Молодші ангели Ці троянди, дар покутний Грішниць, каючихся щиро, Тут явили чар могутній — Довершили подвиг віри: Врятували скарб душевний. Де кидали ми ті квіти, Упадали пекла діти; Вже не злобу — смуток ревний Відчували вражі духи; У Диявола самого Серце мліло, повне скрухи. Торжествуймо перемогу! Повні ангели Як тяжко нам нести Ці земні лишки, Святої чистоти Тлінні домішки! Дух до матерії Приріс там щільно, Зняти тепер її І нам не вільно. Міцний зв'язок єдна Єство подвійне, Вічна любов одна Його роздійме. Молодші ангели В'ється імлистий круг Понад горою, В нім ми вчуваєм рух Звинного рою. Хмарки світлішають, В них вже виднішають Діти блаженні, Вільні від земних бід, В весен новітніх цвіт Преображенні. Хай же і ця душа З гроном ясним руша В радісний літ, В сфери священні, У горній світ! Блаженні немовлята Радо приймаємо Духа сповитого, В ньому вбачаємо Ангела скритого. Пелен земних розрив — Мука остання: Вже він достиг, дозрів До раювання! Doctor Marianus (в найвищій, найчистішій келії) Вгору здіймають дух Обрії чисті… Хором звершають круг Світлі невісти. Чий то з зірок вінок Злотом яскриться? То ж серед тих жінок Неба цариця! (В екстазі). О Владичице, молю, Хай у неба сині Тайну благісну Твою Я побачу нині. Що плекав у грудях муж Ніжно і суворо, Ти прийми як принос душ, Як любов-покору. Волю вишнюю Твою Радісно ми творим, Укріпившись вірою, Пал гріховний борем, — Діво-Мати пресвята, Вічно чиста й чесна, Осіянна красота, Владарко небесна! Круг Неї в'ються Хмарки прозорі: Душі покутні, Тихі в покорі, В каянні щирі, Линуть за Нею В чистім ефірі. Ти, Приснодівочная, їх не проганяєш, Ти, Пренепорочная, їм гріхи прощаєш. Не в одної сильна плоть Слабий дух скусила, Хіть гріховну побороть їм самим несила: То знадливі пестощі їх спасінню шкодять, То зрадливі лестощі У спокусу вводять. Mater gloriosa ширяє вгорі.
Хор покутниць Ти незрівнянна, Ти благостинна! Вчуй же благання, Вчуй же моління — Дай нам спасіння! Magna peccatrix (St. Lucae VII, 36) Ради щирої любові, Що скропила сліз єлеєм Ноги страдницькі Христові На глумління фарисеям; Ради мира, що лилося Щедрим струменем на нього, Ради ніжного волосся, Що втирало тіло Бога — Mulier Samaritana (St. loh. IV) Ради чистої криниці, Де пили Аврамлі вівці, Де я Господу водиці Подала колись в конівці; Ради джерела святого, Що забило щедро звідти І пресвітло, і розлого Розлилося по всім світі — Maria Aegyptiaca (Acta sanctorum) Ради земної яскині, Де спочив розп'ятий Спас, Ради рук, що до святині Не впустили грішну раз; Ради посту, що в пустелі Я постила сорок літ, Ради слів, що я на скелі Начертала, як завіт. Всі утрьох Ти, що світлим сяєш ликом, Всім одрада, благостиня, Ти, що й грішницям великим Стежку вказуєш спасіння, — Глянь на душу цю зболілу, Що єдиний раз згрішила; Ти прости її й помилуй, Бо не знала, що творила! (що звалась колись Гретхен, лине до них) Пречиста Діво, Глянь милостиво На світле диво — Щаслива я, щаслива знов! Вернувсь мій милий Одмолоділий — Прийшов, прийшов! вернуться Doctor Marianus — вчений-містик, заглиблений у споглядання Богоматері (Марії), до якої він і звертається зі своїми словами (латин.); Magna peccatrix — велика грішниця, євангельська Марія Магдалина (латин.); Mulier Samaritana — євангельська самаритянка, яка напоїла Ісуса біля колодязя (латин); Maria Aegyptiaca (Acta sanctorum) — Марія Єгипетська («Житія святих») — блудниця, що розкаялася; останок життя прожила в пустелі в молитвах і постах (латин); Una poenitentium — одна з покутниць (латин). |
