Охоронець тим часом нервово витяг пачку сигарет. Наштовхнувся на попереджувальний погляд Яструба. Той хитнув головою… Тож Арсен знов сховав курево, лайнувшись крізь зуби.

— З чого вирішили оголосити всім про важливість та неоціненність Княгині для нас, можете мені пояснити?! — він глянув на них так, немов вони собі смертний вирок підписали.

Що ж, не можна сказати, що вони все достеменно обговорили з Владом. Але деякі моменти такі встигли окреслити.

— Взагалі, я не те щоб цілковито безпорадна, — натякнула Вася, спостерігаючи, як Влад давить у собі сміх. — І навіть стріляти вмію чудово. Не кажучи вже про рукопашний бій. Та, головне, — підвищила голос, коли Арсен точно зібрався їй зауважити. — Я вмію думати головою. Можливо, не так феноменально, як Влад, і все ж, разом, ще й з тобою, — глянула щиро на Арсена, — ми точно щось вигадаємо! Але ховатися все життя я точно наміру не маю.

— Це я зрозумів, — долучився до бесіди й Влад. — Тому будемо розробляти стратегію. І вже вибач, але особистість тобі доведеться змінити, кохана. До того ж саме ви перші вирішили її світу явити, попри мою думку, — глянув тепер на свого охоронця зі звинуваченням. — Впевнений, Кульгавий не єдиний, хто буде язиком ляпати. От тільки на мою дружину зазіхнути — все ж інший рівень. Та й обовʼязки захисту серед друзів та партнерів, — додав, як плюсуючи позитивні моменти.

— Ну звісно! Давай, звинувачуй у всьому мене! — пирхнув Арсен, обурено схрестивши руки на грудях.

— І взагалі, нам зараз з цією справою розібратися варто, — вирішила Василина їхню увагу перемкнути на нагальне. — Оскільки тепер Віктор буде назагал демонструвати, що саме він бере під патронат ту нафтобазу, а Валентин не стане цього заперечувати й підіграє, у нас наче більше варіантів стежити за всім з боку. Але… що як ті, хто точно ще претендує на цю нафтобазу, мають своє вагоме прикриття? — запитала доволі очевидне, як здавалося.

Влад кивнув.

— Власне, це і будемо зʼясовувати, поки я організую тобі нові документи та життя… Ну й зітру старе з архівів Управління, — не забув наголосити, що назад вороття для неї вже немає.

І попри те, що наче ж з цим згодилася, відчула важкий поштовх у грудях. Це не було легким рішенням. Вона не звикла бути спостерігачем у власному житті. І зараз не знала, як притишити цей вихор внутрішніх емоцій.

Наскільки Василина зрозуміла, Яструб не дуже посвятив Валентина у власні плани. Роздав цінні вказівки, призначив Кульгавого за «головного» та відійшов у бік. Він взагалі ніби зачаївся в тіні… Власне, вона й сама то пропонувала.

От тільки якесь недобре передчуття заважало видихнути.

Чи то від того, що власне життя на поталу кохання віддала? Рішення було прийняте і вона не збиралася його змінювати. Та все ж щось муляло.

А через день стався перший «контакт» Кульгавого з тими, хто, вочевидь, стежив минулого разу за Владом.

— Вони абсолютно нахабні. Не здивований, що минулого разу просто тіла залишили. Ще й шкірилися, «дякували», що ми за ними прибрали, — обурено палахкотів Віктор, сновигаючи взад-вперед по кабінету Влада.

«Ти ж диви, навіть став слова добирати та розмовляти по-людськи. Це на її честь?», — Василина з цікавістю спостерігала як за цим їх партнером, так і за реакцією Влада. Та й сама замислилася.

— Вони поділилися, звідки така хоробрість? Наскільки відома ця група? Хто це взагалі такі? — Влад, який почав приймати якісь таблетки, доволі непогано переносив відмову від сигарет, на її погляд.

Чи то він біля Васі себе стримував. Так чи інакше, все одно приємно.

— Так в тому то й вся сіль! — Віктор аж кулаками хруснув від пересердя. — Це ніхто! Нуль! Пусте місце! Я вперше про них чую! — на обличчі Кульгавого проступили червоні плями від обурення. — Оно папери, що вони кинули. Можливо, ти щось знайдеш. Але це якісь нахабні новачки, які тупо зарвалися й забули своє місце! Ніякої поваги до кордонів чи традицій. Жодного уявлення про субординацію… — продовжував лютувати партнер.

Вони перезирнулися з Владом.

— І хто ж над ними стоїть? — поцікавилася Вася.

Бо навіть вона розуміла, що просто так, з нічев'я, такі нахаби не зʼявляються.

Яструб глянув на неї так, немов вона його думки прочитала. Явно задоволений тим, наскільки розуміють одне одного… І так, не могла не визнати, що це таки збіса допомагає у справах. От тільки ще місяць тому й уявити б не змогла, що стане такими справами займатися!

— В тому й фішка, що вони не зізнаються, а ніхто у відкриту чи навіть ось так, на прикриття, не озивається і на себе те не бере! — Кульгавий нарешті завмер посеред кімнати, немов втомився.

Ходив він цілком нормально, до речі. І Вася собі поставила подумки галочку запитати у коханого, звідки те прізвисько взялося.

— Але вони кинули пару закидів… ніби їх дах — хтось з силовиків. Щоправда, й тут не назвали жодного прізвища. Тож я маю сумніви, — додав Віктор зі скепсисом.

А от вони з Владом, навпаки, напружилися. Вася спіймала суворий погляд коханого, який вмить став темнішим.

— Навіть не думай про це! — Влад буквально прогарчав своє розпорядження, зминаючи у руках закриту пачку з сигаретами.

Віктор покинув їх лише десять хвилин тому, а їй вже заборонили брати участь у цій справі.

— Та ну триндець! — обурилася Вася, підскочивши з крісла, в якому просиділа всю зустріч, та встала навпроти нього очі до очей.

Вона б і на стіл ладна була залізти, якби це додало ваги її позиції в його уяві.

— Ми про таке не домовлялися, Владе! Я не збираюся бути окрасою кімнати! — скинула вона підборіддя так, що аж зірочки в очах палахнули. Перетисла судини, чи що?

От же, трясця! Після того струсу доводилося бути акуратнішою. Ще й від Влада приховувати ось такі сюрпризи, бо взагалі з ліжка не випустить. І най як їй подобалося все, що там між ними відбувалося, а вона не збиралася дозволяти себе перетворити на атрибут!

— Я не для того зараз крок за кроком затираю навіть згадку про тебе в Управлінні, аби якийсь помилковий крок зламав мені всі домовленості, Княгиня! — прогарчав Влад, схоже, якраз збираючись її цілковито від справ відсунути.

— А я не збираюся сидіти закритою вдома, тим більше тоді, коли реально можу тобі допомогти! Ми домовлялися! Хто мені пропонував взагалі очолити твої справи, га?! — і не подумала відступити Вася.

— Так і допоможеш тим, що вдома посидиш, трясця! — гиркнув Влад. — Ми домовилися, що питання твоєї безпеки — тільки мені вирішувати, Княгиня!

Ну… так, було таке. Але ж…

— Проте ж я тут не менше твого, а може, й більше можу зорієнтуватися, Владе! — спробувала достукатися до нього. — Якщо це дійсно хтось з силовиків, я можу закинути вудку серед своїх інформаторів, підійняти звʼязки…

— Ні! — рявкнув Яструб. І прозвучало то дуже категорично.

Авторитарно, можна сказати, ага.

— Ти не будеш більше ніяких справ мати з тими, хто тебе коли-небудь знав! Тебе — немає. Василина — померла. Її тіло знайдуть та засвідчать. Тебе не буде в Управлінні! Ніякого більше сліду чи згадки, Княгиня. І ти розуміла, на що згодилася! — Влад, здавалося, був непохитним. — То дочекайся, коли будуть готові нові документи, та не висовуйся туди, де тебе можуть впізнати! І не спілкуйся з минулим!

Дідько. І найпаршивіше — вона навіть розуміла, чому він це робить. Але ж… якщо до ситуації дійсно причетні нечисті на руку правоохоронці, вона може бути ефективною!

Грані аспиди! Тільки зараз до Васі дійшло, що хтось і її тепер до цієї когорти записати може… Стало боляче і трохи гидко. Але… життя завжди вимагає вибору, і вона свій зробила. І навіть розуміла доводи Влада.

Але ж йому ж допомогти хотіла! А ще трохи захистити, може. Бо характер таки не той, аби вдома сидіти…

І тут у голові ідея буквально вибухнула! Вона аж замовкла на півслові. Вирячилася на Влада.

— А в магазин мені хоча б можна?! — вичавила з себе, намагаючись додати сарказму, поки у голові думки неслися з шаленою швидкістю.