Сирени Гетьте, зависть і ненависть! Голубливість і ласкавість Хай панує проміж нас… Чи на полі, чи на морі, Чи в небесному просторі, Ми привітні повсякчас. Мефістофель Оце іще мені новини! За звуком звук іллється, лине, Неначе струни виграють… Та хай виспівують як хочуть, Хоч звуки вуха і лоскочуть, До серця все ж не дістають. Сфінкс До серця, кажеш, шарлатане?! Якесь пуздерко шкуратяне У тебе в грудях там, мабуть. Фауст (надходить) Приємне це видовище незвичне: В потворному угадуєш величне… Усе мені віщує тут удачу; Кого це я перед собою бачу? (Указуючи на сфінксів). Із цими говорив Едіп колись, (указуючи на сирен) Між цими в путах корчився Улісс, (указуючи на мурашок) Оці скарбів найвищих осягли, (указуючи на грифів) А ці їх вірно й щиро берегли… В душі моїй встають привабно-кличні І постаті, і спогади величні. Мефістофель Раніше їх прокляв би ти, Тепер зробився менш суворим: Де милу думаєш найти, Радієш часом і потворам. Фауст (до сфінксів) Озвіться, левожони, ви до мене: Чи хтось із вас не бачив тут Гелени? Сфінкси Ми не зазнали вже її часів, Останніх з нас Геракл убив. Удайся краще до Хірона, Він десь гасає між духів — Ото тобі помога й охорона. Сирени Тут добудешся ти всього! Як Улісса ми приймали, То наслухались од нього Дивних повістей немало. Ми тобі те все розкажем, Будь лиш любим гостем нашим, — Гарне море в нас зелене. Сфінкс Ти не вір їм, то ж сирени! Так, як Улісса чар зв'язав, Тебе хай наша рада зв'яже: Знайди Хірона, він покаже Тобі усе, як я сказав. Фауст відходить.
Мефістофель (незадоволено) Що то за птиці — крячуть бридко, Лопочуть крильми швидко-швидко І так летять, що ледве видко, — Стрілець не влучить їм і вслід. Сфінкс То зграя бистрих стимфалід — Летять, як вихор, прудкокрилі, Коли б не Геркулеса стріли, То їх нічого не взяло б. В них гусі ноги, орлій дзьоб, Вони нас крякотом вітають, Бо всіх за родичів вважають. Мефістофель (ніби аж злякався) А що ж за погань там шипить? Сфінкс Та не турбуйся дуже нею, То голови гадюки із Лернею, До тулуба вже їх не приліпить. Та що це сталося з тобою? Уже нема в тобі спокою… А, бачу, бачу… Ну, іди, Коли схотілося туди; Чого ж вертіти головою? Красунь там є на всі лади: То ламії, дівки любливі, Усміхливі і жартівливі; Усього діб'ється од них Сатир, зухвалий козлоніг. Мефістофель А як вернусь, я ще вас тут застану? Сфінкс Іди собі до того каравану. З Єгипту ще привикли ми царить На протязі тисячоліть, І як до себе слушну шану чуєм, То днями сонця й місяця керуєм. Як верховний суд народів, Сидимо між пірамід, І нічого нам не в подив — Мир, війна, потоп, весь світ. На долішньому пенеї Пеней, оточений потоками й німфами. Пеней Очерете, колихайся, Ти, комишу, коливайся, Верболози, шелестіте, Ви, тополі, шарудіте, Недоспав я, недоснив! Бо якийсь непевний трепет, Звідусіль таємний шепіт Всі потоки пробудив. Фауст (виходячи на річку) Чи примарилося знову, Чи я чую людську мову? Понад берегом імлистим, Поза хащем густолистим, Хвиля лагідно хлюпоче, Легіт любо щось шепоче. |
