Хор ангелів Христос воскрес! Мир вам, оплутані Згубними, лютими, Грішними путами, Мир вам з небес! Фауст Що за гомін, що за світлий дзвін Від уст відводить чашу ненадпиту? То дзвонів гук; чи не вістує він День Великодній змученому світу? Ви, хори, почали уже той втішний спів, Що в воскресіння ніч з уст ангелів бринів Потвердженням Нового Заповіту? Хор жінок Миром пашистим Ми полили Його, Саваном чистим Ми повили Його; В гріб положили Тіло Його святе… Як же з могили Зник ти, Христе? Хор ангелів Христос воскрес! Радуйтесь, смирнії, Серцем покірнії, В іспитах вірнії, — Ви спасетесь! Фауст Небесна вість любові й миру, За чим прийшла в оселю сіру? Лети туди, де є лагідні почуття. Я чую вість, але утратив віру. А чудо – віри вкохане дитя. У сфери ті, відкіль той спів лунає, Мені заказано політ; Та рідний був той дзвін мені з малечих літ, І знов мене він до життя вертає. Колись, було, в суботній тишині Небес цілунок мариться мені, І чудо чується у дзвоні, тайни повнім, І я горю в екстазі молитовнім; І йду, було, у поле, в ліс, У тузі солодко-бентежній, І розливаюсь морем сліз, І світ встає в мені безмежний! Так згадую я час дитячих забавок І щастя свят весни, свобідне і безкрає, І спогад любий цей мене вже не пускає Зробить останній, грізний крок. Дзвеніть, бриніть, пісні, ясні, як мрія! Сльоза біжить… О земле, знову твій я! Хор учнів Землю покинув Він, Вставши із тліні, Вгору полинув Він В слави промінні. Він внебесах ясних, Там Йому стать, радіть; Ми ж на путях земних, Тут нам страждать, терпіть. Ти нас залишив, Вчителю, ми скорбим: Ти нас не втішив Щастям Твоїм! Хор ангелів Христос воскрес, Смертію смерть зборов! Вільний від зла оков, Рад мир увесь! Хто Його чтитиме Тим, що чинитиме: Ближніх любитиме, Благо творитиме, Тайну віститиме, — З тим буде Божий Син, З тим буде Він! За міською брамою
Юрби людей, що вийшли гуляти за місто. Гурт підмайстрів Із нами хочете? Ходім! Другий гурт Та ні, ми йдем в Стрілецький дім. Перші А ми до млину водяного. Один підмайстер Я раджу вам до Доброї Води. Другий Коли ж негарна там дорога! Третій Куди вони, і я туди. Четвертий Ходім у слободу, там гулянки на диво, Дівчата гарні, і незгірше пиво, І хлопці б'ючі, хоч куди. П'ятий Диви, яка палка натура! Чи втретє засвербіла шкура? Ти не заманиш більш мене туди. Наймичка Ні, ні, пусти, я маю бути в місті. Друга Та він десь тут, ходім до тих осокорин. Перша Мені нема з того користі, Бо ж горнеться до тебе він, З тобою тільки і танцює… Мене те щастя не хвилює! Друга Та він там буде не один, Казав, що прийде і блондин. Школяр Глянь, пане-брате! Ну й дівульки! Гайда слідом, підчепим хто яку. Хмільного пива дзбан, Кріпкий тютюн до люльки Та дівка при боку – оце нам до смаку. Дівчина-городянка Нівроку, хлопці дженджуристі, Та легковажні, просто жах: Де б погулять в пристойнім товаристві — Так ні, побігли по дівках. Другий школяр (до першого) Стривай, ще дві ідуть за нами, Дівчата ладні, чепурні; Одна – моя сусідка саме, І страх до любості мені. Дивись, як ніжками дрібочуть, Напевно, нас догнати хочуть. Перший Ні, пане-брате! Що нам чепурні! Біжім, не даймо зникнуть дичині. Ті рученьки, що в будень працю люблять, В недільний день найкраще приголублять. |
