— Як ти почуваєшся, моя княгиня? — голосом, який буквально гуркотів шаленим бажанням трахнути її у всіх доступних позиціях, поцікавився!

І Василина мала визнати, що спочатку в неї жарка хвиля сиріт пройшла тілом від цього довбаного тону! Він немов пронизав її! Кожну, трясця, клітинку!

Ніхто не мав права бути настільки гарячим! Ніхто! Навіть бісів Яструб! І це при тому, що вона зараз не могла його бачити — лише відчувати та чути!

Але ж, диво-дивне — Влад саме таким обпікаючим й був! Реальна пожежа для її органів чуттів! У Василини долоні пекло, які вчепилися в плечі чоловіка. Хто кого тут таврував?

І тільки потім до неї дійшов сенс питання. Оце так дисонанс!

А від того пронизало такою розгубленістю та теплом! Геть іншим! Ця його довбана турбота!..

— Якщо тебе цікавить, чи не виблюю я на тебе свої нутрощі, коли ти вирішиш мене спокушати — то не можу цього гарантувати, Владе. Мене від шалого бажання — дійсно зараз нудить! — пирхнула вона, все ще сподіваючись, що цим сарказмом приховає від нього свою потребу.

— Бляха, жадана! — розреготався Влад та плавно опустив її на… матрац. Здалося, нависнув зверху. — Ніколи не думав, що згадка про блювоту може містити хоч щось сексуальне! Але цим зізнанням тобі вдалося змусити мій член так пульсувати, що мошонці боляче! — прогарчав він їй в рота, ковзнувши язиком поміж її губ, що застигли у подиві.

«Це, бляха, геть несправедливо, що він настільки їй підходить! Навіть своїм довбаним гумором!»

А потім він раптом зник, залишивши її одну на ліжку!.. Якого дідька?!

Мабуть, ще жодного разу в житті Василина не почувалася настільки спантеличеною! А ще… розгубленою, най як неприємно було це визнавати.

Якого біса?! Де цей клятий чоловік подівся?!

Руки хапали лише пустоту!

Вона ні чорта не зрозуміла! А опинитися на самоті зараз, з цим пекучим вогнем у венах, — відчувалося майже катастрофічно спустошуючи!

Вперлася ліктями у матрац, наполовину піднявшись. Якось судомно повела з боку в бік головою. Мабуть, це виглядало збіса безпорадно — те, як сліпо вона озиралася, намагаючись зрозуміти, куди він подівся. Василина не визнавала будь-які свої слабкості! Просто терпіти не могла це робити! Та все ж тут важко щось заперечити… вона його потребувала!

— Владе?

Вона ненавиділа себе тієї миті, але голос Васі цілковито видавав всі її довбані неможливі почуття! ЇЇ немічність! Жадливу потребу! Спустошену розгубленість.

— Я тут, жадана, — прогуркотів Влад… трохи весело звідкись збоку.

Очманіти! В неї тремтіння шаленого полегшення хребтом прокотилося. Немов жар від вогню, їй-бо!

— Один момент, — додав чоловік.

І в цьому хрипкому голосі чулася така потужна темна, чуттєва та шала обіцянка, від якої все всередині неї напружилося! А потім тріснуло від напруги, як дрова у вогні розсипаються ворохом гарячих іскор!

У неї ті іскри немов у животі вибухнули!

— А тобі, маля, точно не місце на цьому ліжку… Не зараз, — додав раптом Влад… у супроводі нявкання?!

Трясця! Точно! Вона забула про Йоля зовсім! Вони його хоч не придавили, коли оце на ліжко падали у своєму запалі?!

Розсміявшись власному спантеличенню, вона знову впала на подушки, чуючи, як Влад відкрив, а потім причинив двері. Вочевидь, виставивши кошеня у коридор.

А потім клацнув замок.

Хтось точно замкнув двері. А їй від того не страшно, як мало б бути по розуму, а тільки гарячіше стає у грудях! Бо вона точно знала, хто саме повернув той довбаний замок!

І… збіса дивно, та цим він ніби звільнив її!

Позбавив необхідності мучитися вибором. Бо… що Василина може наразі зробити, окрім як піддатися?.. Владу?.. Якоюсь мірою Але ж як щиро — власному бажанню, здебільшого.

Бо насправді, могла заприсягтися, що Влад не чіпав би, вияви вона хоч ту грану дещицю страху чи незгоди!

Тільки де ж то знайти? Жінка в ній — точно агента перемагала. Принаймні, сьогодні. А докори сумління… про них вона згадає завтра.

— Більше тут нікого зайвого нема? — скинула брову, най і не бачила, де саме зараз Влад. Знову трохи піднялася, спираючись на лікті.

І, варто визнати, пишалася, що їй вдалася легка та грайлива іронія, тоді як легені горіли, а серце тріпотіло, немов навіжене!

— Оце можу гарантувати, княгиня! Я надто жадібний, аби ділити тебе хоч з кимось! — рикнув Влад низько та потужно.

Так, що вона відчула відлуння цього гарчання у себе в горлі, немов присмак диму від його сигарет.

А потім він знову опинився зверху! В мить! Оточив її своїм тілом майже з усіх боків. Обхопив величезними долонями її кісті, скинув у Васі над головою. Обхопив однією рукою… Змусивши відчути бісову безпорадність! І це було настільки незвично… що ще більше збуджувало, трясця!

І при цьому його рот так ввіпʼявся в її губи, немов ще не цілував жодного разу, на хрін!

— Така невимовна солодка! — рикнув він, прикусивши її губу.

І тут друга його рука ковзнула вниз, розстібаючи застібку її кофти, а потім… офігезно нахабно забралася в штани!

— Присягнутися можу — тут ти таки медова, моя княгиня! — вона відчула, як його великі, шерехуваті пальці накрили її вологу, палаючу промежину, та натиснули на клітор.

Очманіти!

Він, трясця, вже зсунув її білизну вбік! А вона все ще хапала повітря розчахнутим ротом від чуттєвої судоми, що пронизала все тіло!

Просто. Від. Цього. Клятого. Тиску!.. його долоні.

— Вл-а-аде!

Василина сама б не розібрала, був то стогін, наказ чи обурення! Але вона просто не могла більше нічого адекватного видати зараз! В голові ніби раптом випалена пустеля! Сахара, трясця!

А він ще й руки її тримає! Пальці ж, здавалося, палають від того, як їй вчепитися в його волосся кортить! Змусити Влада цілувати себе! Чи її шию пестити… Чи груди! Чи…

О. Святий. Боже.

Раптом, немов почувши весь цей хаос її думок та жару, Влад відпустив її руки та… обхопивши стегна Василини, різким, рвучким рухом зірвав з неї штани разом з білизною! А їй від того аж солодкою судомою нерви у сонячному сплетінні звело!

— Бляха! Я хочу, щоб ти тепер тільки так моє імʼя і стогнала! — чи то над собою сміючись, чи то натурально гарча.

Але їй по цимбалах! Бо від голосу Влада — у самої сироти йшли всім тілом!

– І знаєш що, моя княгиня? Я таки не буду гадати — я, бляха, спробую тебе! — заявив він все тим же темним, низьким тоном.

Та скинув її стегна ще вище, змусивши Василину вигнутися дугою і…

— Вла-а-аде, трясця! — вона таки вчепилася в його волосся, коли він гарячим, збіса жадібним цілунком раптом ввіп'явся між її стегнами!

Притиснув губами клітор вмить, захопив. А потім нахабно дряпнув зубами, ніби дражнячи!

Сили небесні! З ким вона звʼязалася?! Це демон-спокусник чи хто? Якщо так, не дивно, що вона ладна й душу, й совість і службовий обовʼязок забути! Віддати все за можливість бути з ним зараз!

В очах — темно, а при цьому натурально ж іскри бачить в цій темряві! Граний салют! А Влад і не думає зупинятися! З таким захватом, неначе зжерти її задумав, лиже, притискає, проштовхує язика у піхву. Губами, зубами прихоплює клітор. Знову, дідько, й знову!

Ще й гарчить при тому, немов дикий звір!

А їй забагато того натиску! І мало водночас! Якась ненажерлива пустота розчахнулася всередині, вимагаючи більшого! Всього цього чоловіка!

Влад тримає за стегна з такою силою, неначе вважає, що Василина вириватися буде. А вона ж сама вчепилася у його волосся та притискає сильніше… Бо зараз взагалі уявити не може, як без цих жарких, геть гріховних рухів губ Влада дихати зуміє?!

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍Як жити далі без зажерливого дотику дихання, що обпікає неймовірно чутливі точки, доводячи до реального божевілля?!

— Стогни, княгиня, мені це подобається! — прогарчав, з таким наказом, що її струснуло! І раптом відірвався та… поцілував її стегно зсередини, аж засмоктуючи! Обпалило!