Мефістофель Ні, сам візьмися до лопати, І збагатишся ти стократ, З землі зумівши накопати Черідку золотих телят. Тоді любенько, без ваги Оздобиш ти себе й свою подругу; її красу й твою потугу Підвищать ті клейноди дорогі. Цісар Скоріш! Скоріш! Та доки ж одкладати?! Астролог (як вище) Бажанням, царю, треба міру дати; Ти перше нам веселе свято справ: Не слід хапаться враз за десять справ. Подіймо зверху, щоб тоді спідсподу Дістать певніше гідну нагороду. Як хочеш благ, то будь благим в душі, Як хочеш втіх — то кров буйну втиши, Як прагнеш вин — до виноток берися, Як ждеш чудес — то вірою вкріпися. Цісар Повеселімся ж лихові на злість, Бо скоро зайде в нас великий піст. А поки що нехай буяє шал — Ми справимо бундючний карнавал. Сурми. Усі виходять.
Мефістофель Не може дурень зрозуміть, Що щастя треба заслужить. Хоч камінь мудрих він добуде, Без мудрого той камінь буде. Маскарад Просторий зал з бічними покоями, оздоблений і причепурений до маскараду. Геть, давні вигадки німецькі, Чорти, відьми, танки мертвецькі, — Ми інших хочемо забав. Наш володар у дні походів Недарма Альпи переходив; Собі на користь, всім на подив Веселий край він там придбав. До папського схилившись трону, Добився цісарських він прав І звідтіля приніс собі корону, Та й нам ковпак блазенський теж узяв. І ми удруге народились: Усі вельможі, всі пани У той ковпак любенько нарядились; Немов дурними поробились, — По-своєму ж розумні всі вони. Вони вже йдуть — де самотою, Де парами, а там юрбою, Тут за гуртком пливе гурток… Сюди, сюди, тут стільки вражень! Проте не йде мені з думок, Що світ — один великий блазень, Хоч знає безліч витівок. Садівниці (співають у супроводі мандолін) Чепурились ми в надії, Що сподобаємось вам — Флорентинки молодії, Вбрані з блиском двірських дам. Закосичились квітками, Вбрали пишні пояси, І стрічками, і шовками Додали собі краси. Як до справи взяться зручно, Можна всього досягти: Квіти, виплекані штучно, Будуть цілий рік цвісти. Із шматочків різнобарвних Симетричні пелюстки… Глянь на квіти — скільки чар в них, Хоч прості самі частки. Юнь і врода — ніжні квіти, Смак і мода, все в нас є; Трудно в жінці розрізнити, Що в ній штучне, що своє. Герольд Час квітки з голів знімати, Ставте кошики додолу, Щоб усякий вибирати Міг до свого задоволу. Люди ринули юрбою; Зразу й сад тут уродився, Крам, напевне, полюбився — Крамаркам нема відбою. Садівниці Тільки цур, не торгуватись, Хоч би й дорого здалось; А щоб знали, за що братись, Коротенько назвемось. Маслинова гілка з плодами Я нікого не чіпаю, Ворожнечі уникаю І не маю ворогів. Я недарма символ миру, Всюди ширю дружбу щиру І пильную тиші нив. Сподіваюся, що зможу Уквітчать голівку гожу. Золотий вінок із колосків Краще віток, краще квіток Дар Церери скрасить вас; Те, що людям на пожиток — Найлюбіша із окрас! Фантастичний вінок Квіти ніби рожі чайні, Тільки з моху розцвілись; Для природи — незвичайні, А для моди — придались. Фантастичний букет Не питайте в Теофраста, Що за суміш це квітчаста, А проте я сподіваюсь, Що красуням сподобаюсь. Може, котра закосичить, Як їй буду добре личить, Може, хто ласкавий буде Приколоть мене на груди. Виклик Хай красують горді й пишні Ті букети дивовижні, Вдовольняючи лиш моду, Зневажаючи природу; Хай дзвіночки злотом сяють, З-під кудерців виглядають. вернуться Герольд — придворний-оповісник на урочистій або святковій події. |
