Учень Од цих речей я очманів: У голові — мов сто млинів. Мефістофель А потім, щоб дійти мети, Слід метафізику пройти. Збагніть, зглибіть усе те в ній, Чого не втямить глузд людський, А як не все і збагнете — Слова ж препишні є на те! Та ви в цей перший рік занять Повинні пильно працювать: Щодня п'ять лекцій буде в вас; З дзвінком завжди заходьте зразу в клас Заздалегідь завчіть урок З своїх книжок — рядок в рядок, Побачите, що вчитель вчить Достотно так, як там стоїть, І все пишіть у зошит свій, Мов то диктує Дух Святий. Учень Я розумію це чудово: Не спи, у класі сидячи, Усе записуй слово в слово, Іди додому та й учи. Мефістофель То вибирайте ж факультет! Учень У правознавстві щось принади я не бачу. Мефістофель За це я вас не винувачу: Наука права — то не мед. Закон, права, правопорядок — Все те прийшло до нас у спадок, Передавалось, як лишай, Із роду в рід, із краю в край. Страждай, тому що ти нащадок: Ум — безумом і злом добро стає, А що у нас природне право є, Про те нема ніде і згадок. Учень Тому, що досі думав сам, У вас підтвердження знайшов я. Чи не піти ж на богослов'я? Мефістофель Я б не хотів зле радить вам. В науці тій обачним треба бути, Щоб на слизьку дорогу не ступить. Розлито стільки в ній таємної отрути, Що трудно нам її од ліків одрізнить. Найкраще й тут — одного лиш держіться І на слова учителя кляніться, Тоді вам прикростей не знать. І взагалі, держіться слова, І в храм пізнання путь готова. Учень Але ж до слів потрібно і понять! Мефістофель Авжеж, це так, міркуючи сумлінно; Та де понять не стане, неодмінно Словами слід їх підмінять. Словами спорять на всі теми, Словами творять всі системи, Словам тим віри всі діймають, Із слова букв не викидають. Учень Пробачте, я вам відбираю час, Розпитуючи без упину, Та хтів би я почуть од вас Ще кілька слів про медицину. Три роки швидко промайнуть, А ще ж яка далека путь! Та вже як хто покаже пальцем, То ніби охітніше йти. Мефістофель (до себе) Ну, мабуть, годі сухоти, Явлюся знов, як чорт — зухвальцем. (Вголос) Дух медицини легко зрозуміть. Великий і малий світ вивчити прийдеться, А там — нехай усе ведеться, Як Бог велить! Тут нічого в премудрощах витать — Не перевчиш усього і за вік; Хто нагоду зумів піймать, То тільки й чоловік. А ви збудовані як треба, Та й смілість би у вас найшлась, — І як повірите ви в себе, То й інші теж повірять в вас. Займіться, раджу вам, жінками: В них охи й ахи цілий вік; Тих самих лік Всі потребують хворі дами; Не надто грубо лиш зайдіть — І всі до вас попали в сіть. На титул ваш усі повірить ладні, Що рівних вам у вмілості нема, І мацайте собі усі красоти знадні, Що інший жде роками задарма. Щупніть їй пульсик, як годиться, Метніть їй зір при тім палкий, Візьміть за стан її стрункий — Чи не тісна, мов, шнуровиця? Учень Оце воно! Тут видно, що і де. Мефістофель Теорія завжди, мій друже, сіра, А древо жизні — золоте. [29] Учень Немов крізь сон я слухаю все те. За мудрі ради вам подяка щира; Коли ж іще мене ви повчите? Мефістофель Я помогти готовий завше. Учень Я не піду од вас, не взявши Хоч пари писаних рядків: В альбом що-небудь я б просив. Мефістофель Гаразд! (Пише й дає). вернуться Теорія завжди, мій друже, сіра, / А древо жизні — золоте, (точніше: «…Та зеленіє древо жизні золоте».) — Мефістофель радить студентові обрати за професією не безплідні з життєвого погляду заняття метафізикою, а медицину, що завжди дає золоті плоди — гроші. |
