Протей Нехай хизуються родосці! Святому сонцю в високості Кумири мертві — прах і дим. Поставлять вражі остров'яни Велике божище мідяне Та й носяться не знати з чим. А що ж їм справді удалося? Стояв, стояв кумир-колбс, А ледве в надрах затряслось — Усе нанівець розплилося. Та що й казать! Усе земне — Нікчемне, хирне і дрібне; В воді буйніш життя природи; Замчить тебе на вічні води Протей — дельфін. (Скидається дельфіном). Не бійся, сядь Мені довірливо на спину! Щасти нам, доле, цю дитину Із Океаном поєднать. Фалес Виконуй мудрую пораду — Творися з краю і по ряду! До дій швидких готовий будь! Ти перейди всі вічні норми, Перебери незлічні форми, Бо до людини довга путь. (Гомункул злазить на Протея-дельфіна). Протей Спрямуй свій дух в живу вологу, Буяй в ній широко, розлого, Зазнай життя до повноти. Не квапся в вищі лиш одміни, Бо вже як дійдеш до людини, То далі нікуди іти. Фалес Та непогано б кожному із нас Буть справжньою людиною в свій час. Протей (до Фалоса) Та ти ж якраз таким і був, Тому й свій час пересягнув; Бо серед блідного привиддя Тебе я бачу не одне століття. Сирени (на скелі) Що за флер прозорий скраю Коло місячне обвив? Впізнаємо любу зграю Білокрилих голубів. Із Пафосу прилетіли, До кохання запальні, Бути свідками схотіли Шаленистої гульні. Нерей (підступає до Фалеса) Як людині подивиться, То — проміння гра примхлива, А у духа-ясновидця Думка інша, справедлива. Це — священні голуби, Славний почет Галатеї, Льоту навчені від неї Із прадавньої доби. Фалес Пристаю і я на те, Що цей мудрий муж мовляє, У природу він вселяє Щось живе і щось святе. Псілли і Марси (на морських биках, телятах і баранах) На Кіпрі, в яскинях підземних, В повітря тремтіннях таємних, Ми з давніх-давен гніздимося, Безпечні Нептуна й Сейсмоса. Там бережно нами храниться Богині ясна колісниця, Що іншим і в сні не присниться. В цю ніч із тремким мерехтінням Над хвиль мережастим плетінням, Невидні новим поколінням, Приводим царицю сюди. Не боязно нам ні орла того, Ні лева крилатого, Ні хреста, ні півмісяця, [89]Що гордливо знай висяться, Між собою воюючи, Тут по черзі пануючи, Край багатий руйнуючи. Ми, як завжди, Прекрасну царицю приводим сюди. Сирени Коливаючись повільно, Ближче й ближче надплива, Обліпивши повіз щільно, Мальовнича перезва. То дебелі Нереїди — Дикий вигляд, добра суть, І тендітнії Доріди Галатею нам везуть: Величава, богорівна, Знак безсмертя на чолі, Та ласкава і чарівна, Як проста дочка землі. Доріди (хором, пропливаючи на дельфінах повз Нерея) Лий нам, Луно, ласку світла, Глянь, як любо юнь розквітла! Тих, що візьмемо в мужі, Панотцеві покажи. (До Нерея). Врятували з пащі виру Ми цих гарних юнаків, Доглядали потай миру Між мохів та комишів. Поцілунками палкими З них одплату візьмем всі ми; Привітай же красунів! Нерей За добродійство в нім же й нагорода, У милосерді вам же й насолода. Доріди Якщо ми за благодію Сподобилися похвал, Ввічни, батьку, нашу мрію — їхню юнь і їхній пал. Нерей Радійте з цих чудесних сходин, Із юнаків зробіть дружин, Та я того їм дать не годен, Що може дати Зевс один. Під вами хвиля хистко гнеться, Така ж хистка і та любов; Як порив пристрасті минеться, На берег вихлюпніть їх знов. вернуться Не боязно нам ні орла того… — Орел, крилатий лев, хрест, місяць — символи Римської імперії, Венеції, хрестоносців і Туреччини, що в різний час хазяйнували в Середземному морі. Гете хоче сказати, що природа живе своїм життям, незалежним від життя суспільства. |
