Оскільки на вході стояв ще один їх охоронець, Арсен не мав бути дуже вже проти. Та й це — центр, який Владу належав. Перед її приїздом тут ледь не антитерористичну операцію провели, ще й зараз вся охорона стояла на вухах.

Мабуть, саме тому Арсен тільки закотив очі, точно не відчуваючи захвату, та пішов у вказаному напрямку. В принципі, магазин займав не такий вже великий простір, тож в разі небезпеки він точно зміг би всі кути перекрити, ось і піддався. Але ж вона на те й розраховувала…

Якщо Арсен якось це зрозуміє — він її вбʼє. І навіть гніву Яструба не злякається, це точно. Бо не можна так ускладнювати людині роботу, Вася й сама то розуміла. На його місці теж лютувала б.

А саме тому, щоб не дуже ускладнювати ситуацію, сама швиденько почала рухатися, ніби вивчаючи асортимент прилавка. Потроху наближаючись до бабці-ворожки, яка неподалік колоди переглядала. Вася ж по ходу руху набирала все, що під руку попадало, насправді.

Аж поки буквально не вперлася у бабцю, що дуже намагалася «непомітно» стежити за нею через плече.

— О, пробачте! — вигукнула, удавши, ніби врізалася у жінку. — Не помітила. Шукаю посібники… А ви в цьому всьому розбираєтесь, здається, — з трохи перебільшеним захватом помітила вона достатньо гучно, щоб це було чутно й Арсену. Завʼязала розмову.

— Так…. трохи досвіду маю, — посміхнулася жінка, вірно зрозумівши натяк.

— Оу, та це ж здорово! Чи не могли б ви дати кілька порад мені? — очима намагалася показати, щоб та відгукнулася саме на цю тему.

— Е-е-е… так, вовч… Звісно, я можу підказати, — радісно закивавши головою, згодилася жінка. — Рада, що ти жива, — додала стишено, але Василина губи підібгала, натякаючи, що не варто.

Тож бабця, вірно зрозумівши, круглила очі, як вибачившись та почала уважно роздивляється книжки, які Вася нагребла. Навіть не прикидаючись. В принципі, теж непогано, хоча їй від неї не лише поради про ворожіння були потрібні.

— Ось це взагалі не потрібне. Це краще не брати… бо якщо ти тільки починаєш, то воно тебе заплутає. А от це варто взяти, — здається, геть не удавала вона захвату від можливості Васю до всього цього таємничого світу долучити… Йой!

Жінка почала швидко перебирати ту стопку, розкладаючи книжки та брошури у різні боки. Василина дивилася на це трохи очманівши! Хоча… варто відзначити, що бабця тут чудово обрала стратегію. Арсен, на початку скинувшись, зараз навіть розслабився, здалося, краєм ока подивляючись в їх бік, але не виказуючи напруги.

— А яку колоду ти використовуєш, покажи? — додала бабця, насправді даруючи їй ідеальне прикриття для тривалої розмови!

Чудово пристосувалася! Це навіть краще, ніж вона сподівалася!

— Отже, ти знайшла собі наставницю з карт Таро? — Влад скинув брову, уважно вдивляючись у Василину, тільки-но увійшов в кімнату.

Вона підібгала губи.

— Арсен не думав, що я й сама б радо про це тобі розповіла? — підібгала Вася губи та піднялася з-за столу, котрий тепер було завалено картами та книжками з Таро.

Це прикриття виявилося неочікувано надто вдалим. І давало можливість дзвонити та зустрічатися, коли тільки виникала необхідність… Вони й сьогодні майже годину потеревенили над книжками, врешті-решт перейшовши в кафе… І Вася навіть зуміла поміж цим всім пояснити, що їй потрібно, аби бабця, яку звали Тамара Михайлівна, виступала для неї своєрідною «звʼязковою», якщо виникне потреба.

Нікіта, її… колишній напарник, точно жінці шкоди не завдасть. Але якщо Вася дізнається щось, що зможе використати, аби захистити Влада в цій справі… Вона хотіла мати для цього можливість. Та й, вірогідно, якоюсь мірою відкупитися від минулого, представивши хоч якусь інформацію.

Так, не по Яструбу — ні за що! Але й вивести Нікіту на тих «новеньких», яких прикривав хтось з силовиків, здавалося непоганою ідеєю.

Проте зараз варто було зосередитися на Яструбі, бо він її швиденько вирахує!

— Можливо, Арсен тепер має деякі сумніви у твоїй готовності бути відкритою, княгиня, — якраз розсміявся Влад, з цікавістю оглядаючи весь цей гармидер. — На фіга тобі це потрібно? — взявши одну з книжок, він з очевидною зневагою почав перегортати сторінки.

— По-перше, хочу продивитися та мати більш-менш уявлення, раз ми вже зробили таку заяву, — стенула вона плечима.

Наблизилася до Влада та обійняла його, направду досі не надивившись! Уткнулася носом в шию, смикнула краватку, розстібаючи комір сорочки, щоб до ледь колючої шкіри дістатися. І глибоко вдихнула, відчувши, як його руки закляпнулися на ній, немов капкан… От тільки вона й сама нікуди вириватися не хотіла!

— Припустимо, — хмикнув Влад, опустивши підборіддя їй на маківку. І з такою жадобою втягнув в себе повітря, що стало очевидно — не вона єдина скучила, трясця! — Хоча ніхто не зобовʼязує тебе цим займатися чи підтримувати той образ. Та й ти вже бачиш, на щастя, — додав він.

— Але мені цікаво, — вона не лукавила, от що трохи турбувало.

Ця Тамара Михайлівна зуміла в ній якусь іскру розпалити, хоча ж Вася взагалі не для того шукала з нею зустрічі!

— Нам точно не завадить мати ще один козир, аби спантеличити інших, — хмикнула. — До того ж можу я хоч якесь заняття мати, раз ти мене від усього усуваєш… — додала трохи звинувачення та іронії в голос.

Влад хмикнув, даючи зрозуміти, що те почув.

— Головне сама в те вірити не починай, Княгиня, — помітив він з сарказмом. — Бо це все — повна маячня!

— Подивимося, — загадково простягла вона, розвеселившись. — Може, карти мені ще всі твої таємниці та слабкі місця відкриють, а ти просто того боїшся, — пирхнула вона трохи «таємничо». — Що я почну кермувати… Ууу… — вона ще й рукою жест додала, немов насилала на нього невидимі сили.

А Влад відкинув голову та щиро розреготався.

— Ну що ж, спробуй, Княгиня, подивимося! — підморгнув він, коли трохи віддихався.

А сам тим часом міцніше стиснув та, відірвавши від підлоги, закрутив Васю у руках.

— Та поки що ти цілком можеш мені самостійно розповісти, що дізнався на цій твоїй зустрічі, куди мене не взяв, — вхопившись за його плечі, натякнула Василина. Не проґавивши можливості трохи докорити, ага.

Яструб зупинився, немов завагався.

— Агов! — вона вирішила відразу розставити акценти. — Я сиджу тут, нікуди не лізу, то май совість, Яструбе! Інакше нашу угоду буде розірвано! — додала з тонким натяком… ну, блефуючи, ясна річ.

Проте її у ту ж мить стиснули так міцно, що Вася аж захлинулася повітрям.

— І ти тоді мене проклянеш, моя особиста ворожка? — з усмішкою скинув брову Влад, але уважно вдивлявся в її очі, так і тримаючи Васю на руках.

— І я тоді натовчу тобі пику, пихатий ти тиране! — обурилася Василина, обхопивши своїми долонями його обличчя. — Ми про що домовлялися, взагалі?

— До речі! — Влад знову хихотнув. — Я все збираюся влаштувати з тобою спаринг… Позатим, варто б з лікарем проконсультуватися для початку, мабуть, чи можна тобі такі навантаження зараз після травми, — додав він, немов задумавшись.

— Владе! — не те щоб вона була проти побитися з ним, але!..

Він таки опустив її.

— Розповім, кохана. Все. Обіцяю, — ослабивши краватку, він стягнув ту через голову. Та й піджак скинув. — Пішли. За вечерею й обговоримо новини, — підгорнувши рукава, згодився Влад врешті-решт.

— Перше, я остаточно закрив питання з тобою, — Влад поклав на стіл між ними нову картку паспорта.

Він стояв з іншого боку стола, обираючи страву собі до смаку. І зараз трохи нависав над нею, будемо відверті.

Вона трохи очманіла. Бо це якось остаточно прозвучало. Як крапка.

Василина взяла паспорт рукою, що трохи тремтіла… Трясця! Документ був збіса справжній!

Вона, звісно, розуміла, що Яструб має шалені ресурси та можливості. Інакше б марно не намагалася стільки років його вхопити на гарячому. Та все ж побачити це на власні очі… Вражало.