Пауза. Тут пильні заходи потрібні, Бо серед тої ворохібні Й клейноди цісарські впадуть. Воєначальник Тепер ніде нема спокою: Всі тнуться, б'ються до убою, Команди й вухом не ведуть; А міщанин за кріпким муром І рицар в замку, як в гнізді, Сидять, мовчать в чеканні хмурім, Нас залишаючи в біді. Бунтують наймані солдати, Що плату несповна дали; Якби ми їм були не винуваті, Вони вже б досі всі втекли. Попробуй їм чогось не дати — Яриться осяче кубло; Вони нас мають захищати, А лиш плюндрують наголо. Скрізь хазяйнують, все гайнують, Півцарства зруйнували вже… Хоч десь-не-десь ще королі панують, Та їм якось до того байдуже. Підскарбій Що до союзників звертаться? Від них субсидій не діждаться, І наші труби без води… А ще ж — хто ласкою твоєю Заволодів тепер землею? Скрізь пан новий, куди ти не піди; Всяк хоче жити незалежно, Всяк силу он яку забрав; Нароздавали ми тих прав необережно, Що аж самі лишилися без прав… А щодо партій, як не звуться, На них надія теж мала, Бо вже без дії зостаються Й огуда їхня, і хвала, Принишкли гвельфи й гібеліни, [56]їх потомила боротьба; Що їм до іншого руїни? Усяк лише про себе дба. До злота двері всі заперто; Усяк собі згрібає вперто, А ми біднієм з кожним днем. Підчаший Мені теж трудно з ділом зладить; Щодня ми хочем заощадить — Щодня все більше видаєм. До столу треба все настачить, Кухар нужди ні в чім не бачить: І сарни, й свині, і бички, І кури, й гуси, і качки… Уся та натуральна подать Порядно з наших дібр надходить, А от вина недостає… Колись в льоху бочок-бочок, бувало, Із винами найкращими стояло, Тепер його все мало й мало, А наше панство п'є та й п'є. Вже й ратуша льохи відкрила, Та що ті кухви та барила? На них питців як хмара б'є! А я все мушу рахувати; Од мене всі чекають плати; Лихвар же буде втричі драти За те, що нині в борг дає… Б'ємо ми невгодовані ще свині, Спимо ми на заставленій перині, їмо ми ніби з'їдений обід… Цісар (помовчавши, до Мефістофеля) І в тебе, блазню, мабуть, є сім бід? Мефістофель Ні одної! Я в захваті дивлюся На блиск двора й напасті не боюся. Твоя ж бо влада сильна і міцна, І армія всім ворогам страшна; А добра воля, й мисль, до дії скора, І труд повсюдний — то твоя підпора. Тут місця для побоювань нема; Таких зірок не перекриє тьма! Гомін у юрбі Паливода… Зна, що почім… А бреше як… Добро таким… Я знаю вже… Куди він гне… Проекти нам… Складать почне… Мефістофель Скрізь є в чімсь брак, хоч світ кругом хороший; Та що кому, а вам бракує грошей. Хоч долі й не валяються вони, Та мудрий все дістане й з глибини. У надрах гір, в підмур'ях під домами Є золото в монетах і шматками; А хто його добуде з тих темниць? Природа й дух, людини творча міць. Канцлер Природа й дух противні християнам, За них горіть невірам окаянним Доводиться недарма на кострах. Природа — гріх, а дух — нечиста сила, Що сумніви потворні породила Благочестивому на страх. У нас є інші дві підпори, Що проти злої непокори Завжди за цісаря стоять; Це — духовенство та лицарство, Що їх уміє вдячне царство Маєтностями дарувать. Простолюдці, до лиха звичні, Буває, опором стають: То чаклуни все єретичні Село і місто нам псують. Ти, певно, з ними накладаєш, Як блазень, блазнів поважаєш, Зухвалі жартики пускаєш, Щоб їх сюди якось втягнуть. Мефістофель Що ви учений муж, я пізнаю нараз! Чого не мацнете — далеко те од вас, Чого не візьмете — того нема зовсім, Чого не злічите — числа немає в тім, Чого не зважите — не важить та вага, Чого не виб'єте — не варто ні шага. Цісар Знов пащекує без угаву блазень… Навіщо ця великопісна казань? Обридли вже мені оті «чого»; В нас золота нема — дістань його! вернуться Принишкли гвельфи й гібеліни… — політичні партії в Італії в XII–XIII ст., що ворогували між собою за верховенство в імперії; символ запеклих політичних суперників, боротьба яких між собою знекровлює державу. |
