Хор (весело) Неначе з закохання! Брандер Вона й туди, вона й сюди, Усе гризе, що знає, З усіх калюж пила води — Ніщо не помагає! Вона й навплиг, вона й навскач, її ж пече — хоч сядь та й плач, Неначе з закохання! Брандер І зо страху середо дня У кухню як не скоче! Упало край вогню, бідня, Так жалібно пискоче… Отруйник злий сміється лиш: «Ого, як солодко квилиш, Неначе з закохання!» Зібель Ех, ниці блазні! І чому б Із цього приводу радіти? Жарт — бідну крису отруїти! Брандер Чи ба, озвався крисолюб! Альтмаєр Ех ти, товстий, а тонкокожий, Ти, голомозина гладка! Недаром же і сам ти схожий Ураз на крису й пацюка. Фауст і Мефістофель.
Мефістофель От, для початку придивися, Як весело живе гульвіса: Йому, крім ґуль, усе бридня, Справляє празника щодня. Хоч розум в'яне від безділля, Танцює кожен тут кругом, Мов кошенятко за хвостом; Аби легке було похмілля, Аби шинкар на віру дав — Ото йому усіх і справ. Брандер Що це за люди чудородні? Одразу знать, що лиш сьогодні До нас у місто прибули. Фрош Це правда. Лейпциг наш в тім гідний похвали! Він, мов малий Париж, сво'іх людей карбує. Зібель І хто ж, по-твоєму, вони? Фрош Стривай лиш! Хай вип'ють у охоту, Я визнаю од них усе достоту — Вони ще проти мене сосуни! А все ж таки здається, що пани: Такі бундючні, гордовиті. Брандер Та це базарні дурисвіти. Фрош Ось я їм дам, дивись. Мефістофель (до Фауста) Людцям і невтямки, що біс їх може враз за карк схопити. Фауст Чолом, панове, б'ю! Зібель Спасибі, й вам чолом! (Тихо, позираючи на Мефістофеля). А цей чого немов кульгає? Мефістофель Чи можна й нам присісти за столом? Як доброго вина у вас бігмає, То хоч в гурті звеселимось. Альтмаєр Ви дуже вередливі щось. Фрош У Pinnаxy, мабуть, сю ніч ви ночували І в Ганса-дурника вечері заживали? [32] Мефістофель Ні, цим разом не довелось, А на тім тижні в нього ми бували: Він нам розповідав про любих родичів І кожному із них вклонитись доручив. (Кланяється Фрошу). Альтмаєр (тихо) А що, піймав! Це зух! Зібель Авжеж! Це битий жак! Фрош Стривай, заїду ще інак! Мефістофель Іще недавно тут, здається, Бриніла пісня голосна; Од цих гінких склепінь луна, Мабуть, чудово оддається? Фрош А ви, буває, не артист? Мефістофель Велика хіть, та невеликий хист! вернуться У Ріппаху, мабуть, сю ніч ви ночували / І в Ганса-дурника вечері заживали? — Ганс-дурник із Ріпаха — «незграбне вайло» (примітка М. Лукаша). |
