчала вона в його губи… хоча не дуже то й виривалася, треба сказати.
— А діє? — хмикнув єхидно.
І тільки сильніше на себе потягнув, з новим запалом цілувати почав, увірвавшись поміж губ язиком! Буквально впиваючись її смаком!
Бо череп підривало злим шалом від уявної ситуації, коли вона б могла через нього загинути…
— Влад! — спробувала вона обуритися. Але то важко, коли його язик у її роті, ага.
— Взагалі — не збирався. Але якщо ти наполягаєш, — хмикнув, немов злизуючи солодкість її рота! Змушуючи себе перемкнутися!
Проте непрошені думки самі у голову лізли, дідько!
Так, в цих думках не було нічого від логіки чи адекватності.
Якоюсь частиною розуму Влад це все ж розумів. Бо він сам був з нею на тій граній зустрічі та все контролював, чи не так?..
Ні, бляха, ні! Тут же в голові спалахнула картина торта тієї довбаної стриптизерки та…
— Влад! Я не те мала на увазі! — обурилися Василина, але…
«Рух! Довбаний рух!», — як блискавкою вдарило у мозку! Рух того граного курʼєра, який підхопив Василину, яка перепнулася!.. «Рух!»
Він його вже бачив!
Та Влад зараз навіть сіпнутися не встиг, чи до кінця усвідомити. Бо саме у цю мить:
— А, грані аспиди! — різко видихнула Василина та…
В цей момент таки піддалася його полумʼю і якійсь дикій потребі, яка попри все вени Яструба пропалювала наскрізно! Потяглася сама назустріч, обіймаючи…
І здоровий глузд остаточно полишив голову Влада!
Якась шалена суміш страху за неї, жадливої необхідності… Немов вона була його довбаним киснем — це все розірвало вічний всебічний контроль! Вибухнуло у венах примітивною потребою впевнити себе в тому, що Василина — ціла! І він точно не дозволить їй більше жодного разу ризикувати собою!
21
Це було повним божевіллям! Абсолютним!
І не мало жодного відношення до того, бачить вона його настрій, чи ні!
Розум відступив перед натиском потреби та жадоби, яку ж ця жінка викликала в Яструбі самим своїм існуванням, диханням! Забирала всі адекватні думки.
Серйозно, здавалося, що Василині потрібно лише дихати, аби Яструбу голову зносило на фіг! І він ніяк не міг дати цьому ради! Хоча типу мав би вже трохи збити цього навіженого марення, чи не так? Якось притишити всіма тими попередніми спалахами їхнього нестримного, хтивого кохання.
Але ж ось він — в цьому моменті, коли сам не встиг зрозуміти, як вже іншою рукою підхопив її під сідниці! Тримає прикутою до себе, хоч ніби й всадовивши на раковину. Й так, неначе рік її не цілував, а не якихось жалюгідну пару годин, накинувся на губи княгині! Проковтнувши будь-які її заперечення.
Прикусив її підборіддя, виразно-сексуальну шию, відразу зализуючи. Але ж точно залишаючи нові тавра!
Геть її бісову кофту!
Стягнув і її штани… Та й Василина активно долучилася, схоже, також скучивши за цю добу, тож з цим управилися за лічені миті.
Влад розстібнув власний пасок та штани з такою спритністю, ніби від цього їхні життя залежали… та й почувався зараз саме так! Немов застрелить будь-кого, хто спробує тільки встати між ним та цією жінкою!
Вона ж тим часом його сорочку смикнула, здерши тканину, зірвавши ґудзики. Немов і нею заволоділо шаленство! А він лише більше божеволів від того, що не поступалася йому. Нічим, трясця!
Краватка залишилася на шиї Влада. Ну, дяка, що хоч не затягнула! Але по фігу! Ось це йому точно не могло зараз завадити!
Втиснув кохану в себе. Сам розсунув її ноги своїми стегнами, влаштовуючись так, що й повітрю не просочитися між тілами. Ні-чо-му! Ковзнув пальцями по обважнілих складках, кайфуючи від того, що вона вже його очманіло прагнула! Відчував це! Чув надривне дихання! Відчував вологу… Розвіз цю шалу м'якість, заводячи її сильніше. І сходу жадібно штовхнувся у жарку глибину відразу двома пальцями… Втрачаючи витримку та розум від того, що її рука вже міцно та впевнено охопила його член, що буквально стовбичив, пульсуючи потребою! Неначе сам намагався добратися до бажаної жінки.
