Мефістофель Розкошував незгірше цісар наш! А в царстві тут постав розгардіяш; Старе й мале бунтує; свари, чвари, Гризня, різня, грабунки і пожари, Міста повстали на міста, А на дворянство чернь проста, В мирян з попами ворожнеча, Усюди розбрат, колотнеча, Розбій, убивство, бешкет у церквах, Купці й мандрівці гинуть по шляхах. Усяке тут за зброю узялося, Бо жить — бороться… Так воно і йшлося. Фауст Ішлось, кульгало, падало, вставало, Аж поки врешті покотом упало. Мефістофель Нікого перше не вражав цей стан, Бо кожен думав: сам собі я пан. Найменші й ті поводились зухвало, І от найкращим тут терпцю не стало. Розумні встали й кажуть: «Де та власть, Що нам життя спокійне, мирне дасть?» Не може цісар чи не хоче того, То оберімо іншого якого, Нехай сваволю усмирить І буде нами володіть, Спокою гледючи святого!» Мефістофель Попи й зробили це, Щоб убезпечить повне черевце; Вони поспільство сколотили І ворохобню освятили. От цісар той, наш приятель старий, Іде сюди чи не в останній бій. Фауст А жаль його: він добрий був і щирий. Мефістофель Покіль живий, не трать у щастя віри. Ходім сердегу визволим з біди, Врятуймо раз, а може, й назавжди; Хтозна, що в небі зорі написали? Всміхнеться доля — знайдуться й васали. Виходять на середгір'я і оглядають військо, розташоване в долині. Знизу чути барабанний бій і військову музику.
Позицію обрали дуже вдало; Щоб виграть бій, за нами діло стало. Фауст Якого тут чекать добра? Це все мана, це все мара. Мефістофель Перемагає завше вмілий! Не забувай великих цілей І ні на що не потурай. Як цісарю на поміч станеш, У вічну державу дістанеш Безмежний прибережний край. Фауст Ти діяв скрізь — і тут подій, Візьмись на штуки й виграй бій. Мефістофель Тепер тобі можливість дам: Цим разом ти командуй сам. Фауст Висока честь, хоч і для кого, Командувать, не тямлячи нічого. Мефістофель Як генеральний штаб працює, Фельдмаршал втоми не відчує. Давно я ждав великих справ, Військову раду сформував Я з сил гірських заздалегідь; Тепер їх знай у хід пустить. Фауст Я бачу онде збройний стан. Чи ти підняв усіх горян? Мефістофель Ні, квінтесенцію саму, Як Пітер Сквінс, я з них візьму. Увіходять Троє Дужих[106]. (Сам. II, 23, 8) Мефістофель Дивись, ідуть мої герої; Вони, як бачиш, різних літ, У різнім одязі і зброї, Та всі воюють так як слід. (До глядачів). В наш час скорили всі смаки Лицарські панцири і лати; Алегоричні вояки Напевне будуть успіх мати. Рубай (молодий, легко озброєний, строкато вбраний) Хто йде на мене — смільчака, Одним ударом перекину, А боягуза, що втіка, Однак піймаю за чуприну. Хапай (середніх літ, добре озброєний, багато вбраний) Та бійка — байка, ні до чого, Даремний перевід часу. Бери, хапай, що тільки мога, В цім бачу я життя красу. Тримай (старий, важко озброєний, просто вбраний) І в тому теж пуття немає, Добро не знать куди спливає, Коли не вмієш берегти. Брать добре, а тримати краще; Я не пушу напризволяще, Чого вдалося осягти. Всі сходять у долину. На передгір'ї
Знизу чути барабани й військову музику. Напинають цісарський намет Цісар, головнокомандувач, гайдуки. вернуться Троє Дужих — джерело цього образу: Старий Заповіт, 2 книга Самуїла (Царств), 23, 8—12, де цар Давид називає Ісбосефа, Єлеазара і Шамму найхоробрішими воїнами. Гете придумує їм німецькі імена в дусі фарсової ярмаркової вистави: Рубай (Raufebold), Хапай (Habebald), Тримай (Haltefest), на які його міг навести, зокрема, трактат І. Канта «Про вічний мир», де філософ перераховує три аморальні принципи політики: 1) захоплюй, потім виправдаєшся; 2) заперечуй свою провину; 3) розділяй і владарюй. Імена зі значеннями, що передають грубу військову професію, трапляються в Старому Заповіті (Ісайя, 8, 1). |
