Мефістофель (як і перше) Спади з очей, мани полудо! І знайте, як жартує біс! (Щезає з Фаустом. Приятелі випускають одне одного). Брандер А я схопив твого… От чудо! Альтмаєр Оце удар! Аж жах шибає мною! Стільця сюди, бо на ногах не встою! Фрош Що трапилось — ніяк не розберем. Зібель А де ж той ланець? Ну, спіймаю, То з рук не випущу живцем! Альтмаєр Я бачив сам — він сів на бочку скраю І полетів з тим другим молодцем. В ногах мов олово, здається… (Обертаючись до столу). А може, там вино ще ллється? Зібель Та це ж усе була мана! Фрош А я хіба не пив вина? Брандер А як же грона ті на вітті? Альтмаєр От і кажіть, що див нема на світі! Відьмина кухня
На низенькому припічку кипить на вогні великий казан. Угору клубочиться пара, і в ній манячать різноманітні постаті. Мавпа сидить край казана, мішає в ньому і доглядає, щоб не перекипіло через край. Мавпій із мавпенятами сидять навколо, гріються. Стеля й стіни пообвішувані чудернацьким відьомським начинням. Фауст і Мефістофель. Фауст Не по мені цей чар несамовитий; Коли б то зміг мене уздоровити Безглуздих нісенітниць спліт? Привів мене до баби, до чаклунки… Хіба ж її паскудні трунки З плечей ізнімуть тридцять літ? Оце твій лік мені на безголов'я! Вогонь надії вже в мені потух. Невже ж природа й благородний дух Не здужають ніяк вернуть здоров'я? Мефістофель Розумно кажеш, далебі! Тебе одмолодить є і природний засіб. Та не про нас ця річ, вона тобі Іще дикішою здалася б. Мефістофель Та засіб не який — Без ліків, чар і без оплати. У поле йди собі мерщій Та й ну копати чи сапати; Замкни себе, і розум свій Держи в обмеженому колі, І їж хоч просто, та доволі; Живи з скотом, як скот, і не погребуй сам Ту ниву, де ти жнеш, порядно угноїти; Оце найкращий спосіб нам Хоч на сто літ помолодіти! Фауст До того я не звик, і краще не чіпати Мені ні сапи, ні лопати; Не по мені вузьке життя. Мефістофель Що ж! Жди відьомського пиття! Фауст І знать яги я б не хотів! Хіба ж ти сам не звариш зілля? Мефістофель На те нема мені дозвілля, Скорій змощу я тисячу мостів. Тут треба, крім знання і вміння, Диявольського ще терпіння. Тут звільна діє дух не рік, не два, Поки як слід те вариво вшумує; Яких приправ не потребує Він для чаклунського питва! Хоч чорт навчив його варити, А сам не вміє сотворити. (Зирнувши на мавп). Які ж гарнесенькі звірки! Оце такі в яги служки. (До звірів). Немає дома господині? Звірі В гостині! Крізь димар Пішла аж до хмар! Мефістофель Чи довго ж буде там баритись? Звірі Та поки будемо тут грітись. Мефістофель (до Фауста) Ну, як тобі оці звірята? Фауст Чи де ще є подібна бридь?! |
