Проходять. Марта Все винуваті бідні ті жінки, Все кривдять їх старі холостяки. Мефістофель Як хто натрапить на таку, як ви, То зразу вийде дур із голови. Марта Признайтеся, ви, може, щось найшли вже? Комусь-таки ви серце віддали вже? Мефістофель Так, власний дім і добра жінка нам, Як той казав, — то скарб усім скарбам. Марта Та я не те; чи вже ви почували? Мефістофель Мене завжди і всюди шанували. Марта Та ні, всерйоз траплялось вам любиться? Мефістофель Так, жартувать з жінками не годиться. Мефістофель Це дуже жаль мені. Але я зрозумів, які ви приязні. Проходять. Фауст То ти мене впізнала враз, Як тільки ми зайшли до вас? Маргарита Ви ж бачили, як очі я спустила? Фауст І ти мені зухвальство те простила, Що я тебе так зачепив, Коли на вулиці зустрів? Маргарита Мене тоді аж кинуло у кров, Бо зроду я ще не ходила в славі; Я думала: невже в моїй поставі Нечемне щось, нахабне він знайшов, Що він до мене прямо так підходить І жарти, мов із дівкою, заводить! Признаюся, щось у мені в той час Озвалось в вашу користь мимовільно; Я гнівалась сама на себе сильно, Що гнівалась не дуже я на вас. Маргарита Гетьте лиш! (Зірвала айстру і обриває пелюсточки один по одному). Фауст Це що? Вінок плести? Маргарита Вам все на сміх звести. (Обриває пелюстки і щось шепоче). Маргарита (півголосом) Любить — не любить… Фауст О дивний ангел красоти! Маргарита (ворожить далі) Любить — не любить, любить — не любить… (Зриваючи останній пелюсточок, по-дитячому радіючи). Любить! Фауст Так, дитино! І це слово квітки Хай буде словом Бога. Любить! Ти знаєш, що це значить? Любить! (Схопив її за обидві руки). Фауст О не лякайся! Нехай мій зір, Хай потиск рук тобі те скаже, Що словом не сказать. Віддатись повністю, й блаженства Зажить, що вічним бути мусить! Вічним! Кінець його — то був би розпач! Ні, без кінця! Без кінця! (Маргарита стискає його руки, випручується і тікає. Він стоїть хвилю в задумі, потім спішить за нею). Марта (надходить) Вже поночі. Мефістофель Так, нам додому час. Марта Я довше б вас лишитися просила, Але лихі тут люди в нас. Неначе їм нема другого діла, — Вони завсіди Розглядують, що робиться в сусіди, І пустять поговір — хоч хай хто як живе… А наша парочка? |
