Пуп'янки троянд А ми в пуп'янку в цей час, Та блажен, хто знайде нас! Прийде літечко привітне, Рожа з пуп'янка розквітне… Що за втіха, що за щастя! Що жадалося, те дасться, Очарує Флори твір Душу й розум, серце й зір. Під зеленими вітами садівниці чепурно порозкладали свій крам.
Садівники (співають у супроводі теорб)[59] Всі любуються квітками, Що за пишна з них оздоба! А плоди їдять; плодами Око тішить неподоба! Вишні, сливи найсолодші Вибирайте не глядінням, Бо язик із піднебінням Кращі судді тут, ніж очі. Груші, яблука незгірші — Соковиті, медянисті; Про квітки складайте вірші, Що ж до яблук — краще їсти. (До садівниць). Тож приймайте нас, красуні, В свій квітучий, пишний ряд: Красні квіти ваші юні, Щедрий наш розкішний сад. Під наметом цим веселим, Під рясним сплетінням віт Для охочих ми розстелем Брость і листя, цвіт і плід! Обидва гурти проходять в глибину сцени, співаючи в супроводі гітар і теорб, розкладаючи свій крам на продаж. Мати й дочка. Мати Як тебе я привела, В чепчик нарядила, Мила личком ти була, Ще і ніжнотіла… Тільки доню сповила — Вже у думці й віддала, За кого хотіла. Рік за роком пролетів — Тридцять літ затого! І чимало женихів Мала ти, небого: Танцювала із одним, Жартувала із другим, А все ні до чого. Скільки гулянок, балів Не вряжала мати, Ти й посліднього з орлів Не могла впіймати. Нині дурнів повно скрізь: До когось якось підлізь, Мушу зятя мати! Молоді й гарні дівчата приєднуються до них; починається галаслива невимушена розмова. Рибалки та птахолови з ятерами, вудками, липкими паличками та іншим знаряддям виходять і вмішуються в юрбу гарних молодят. Вони бігають навколо, ловлячи одне одного і весело перемовляючись. Лісоруби (входять галасливі, незграбні) Гей, розступіться, Ми лісоруби! Стовбури грубі Косимо з грюком, Носимо з гуком: Гей, бережіться! Труд наш шануйте І розміркуйте: Якби не руки Грубі робітні, Зазнали б муки Пани тендітні; Якби ми плечі В лісі не гріли, То з холоднечі Ви б подубіли. Полішинелі (вайлувато, якось благувато) Вік вам згинаться — Вас любить праця, А ми — не дурні, Завжди безжурні: Легке, як пір'я, Наше ганчір'я, Ми все гуляєм, Гадки не маєм; Плащик накинем, Ковпак надінем, Капці узуєм І чимчикуєм Скрізь по базарах, В одинці, в парах, Ловимо ґави; Людської слави Не боїмося, Жваво в'ємося Поміж юрбою З піснею, грою, З сміхом шаленим, Танцем скаженим. Дармоїди (улесливо й ласо) Ви, дроворуби, — Людоньки любі, І вуглероби Нам до вподоби. Що там схиляння І потакання, Милі усмішки, Фрази-пустишки? Хвалячи, гудять, Гріючи, студять, — Пуття в них мало; Хоч би до мене Й море вогненне Із неба впало — Без дров, без гілля І без вугілля Його не вхопиш, Печі не стопиш. А тут вже варять, Парять і жарять; І ласогуби, Розкошолюби Носом вже чують Рибку й індичку, Побенкетують Десь на дурничку. П'яний (заплітаючись) Я нікого не боюся, Я сьогодні вольний пан, Я співаю і сміюся, Хоч і випив тільки дзбан. П'ю, п'ю сам, із вами, Дзень-брязь чарочками; П'ю на власне, на чуже, Почаркуймось, та й уже! Посварився я з старою, Ще й побився під кінець, Що назвала машкарою За строкатий жупанець. П'ю, п'ю з машкарами, Дзень-брязь чарочками; Хто там гроші береже? Почаркуймось, та й уже. Люди кажуть: заблудився, — Я ж прибився до корчми. Хоч і набір, та напився, Почекають із грішми. П'ю, п'ю з хазяями, Дзень-брязь чарочками… Що за смішки, хто ірже? Почаркуймось, та й уже! Чи я в шинку, чи я вдома, Де захочу веселюсь, А як зможе ноги втома, Де захочу повалюсь! вернуться Співають у супроводі теорб. — Теорба — старовинний струнний щипковий інструмент з низькими тонами. |
