Мефістофель Та я вже й сам був поривався; Про це ще поговорим ми. А зараз можна мені вийти? Фауст Чому ж не можна? Ну й чудний ти! Тепер уже знайомі ми: Заходь до мене, як захочеш, Вікном – вікном, дверми – дверми, Та й через комин ти проскочиш. Мефістофель Та так-то так! А звідси вийти як? Завадою постане під ногами Біля порога тайний знак. Фауст А! Ти злякався пентаграми, [26]Що має силу над чортами? Пекельнику, як ти сюди пробравсь? І як це дух такий попавсь? Мефістофель А придивись до неї пильно, — Вона накреслена нещільно: Не вийшов трохи крайній кут. Фауст Випадок добре постарався! Так ти тепер в неволі тут? Оце не ждав, не сподівався! Мефістофель Коли сюди я вскочив псом, Я не помітив знаку того, — І чорту вийти вже незмога. Фауст А чом не вилізти вікном? Мефістофель Та звичка в нас така вже здавна повелась: Чортам і привидам скрізь вхід без перепони, Але кудою вліз, тудою і вилазь. Фауст То в пеклі теж свої закони? Чудова річ! То з вами можна й пакт Надійний підписати, безумовно? Мефістофель Як хто формальний укладе контракт, Обіцяне завжди одержить сповна. Колись питання це складне Ми обговорим неодмінно. Ну, а тепер пусти мене, Прошу тебе, прошу уклінно. Фауст Та ще хвилиночку пожди, Скажи мені хорошу казку! Мефістофель Та це ми встигнемо завжди. Пусти мене, зроби цю ласку! Фауст Чи я шукав тебе, скажи? Ти ж сам попавсь мені на щастя. Хто чорта вловить, то держи, Хтозна, чи ще коли впіймати вдасться. Мефістофель Гаразд, на все я пристаю, Як хочеш, я лишусь з тобою, Але дозволь фантазію твою Потішити мого мистецтва грою. Фауст Роби що хоч, але гляди, Щоб не було в тій грі нуди. Мефістофель Твої чуття за цю часину Зазнають більше втіх, мій сину, Ніж в цілий рік сіреньких днів. Ти вбачиш любосну картину, Ти вчуєш духів ніжний спів, — І це не буде лиш маною: Відчуєш ти амброзій пах І смак нектару на устах, Торкнешся щастя ти рукою. А збори скорі будуть в нас: Весь гурт наш тут; почнімо враз! Духи Щезніть, зникайте, Темні склепіння! Дивно привітне, Ніжно-блакитне Небо, сіяй! Геть розпливайтесь, Чорнії тучі, Ви ж розгоряйтесь, Зорі блискучі, Сонце, заграй! Діти небесні — Духи чудесні, Ласку несучи, Тут пролітають, Трепет жагучий Скрізь викликають; Звинні їх тіні В барв мерехтінні Землю вкривають Там, де в альтанах Пари коханих В пристраснім млінні Душі зливають. Зелено пишні Лози буяють, Грона розкішні Тяжко звисають, І винотоки Винні потоки, Пінні й шумливі, З них вигнітають. В радісній зливі З гір, маєм критих, По самоцвітах Струмні ті ллються, Поки зійдуться В ріки глибокі, Плеса широкі. Любить там птиця Солодко впиться Й далі помчати Десь на чудовий Острів казковий Сонце стрічати. Чуєш, у лузі Спів там лунає? Бачиш, у крузі Танець буяє? Всюди тут воля, Всім тут роздолля: Ті поп'ялися По верховині, Ті розплилися В озера сині, Інший ширяє В небо безкрає, В далі прозорі, Звідки ллють зорі Щастя жагу. Мефістофель Заснув! Гаразд, мої хлоп'ята чулі! Чудово ви співали люлі-люлі; За цей концерт я не лишусь в боргу. Він думав, що мені звідсіль уже не вийти! Ще більш його маною оповийте, Ще глибш його занурте в море мар! Мені ж тепер пацюк на визвіл прийде, Розбить накреслений цей чар. От і пацюк вродивсь одразу — Шмигнув до ніг і жде наказу. Володар всіх щурів, мишей, Жаб, мух, комах, блощиць, вошей Тобі наказує підлізти І на порозі знак прогризти Там, де оливи він полив, — За діло ж, ну, без зайвих слів! Он закрутка чаклунська, бачиш, скраю? Я через неї тут сидіти маю; Гризни! Ще раз, і всьому край! — Ну, Фаусте, спи і поки що бувай! вернутьсяА! Ти злякався пентаграми… – Пентаграма (з грецької) – стародавній містичний знак у формі п'ятикутної зірки, що застосовували проти нечистої сили. |
