Валентин Замовч, кажу, ридать не смій. Це ж сором твій мені на кару Завдав смертельного удару. До тебе, Вишній Судія, Іду солдатом чесним я. (Умирає). Собор
Служба Божа. Органи і півча. Гретхен серед юрби народу. Позад неї Злий дух. Злий дух Не так бувало, Гретхен, Коли ще невинна Ти йшла до вівтаря, З пошарпаної книжечки Молитви лебеділа І гра дитяча, І Бог у серці! Гретхен! Де в тебе голова? Яка провина У тебе на душі? Ти молишся за душу матері, Тобою приспану для довгих-довгих мук? У тебе на порозі кров чия? А в тебе під серцем Що там ворушиться, Ляка й тебе, й себе Зловісною присутністю? Гретхен Горе! Горе! Коли б позбутися думок, Що тут і там, і там і тут Мене гнітуть! Хор Dies irae, dies ilia Solvet saeclum in favilla. Грає орган. Злий дух То неба гнів! Труба гримить! Гроби тремтять! Твоя душа Із смерті сну Для мук огненних Знову вокресла — Дрижить! Гретхен Як би втекти! Органи ті мені Дух забивають, Той спів мені Мов серце крає! Хор Judex ergo cum sedebit, Quidguid latet, adparebit, Nil inultum remanebit. Гретхен Як млосно тут… Тяжкі колони Мене тіснять! Склепіння Давить! — Повітря! Злий дух Сховайсь! Гріха й ганьби Не заховаєш. Повітря? Світла? Горе тобі! Хор Quid sum miser tunc dicturus, Quem patronum rogatums, Quum vix justus sit securus? [46] Злий дух Лице од тебе Одвертають святі, Тобі подати руку Страшно праведним! Горе! Хор Quid sum miser tunc dicturus? Гретхен Сусідко! Ваш флакон! (Непритомніє). Вальпуржина ніч[47] Гори Гарц. Околиці сіл Шірке і Еленд. Фауст і Мефістофель. Мефістофель Тобі, мабуть, згодилося б мітлисько? Мені б оце дебелого цапка! Бо, знаєш, ми до цілі ще не близько. Фауст Ні, ноги ще кріпкі, і йти не дуже слизько, То буде з мене і ціпка. Яка користь промчати навпрошки? Ні, краще йти по закрутах долини, На прямовисні дертись стромовини, Що з них униз мов падають струмки — Які утіхи скрасять нам стежки! Поглянь, в березах завесніло, Одмолоділа і сосна; Невже ж весна не ввійде в наше тіло? Мефістофель Та що весна та навісна! У мене в тілі зимнім-зимно; Я б по снігу з охотою носивсь. А тут іще й на небі ніби димно; Червоний місяць весь обгородивсь, Ледь блимає; не встигнеш і ступити, — На дерево чи скелю налетиш! Чи вогника блудного нам гукнути? Із ним видніш і веселіш. Агов, малий! Ходи, пройдися з нами! Чого там блудиш манівцями? Чим так горіть, нам вгору присвіти! Блудний вогник Надіюся, що панству на догоду Зумію я здолать свою природу: Зиґзаґами я звик завжди іти. Мефістофель Ти що ж, людину мавпувати? Во ім'я чорта мусиш прямувати, А ні — умить тебе задму! Блудний вогник Я бачу — ви господар в цім дому, Готов служить і тямлю осторогу. Та зважте, скільки чар сьогодні на горі; Раз ви мене взяли собі в проводирі, То не здивуйте, як схиблю дорогу. вернуться Dies irae, dies ilia… — «День гніву, той день оберне світ у попіл»; Judex ergo sum sedebit… — «Коли воссяде Вишній Судія, виявиться все приховане, ніщо не лишиться без покари»; Quid sum miser tunc dicturus… — «Що казати тоді мені, окаянному, у кого благати захисту, коли і праведник непевний у спасінні?» (латин.) (переклад М. Лукаша). — Слова з католицької служби по вмерлому. вернуться Вальпурга (Вальпургія) — ігуменя баварського монастиря у VIII ст. Її день святкували першого травня, і це свято злилося з давнішим язичницьким святом, коли відьми нібито справляли свій нічний шабаш на найвищій в нагір'ї Гарц горі Блоксберг (інша назва — Брокен). |
