Тоді на місці ви якраз.

Признатись, сумно якось у вас:

Усі ці мури, всі ці зали

Мені до серця не припали.

Мов нежива оселя ця —

Ані зела, ні деревця,

А як за парту я сідаю —

І слух, і зір, і ум втрачаю.

Та тут у звичці діло все.

І немовля спочатку теж

Не дуже радо груди ссе,

А опісля – не одірвеш.

Отак і вам – науки груди

Щодня смачніше ссати буде.

Радніший я до тих грудей допасти,

Але ж навчіть, як шлях до них прокласти?

Та ви скажіть мені вперед,

Який ви обрали факультет?

Я хочу справді вченим стати,

Усе знання умом обняти,

Пізнать життя землі і неба

І всіх речей збагнути суть.

Ви стали враз на вірну путь;

Лиш розважатися не треба.

Візьмусь я щиро працювати,

Але хотілося б мені

Хоч трохи часом погуляти

У гарні святкові літні дні.

Цінуйте час – він не стоїть на місці,

Зумійте з нього взять якмога більш користі,

А щоб як слід згострити ум,

Вступіть в Collegium logicum.

Там дух ваш добре намуштрують,

В іспанські чоботи озують,

Щоб він тягнувсь за кроком крок

Обачно по шляху думок,

А не збивавсь на манівці,

Як блудний вогник по луці.

Там вас навчатимуть щодня:

Не дій ніколи навмання,

Не так-то просто їсти й пить —

Все слід під «раз, два, три» робить.

Думки у нас фабрикують так,

Як складну тканину тче верстак:

Раз ступив – тисячі ниток,

Раз прибив – непомітно ллються,

Човники сюди-туди снуються,

В основу вплітаючи уток.

А тут філософ вже підходить

І що, йчого і як доводить:

Як перше так і друге так, —

То третє і четверте так;

Як першого й другого немає,

То третє й четверте відпадає.

І славлять повсюди його учні,

Та щось із них ткачі незручні.

А стане мудрець живе щось вивчати —

Заходиться з нього дух виганяти,

І от – всі частки в руках трима,

Та що по тих частках – зв'язку ж нема!

«Encheiresis naturae» це в хімії звуть,

Ті мудрощі темні самі себе б'ють.

Мені не все тут зрозуміло.

Та далі краще піде діло,

Навчіться лиш редукувати

І вірно класифікувати.

Од цих речей я очманів:

У голові – мов сто млинів.

А потім, щоб дійти мети,

Слід метафізику пройти.

Збагніть, зглибіть усе те в ній,

Чого не втямить глузд людський,

А як не все і збагнете —

Слова ж препишні є на те!

Та ви в цей перший рік занять

Повинні пильно працювать:

Щодня п'ять лекцій буде в вас;

З дзвінком завжди заходьте зразу в клас

Заздалегідь завчіть урок

З своїх книжок – рядок в рядок,

Побачите, що вчитель вчить

Достотно так, як там стоїть,

І все пишіть у зошит свій,

Мов то диктує Дух Святий.

Я розумію це чудово:

Не спи, у класі сидячи,

Усе записуй слово в слово,

Іди додому та й учи.

То вибирайте ж факультет!

У правознавстві щось принади я не бачу.

За це я вас не винувачу:

Наука права – то не мед.

Закон, права, правопорядок —

Все те прийшло до нас у спадок,

Передавалось, як лишай,

Із роду в рід, із краю в край.

Страждай, тому що ти нащадок:

Ум – безумом і злом добро стає,

А що у нас природне право є,

Про те нема ніде і згадок.

Тому, що досі думав сам,

У вас підтвердження знайшов я.

Чи не піти ж на богослов'я?

Я б не хотів зле радить вам.

В науці тій обачним треба бути,

Щоб на слизьку дорогу не ступить.

Розлито стільки в ній таємної отрути,

Що трудно нам її од ліків одрізнить.

Найкраще й тут – одного лиш держіться

І на слова учителя кляніться,

Тоді вам прикростей не знать.

І взагалі, держіться слова,

І в храм пізнання путь готова.

Але ж до слів потрібно і понять!

Авжеж, це так, міркуючи сумлінно;

Та де понять не стане, неодмінно

Словами слід їх підмінять.

Словами спорять на всі теми,

Словами творять всі системи,

Словам тим віри всі діймають,

Із слова букв не викидають.