Учень Пробачте, я вам відбираю час, Розпитуючи без упину, Та хтів би я почуть од вас Ще кілька слів про медицину. Три роки швидко промайнуть, А ще ж яка далека путь! Та вже як хто покаже пальцем, То ніби охітніше йти. Мефістофель (до себе) Ну, мабуть, годі сухоти, Явлюся знов, як чорт – зухвальцем. (Вголос) Дух медицини легко зрозуміть. Великий і малий світ вивчити прийдеться, А там – нехай усе ведеться, Як Бог велить! Тут нічого в премудрощах витать — Не перевчиш усього і за вік; Хто нагоду зумів піймать, То тільки й чоловік. А ви збудовані як треба, Та й смілість би у вас найшлась, — І як повірите ви в себе, То й інші теж повірять в вас. Займіться, раджу вам, жінками: В них охи й ахи цілий вік; Тих самих лік Всі потребують хворі дами; Не надто грубо лиш зайдіть — І всі до вас попали в сіть. На титул ваш усі повірить ладні, Що рівних вам у вмілості нема, І мацайте собі усі красоти знадні, Що інший жде роками задарма. Щупніть їй пульсик, як годиться, Метніть їй зір при тім палкий, Візьміть за стан її стрункий — Чи не тісна, мов, шнуровиця? Учень Оце воно! Тут видно, що і де. Мефістофель Теорія завжди, мій друже, сіра, А древо жизні – золоте. [29]Учень Немов крізь сон я слухаю все те. За мудрі ради вам подяка щира; Коли ж іще мене ви повчите? Мефістофель Я помогти готовий завше. Учень Я не піду од вас, не взявши Хоч пари писаних рядків: В альбом що-небудь я б просив. Мефістофель Гаразд! (Пише й дає). Учень (читає) Eritis sicut Deus, scientes bonum et malum. [30](З пошаною закриває альбома, вклоняється й виходить). Мефістофель Слухай цих слів та змії, тітки моєї, поради — Будеш своїй богорівності сам незабаром нерадий! Фауст (увіходить) Куди ж ми підемо? Мефістофель Побудемо, де слід: Оглянем перш малий, за ним великий світ. Побачиш, буде до любові Тобі цей курс наук чудовий. Фауст Задовга в мене борода, І пустувать мені шкода. Боюсь, що зробим кепську спробу, Цей світ – не на мою подобу; На людях нічусь я, малюсь, Завжди соромлюсь і гублюсь. Мефістофель Нічого, друже мій, усе це згодом дасться, У себе тільки вір, і ти доб'єшся щастя. Фауст А як же з дому нам піти? Де тії коні, повіз, челядь? Мефістофель Та наші так: плаща лише простелять — І пошуміли у світи! У смілий цей політ з собою Речей багато не бери; Ми миттю злинем догори, Ось тільки я дмухну югою — Легенько скрізь летітиметься нам! Поздоровляю вас з новим життям! Авербахів склеп у Лейпцигу
Веселе товариство розважається. Фрош Ніхто не п'є, не веселиться. Я покажу вам кислі лиця! Завжди, бувало, горите, А це, як мокрі, сидите! Брандер Себе вини! Бо й ти хороший теж: Ні свинства, ні дурниці не сплетеш. Фрош (виливає йому на голову склянку вина) На й те, і те! Фрош А ти не в'язни, як пеня! Зібель За двері геть! Не треба чвар! Усяк лиш пий і пісню шквар: Гей, гей-а-гей! Альтмаєр Ой пробі! Вати, вати! Оглухну я, як будуть так співати. Зібель Як од склепінь луна іде, То, значить, добре бас гуде. Фрош Отак! Кому ж не в лад, того в три вирви гнать! Ой тара-ляра-ля! Фрош Ну, можна починать. (Співає) І як воно іще стоїть, Священне Римське царство? вернутьсяТеорія завжди, мій друже, сіра, / А древо жизні – золоте, (точніше: «…Та зеленіє древо жизні золоте».) – Мефістофель радить студентові обрати за професією не безплідні з життєвого погляду заняття метафізикою, а медицину, що завжди дає золоті плоди – гроші. вернутьсяEritis sicut Deus, scientes bonum et malum. – «Будете, як Бог, знати добро і зло» (латин). – Біблійними словами, з якими спокусник-змій звертається до Єви, не лише Мефістофель резюмує свої міркування про «дерево з золотими плодами», а й завершується складна тема роздумів над Біблією. |
