Німфи (до Фауста) Лягай та полежиш В затишнім куточку, Всі болі, всю втому Приспи в холодочку. Хто муки набрався, Спочинути рад Під шепіт, під шемріт, Під журкіт наяд. Фауст То я не сплю! Які розкоші! О юні постаті хороші! Це ж я насправді бачу вас, Немов якого чару повен! Чи це видіння, а чи спомин? Являлись ви мені вже раз. Між буйних заростів долини Тут не один струмочок лине — Леліють тихо, ледь дзюрчать; Та ось в одно злились потоки, І став постав із них широкий, Простора і прозора гладь. Там молоді тіла жіночі Подвійним чаром ваблять очі. Свічадо вод відбило їх: Ті поринають вглиб сміливо, А ті ступають боязливо; Гармидер, галас, гомін, сміх… Чому б на них не любувати, Жадібних зорів не втішати, — Та мрія далі все біжить: Там за рясним зеленим листям, На ложі ніжнім, запашистім Цариця-вродниця лежить… Диво дивне! З бухт затишних Випливає гроно пишних, Величавих лебедів. Плинуть лагідно, спокволу, Кожен повен задоволу, Гордо голову підвів… Та один, за всіх гарніший, І пишніший, і сміліший, Обігнав товаришів, Розпустивши пера білі, Розгойдавши хвильно хвилі, У святилище заплив… Всі інші плавають по ставу, Прибравши грізную поставу, А ті й змагатись завелись, Аж полякалися служниці, Що їм уже не до цариці, — Аби самим уберегтись. Німфи До лужка, до бережка Прихилімо, сестри, вухо — Бо, здається, здалека Кінський тупіт чути глухо. Як би взнати, що за гість І яку несе нам вість? Фауст Загуло, заколивало, Справді, хтось там мчиться чвалом… Яка краса! Звершаться чудеса, І я її дістану, Єдину, незрівнянну. Все ближче й ближче верхівець — Сміливець, видно, і мудрець — На сніжно-білім румакові. Я знаю, що це за один — Філіри славнозвісний син. Хіроне, стій! Зі мною стань до мови! Фауст Придерж лишень ходи! Хірон Сідай! Тепер як слід ми поговорим. Куди тобі? Туди, через потік? Ми тії хвилі миттю переборем. Фауст (сідає) Вези, де хоч. Я вдячний буду вік… Славетнику, відомо, як плекав ти Героїв рід на шану у віках, У тебе вчились мужні аргонавти І інші всі, безсмертні у піснях. Хірон Облишмо це! Нащо Паллада, й то Як Ментор шани мало щось находить; По-своєму усяк себе поводить, Мов їх і не виховував ніхто. Фауст У лікаря, що все спізнав до краю, Коріння силу і цілючість зіль, Що гоїть рани і втишає біль, І тіло й дух я щиро обіймаю. Хірон Колись пораненим в бою Ставав і я в пригоді духом, Тепер ту справу віддаю Попам та бабам-шепотухам. Фауст Воістину великий муж До слави й почестей байдуж І скромно хоче доказати, Немов таких, як він, багато. Хірон Підлесник криється в тобі Чи то цареві, чи юрбі. Фауст Героям ти найбільшим був сучасник, Великих діл і сам не раз учасник; Багато бачив, і не менш зробив, І як півбог розумно й чинно жив. Скажи, кого б з усіх отих героїв Ти вищої шаноби удостоїв? Хірон Всі аргонавти гідні похвали, По-своєму героями були: В одного те яскраво виступало, Що в іншого нерідко бракувало. Де брали гору юність і краса, Там Діоскурів славила яса; Де треба другу помочі і ради, Вели перед одважні Бореади; Де йшлось про розум, глибину думок, — Царив Язон, улюбленець жінок; Орфей [77] був ніжний, лагідний і щирий, Скоряв усіх дзвінкою грою ліри; Лінкей зіркий, ні вдень ані вночі, Було, не схибить, човна ведучи… їм небезпеки дружбу гартували: Що діяв хто, те інші похваляли. вернуться Едіп — в грецькій міфології єдиний серед людей, хто розгадав загадку сфінкса; Улісс — римське ім'я Одіссея, героя поем Гомеpa; Хірон — наймудріший з кентаврів — міфологічних істот з головою і торсом чоловіка і тулубом коня, вихователь багатьох героїв, син німфи Філіри (див. нижче); стимфаліди — міфічні хижі птахи з залізним пір'ям, яких перебив Геракл (Геркулес) — герой, що прославився дванадцятьма подвигами, серед яких було вбивство гідри — змії з дев'ятьма головами з Лернею; ламії — міфологічні жіночі вампіроподібні істоти; одна з них — Емпуза (див. нижче) — мала лише одну ногу з ратицями, як у віслюка; Манто — віщунка, виведена в Гете як дочка Ескулапа — бога-цілителя; Орфей — міфічний співець з Фракії, який марно намагався повернути на землю із царства Аїда дружину Еврідіку, що померла в день весілля; Сейсмос — одне з імен Посейдона (Нептуна), бога морів і землетрусів. |
