Блаженні немовлята (наближаючися круга) Звівся над ними він, Високий, сильний; Воздасть ділами він За догляд пильний. Рано судилось нам Землю лишити; Він же, навчившись там, Нас буде вчити. Одна покутниця (колишня Гретхен) Між цього сонму пресвятого Він сам себе ще не впізнав, Та в прочутті життя нового Уже блаженним з ними став. Глянь, вже він тліну рве покрови, Земне веретище своє, І в світлій ризі ефіровій Могутня юність повстає! Хай я введу його у двері! — Його ще сліпить райський світ. [123] Іди! Здіймися в вищі сфери! Він за тобою піде вслід. Doctor Marianus (молиться, павши ниць) Душі, повні каяття, Ось вам рятівниця, До блаженного життя Певна провідниця! Світлий сонм тебе віта У чеканні дива; Діво-Мати пресвята, Будь нам милостива! Chorus mysticus Яви минущого Нам ніби сняться; То — символ сущого, Де сни здійсняться, Де все урочеє Діє й живе; Вічно жіночеє Finis
Примітки Історія написання «Фауста» ретельно досліджена гетезнавцями[126]. В ній, як правило, виділяють чотири основні періоди: 1) 1773–1775 pp. Написаний у ці роки текст не призначався самим Гете для друку. Він зберігся випадково і був названий вченими «Прафауст» («Urfaust»); 2) 1788–1790 pp. Підготовлений у ці роки текст сам Гете надрукував у 1790 р. під назвою «Фауст. Фрагмент» («Faust. Ein Fragment»); 3) 1797–1808 pp. У 1800 p. Гете пише як окремий епізод «Фауста» твір «Гелена» («Helene»), проте залишає його ненадрукованим. У 1808 р. виходить друком весь «Фауст-1»; 4) 1825–1831 pp. У 1828 р. Гете друкує «Гелену». У 1831 р. закінчено всю другу частину. Твір дістав назву «Фауст. Трагедія» («Faust. Eine Tragodie»), тексту надано остаточного вигляду. Віднині в нього входять: «Посвята» («Zueignung»), «Пролог у театрі» («Vorspiel auf dem Theater»), «Пролог на небі» («Prolog im Himmel»), «Перша частина трагедії» («Der Tragodie Erster Teil»), «Друга частина трагедії в п'яти актах» («Der Tragodie Zweiter Teil in funf Akten»). Текст усього твору надрукований у 1832 p. після смерті Гете. вернуться Його ще сліпить райський світ (в оригіналі: …новий день) — Гете послідовно проводить містеріальну ідею навернення людини до «нового життя» — «vita nova» (Данте Аліг'єрі). вернуться Mater gloriosa — Матір Божа в сяйві небесної слави (латин); Chorus mysticus — містичний хор (латин); Finis — кінець (латин). вернуться …Вічно жіночеє / Нас туди зве. — Ось як тлумачив це місце Вяч. Іванов: «Доброчесність внутрішнього дерзання в нас — це доброчесність сонячності, мужня Андреа (???????), адже, за Платоном, мужність — це сонячність. І є в нас земна планетарність наша, доброчесність планетарності: сприйнятливість до світла, відкритість Землі Небу, покора божественному промислу, наша жіноча, наша релігійна у власному сенсі цього слова душа» («Споради»). вернуться Основні етапи історії створення «Фауста» Гете були ґрунтовно досліджені ще на початку XIX ст., про що свідчить фундаментальна праця: Minor J. Goethes Faust: Entstehungs-geschichte und Erklarung: in 2 Banden. — Stuttgart, 1901. Найновіші дані з історії виникнення твору були узагальнені, зокрема, в дослідженнях: Аникст А. А. Гете и Фауст: От замысла к свершению. — М.: Книга, 1983; Hartmann Н. Faustgestalt. Faustsage. Faustdichtung. — Berlin, 1985; Hendel G. Von der deutschen Volkssage zu Goethes «Faust». — Weimar, 1987. |
