Учень (читає) Eritis sicut Deus, scientes bonum et malum. [30](З пошаною закриває альбома, вклоняється й виходить). Мефістофель Слухай цих слів та змії, тітки моєї, поради — Будеш своїй богорівності сам незабаром нерадий! Фауст (увіходить) Куди ж ми підемо? Мефістофель Побудемо, де слід: Оглянем перш малий, за ним великий світ. Побачиш, буде до любові Тобі цей курс наук чудовий. Фауст Задовга в мене борода, І пустувать мені шкода. Боюсь, що зробим кепську спробу, Цей світ — не на мою подобу; На людях нічусь я, малюсь, Завжди соромлюсь і гублюсь. Мефістофель Нічого, друже мій, усе це згодом дасться, У себе тільки вір, і ти доб'єшся щастя. Фауст А як же з дому нам піти? Де тії коні, повіз, челядь? Мефістофель Та наші так: плаща лише простелять — І пошуміли у світи! У смілий цей політ з собою Речей багато не бери; Ми миттю злинем догори, Ось тільки я дмухну югою — Легенько скрізь летітиметься нам! Поздоровляю вас з новим життям! Авербахів склеп у Лейпцигу
Веселе товариство розважається. Фрош Ніхто не п'є, не веселиться. Я покажу вам кислі лиця! Завжди, бувало, горите, А це, як мокрі, сидите! Брандер Себе вини! Бо й ти хороший теж: Ні свинства, ні дурниці не сплетеш. Фрош (виливає йому на голову склянку вина) На й те, і те! Фрош А ти не в'язни, як пеня! Зібель За двері геть! Не треба чвар! Усяк лиш пий і пісню шквар: Гей, гей-а-гей! Альтмаєр Ой пробі! Вати, вати! Оглухну я, як будуть так співати. Зібель Як од склепінь луна іде, То, значить, добре бас гуде. Фрош Отак! Кому ж не в лад, того в три вирви гнать! Ой тара-ляра-ля! Альтмаєр Ой тара-ляра-ля! Фрош Ну, можна починать. (Співає) І як воно іще стоїть, Священне Римське царство? Брандер Погана пісня! Політична! Тьху! Противна пісня! Даймо Богу славу, Що не на нас він звірив ту державу. Про мене й те прибуток немалий, Що я не цісар і не канцлер в ній. Та треба й нам якесь начальство мати; Анумо папу обирати! Відомо всім, котрій з прикмет Належить тут пріоритет! Фрош (співає) Соловейку-пташко, лети-вилітай, Мою милованку сто раз привітай… Зібель Про милу не співай! Не хочу я і чути! Фрош Співай і прославляй! По-твоєму не бути! (Співає). Одчини! Бо ніч іде. Одчини! Бо милий жде. Зачини! Світає день… Зібель Ну що ж, співай на славу їй пісень! Од цих пісень тобі ж колись завадить: Мене вже зрадила, чекай, тебе ще зрадить. Нехай кохається вона з домовиком, Вночі на пустирі стає із ним на речі, І цап, вертаючись додому од відьом, Хай на добраніч їм люб'язно промекече. Хіба я з розуму вже спав, Щоб за повією впадав? Які у біса їй привіти? Хіба що вікна потрощити! Брандер (гримнув кулаком по столі) Мовчать! Мовчать! Що за содом! Ви ж знаєте, я вмію жити: Тут всі закохані кругом, їх треба чимсь хорошим пригостити, Щоб все кінчилося ладом. Ось пісня вам нового крою, І всі тягніть приспів за мною. Раз криса в кухні завелась, Жила із сала й масла, Мов доктор Лютер, розплилась, Пузце собі напасла. Та кухар їй отрути дав, І білий світ немилий став, Неначе з закохання! вернуться Eritis sicut Deus, scientes bonum et malum. — «Будете, як Бог, знати добро і зло» (латин). — Біблійними словами, з якими спокусник-змій звертається до Єви, не лише Мефістофель резюмує свої міркування про «дерево з золотими плодами», а й завершується складна тема роздумів над Біблією. вернуться Брандер (співає). — Своєю піснею про крису Брандер виражає зневагу до високого кохання, що відповідає думці Мефістофеля про цей же предмет. Брандер — анаграма імені англійського філософа Бернарда Мандевіля (1670–1733), скептицизм якого щодо високих мотивів людської поведінки Гете втілив найповніше в образі Мефістофеля. |
