Фауст Отямся! Чуй! Один лиш крок — і вільна ти! Маргарита Коли б нам мимо гори пройти! На камені там моя мати сидить, Аж жах шибає мною! На камені там моя мати сидить, Хитає головою! Ні, вже не кива… — ой, важка голова… Спить — не проспиться, жива — нежива… Спить, щоб ми вдвох раювали. Щасні ті хвилі бували! Фауст Як ні впросити, ні вблагати, То мушу силоміць узяти. Маргарита Пусти! Я насильства не буду терпіть! Кинь мене, мов убивця, душить! Все ж я робила тобі самохіть! Фауст День уже дніє! Мила! Мила! Маргарита День! Правда, що день! Останній день настає, Це буде весілля моє! Гляди ж, не кажи, що вже в Гретхен ти був! Бідний мій віночку! Прощай, прощай! Ми зустрінемось, чекай, Тільки не в таночку. Кругом народу — аж загуло, Площі й вулиць мало. І враз тихо стало. Ударили в дзвін, зламали жезло, Волочать мене на плаху, Руки зв'язавши назад. Натовп здригнув від жаху — Змахнув сокирою кат… Ввесь світ, як німа могила! Фауст Ой нащо мене мати родила! Мефістофель (на порозі) Швидше! Бо тут вам хвилина остання. Годі вагання й словами змагання. Коней моїх здригання День провіщає близький. Маргарита Хто це, хто це такий? Він! Він! Прожени! Чого він прийшов сюди з глибини? По мене! Маргарита Суд Божий буде мене судить! Мефістофель (до Фауста) Ходім! Бо кину тут тебе із нею! Маргарита Боже, зжалься над рабою твоєю! Ви, херувими і серафими, Мене осініте крильми благими! Генріху! Який ти страшний! Мефістофель Вона рокована! Голос (з неба) Врятована! Мефістофель (до Фауста) Мерщій! (Зникає з Фаустом). Голос (зсередини, завмираючи) Генріху! Генріху! Частина друга
Дія перша Гарна містина Фауст лежить серед квітучого лугу, зморений, неспокійний, сон його не бере. Смеркає. Навколо кружляють граціозні малята-духи. Аріель (співає в супроводі еолової арфи) Як весна прилине юна, Все вбираючи у цвіт, Як зелені пишні вруна Звеселять цей земний світ, — Всіх нещасних привітає Дух великий — ельф малий, Всім поможе, не спитає, Хто з них добрий, хто лихий. Ви, що в'єтесь над його головою, Музикою надземно-чарівною Втишіть печаль, журбу його німу! Спиніть в душі докорів біль напругий І спогадів розвійте хмуру тьму, Всю ніч, усі чотири пруги Спокою доглядаючи йому. Приспіть його пестливістю своєю, Скропіть його росою забуття, Щоб він спочив і тілом і душею, Набрався сил до нового життя. Святий обов'язок звершіть — На світлий світ його верніть! Хор ельфів (поодинці, вдвох, гуртом, — то по черзі, то разом) (Серенада) Теплий легіт тихо віє І зелений пестить лан, Сонну землю звільна криє Запашний нічний туман. Загойдаймо жаль у серці, Мов в колисці маленя, Очі страдника, мов дверці, Зачинімо світлу дня. (Ноктюрн) Зорі злотні, зорі срібні Зазорілися, яркі, І великі й дрібні-дрібні, І далекі і близькі. У озер дзеркальнім лоні Заяскріли, повні чар, А на мирнім небосклоні Плавле місяць-володар. (Світанкова) Горе й радість — все в минулім, У безодні забуття: Віруй, віруй серцем чулим В день новий, нове життя! Он долина зеленіє, На узгір'ї мріє гай, І на нивах зримо зріє І хвилює урожай. (Побудка) Щоб бажання всі здійснились, Глянь у далеч ту ясну! Пута змори вже зносились, Скинь пусте лушпиння сну! Встань, дерзай, не знай вагання, Хай оспала жде юрма! Все можливе для змагання Благородного ума! |
