Гелена Я бачу й чую тут немало див, Хотілося б спитать не про одне. Скажи, чому слуги твойого мова Бриніла так незвично й милозвучно? [99]До звука звук пристроювався влад. До слова слово ніби пригорталось, Голубилось, голублячи мій слух. Фауст Коли тобі злюбилась наша мова, То, певно, й спів сподобається теж І зглибока схвилює, пройме душу… Найкраще ми ту музику спізнаєм, Обоє розмовляючи навзаєм. Гелена Хотіла б я навчитись тої мови. [100] Фауст То мова серця й щирої любові. Як серце, мріючи, радіє і болить, Тоді шукаємо… Гелена …з ким мрію поділить. Фауст В минулім чи вдалось, в майбутньому чи вдасться, Лише в теперішнім… Гелена …знаходимо ми щастя. Фауст У нім одрада, влада в нім тривка, Зарукою тому… Хор Хто закине щось цариці, Що приймає так прихильно Пана цього замку? Вже ж нам правди ніде діти: Всі ми бранки, ще й не вперше, З часу Трої загибелі, З часу мандрів тривожних Та безвихідних злигоднів. Жони, звичні до кохання, Добре знають, хто що варт, А не вибирають; Пастухам золотокудрим А чи й фавнам чорношерстим — Як кому коли випаде — На принадливе тіло Рівне право дають вони. Ближче й ближче зсуваються Вже цариця та лицар, — Коліно в коліно, плече в плече, Рука в руці гойдаються На подушках Свого трону препишного. Бо ж не бояться величні царі — Тайнії радощі Сміливо виявить Перед очі народу. Гелена Далеко десь і близько разом я, І світ увесь по-новому сія. Фауст Душа в мені огнем жаги взялась; Я мов у сні — зникає місце й час. Гелена Я віджила й відмолоділа знов; Це все дала мені твоя любов. Фауст Як зрозуміть цю долю пречудну? Ми мусим жить — бодай лиш мить одну… Форкіада (увіходить прожогом) Киньте читанку кохання, Пустотливе воркування, Воркітливе пустування, — Розважатися не час. Чуйте — віє даль грозою, Сурми грають десь до бою, Згуба близиться до вас. Менелай шикує лави Змити в битві бруд неслави, Загасити пал образ! Переможця взнаєш злобу — Буде те, що й Деїфобу, — За жіночий любий лас. На гілках повиснуть зайди, А на зрадну жінку, знай ти, Жрець сокиру вже припас. Фауст Ізнов завада, знову неприємності! І в небезпеці не люблю я кваплення. Зла вість гінця й найкращого обриджує, А ти, найбридша, в злих вістях кохаєшся. Але у нас тобі не пощасливиться — Пусті слова! Немає небезпеки тут, А якщо й є — то нам до неї байдуже. Сигнали, постріли з веж, сурми й жоломійки, військова музика, похід потужного війська.
Дивись, як одіб'ють удар той Хоробрі витязі мої: Лиш той любові жінки вартий, Хто вміє захистить її. (До ватажків, що вирізняються із лав і підходять до нього). В них погляд стримано-жагучий; І переможна в них хода; Це — порив півночі могучий, Це — сила сходу молода. Одіті в сталь, повиті в грози, Де йдуть вони — усе паде, І скрізь по тій жахній дорозі Земля гуде — луна іде… Перехопились через Пілос, — І Нестор здержать не здолав, Царків рушення розчепилось Під ярим тиском буйних лав. Женіть же звідси Менелая, Зіпхніть у море знов мерщій! Хай там добичником шмигляє, Як до душі йому розбій. Ви нині герцоги, владуйте, Я вам весь край оддам у лен — Цариці Спарти всі слугуйте, Вона над вами сюзерен. Германцю я Корінф лишаю, Нехай затоки береже, А готу звірюю Ахаю — Хай крутояру стереже. Хай франк іде собі в Еліду, Мессену сакс бере в уділ, Норман посяде Арголіду, Морський очистивши окіл. Для ворогів незламні в гарті, Між себе — мов одна сім'я, Ви підкоряйтесь тільки Спарті, Де трон володарки сія. Вона вщасливить всю державу, Зичливо дбаючи про всіх, І суд, і право, й силу, й славу Всяк найде в неї біля ніг. (Сходить із престолу, князі обступають його навкруги, щоб краще почути його накази й розпорядження). вернуться Скажи, чому слуги твойого мова /Бриніла так незвично й милозвучно? — Для мови Лінкея характерний поетичний розмір «шпрухів» В. фон дер Фогельвейде (1170–1230), тобто ямб або хорей з перехресним або парним римуванням. Грецьке віршування не знало силаботоніки з римою, і цим пояснюється здивування Гелени. вернуться …Хотіла б я навчитись тої мови. — Гете не вносить ясності, якою ж мовою розмовляли між собою германець Фауст і греки Гелена і Лінкей, що так майстерно оволодів німецькою просодією. |
