Валентин (виступає) Кого ти надиш? Сакрамент! Розпроклятущий щуролове! [45]Строщу я вщент твій інструмент, Те ж буде вмент і співакові! Мефістофель Готова цитра, кидай в грязь. Валентин А зараз череп тільки хрясь! Мефістофель (до Фауста) Ну, докторе, яви одвагу! Сміліш! Я ж поруч ось стою! Виймай мерщій із піхов шпагу! Коли! Штирхай! Я відіб'ю. Валентин Сам чорт на його стороні! Це що ж таке? Мов руку одняло… Мефістофель (до Фауста) Коли! Валентин (падаючи) Ой-ой! Мефістофель От і готов, дурло! Тепер тікаймо звідси пріч! Ти ж чуєш, здійняли вже галас. Поліція б зі мною не змагалась, А карний суд — то інша річ. Пішли.
Марта (у вікні) Сюди! Сюди! Гретхен (у вікні) Вогню! Вогню! Марта Рятуйте, завели різню! Марта (виходячи) А вбивці ж де? Втікли куди? Гретхен (вибігаючи) Хто це? Народ Це матері твоєї син. Гретхен Всевишній! Пощади! Валентин Вмираю! Скоро вимовить, Зробить — іще скоріш. Баби, покиньте скиглить-вить І слухайте пильніш! Всі обступають його. Ти, Гретонько, ще молода, Ума в тобі шукать шкода, — Ідеш ти не туди… Що робиш, треба дороблять: Коли вже з тебе вийшла… То хоч на всю блуди! Гретхен Ой брате! Боже! Ти ж ганьбиш… Валентин Та ти хоч Бога вже облиш. Що сталось — не розстанеться, Що має стати — станеться. З одним ти нишком впала в гріх, А там і троє буде їх, А дійде до дванадцяти — З всім містом будеш знаться ти. Як тільки вродиться ганьба, її ховає сповитуха, Нічної темряви габа їй покриває очі й вуха. її не пізно і приспать ще, Та ось вона росте, зроста І ходить гола запроста, Хоч їй від того і не краще. Та чим гидкіш її лице, Тим більше їй потрібно це. Вже скоро, скоро прийде час, Коли всі чесні люди в нас Од тебе, лярво, відсахнуться, Як од прокази, віджахнуться. Як в очі будеш їм глядіти Після такої страмоти? Тобі каблучки не одіти, До вівтаря не підійти І не кружляти більш у танці У гарній сукні-мережанці… Заб'єшся в темний кут навіки Поміж старці, поміж каліки, Й як Бог простить гріхи твої, — Будь проклята ти на землі! Марта Та не гніви блюзнірством неба! Самому каятися треба! Валентин Якби я міг, я б задушив Тебе тут, звіднице мерзенна, І, певне, в Бога б заслужив На віки вічні розгрішення! Гретхен Ой муки люті! Брате мій! вернуться Розпроклятущий щуролове! — Щуролов — персонаж німецької народної казки, який своїм співом принаджував щурів, а одного разу звабив всіх дітей міста Гамельн. У Гете є балада «Щуролов» (1803). |
