Мефістофель, Троє Дужих.[114] Хор Вернули ми, Та ще й з добром… Вельможний пане, Б'єм чолом! (Виходять на берег, вивантажують добро). Мефістофель Вернули ми не порожнем І похвали од пана ждем. Ми звідси два судна взяли — Сюди аж двадцять привели. Що нам доводилось долать, Нехай посвідчить наша кладь. На вольнім морі — вольний дух, Гляди навкруг, не будь лінюх! Бери, не гребуй, все одно, Чи рибу вгледиш, чи судно! Вдалося третє підчепить — Четверте легше захопить, А п'яте й одсічі не дасть — У кого сила, в того власть! Важливо — що, байдуже — як… У мореплавстві я мастак: Війна, торгівля і розбій — Одно сукно, троякий крій. Троє Дужих Хвали нема! Нема хвали! Немов сміття Ми привезли. Чогось нахмурив Пан лице: Не до душі Йому все це. Мефістофель Ніхто платні Більш не чекай! Уже ж ви всі Взяли свій пай. Троє Та то бридня! Попросим — дасть. Усім належить Рівна часть. Мефістофель Знесіть спочатку В погреби Усі коштовнії Скарби. Огляне він Усе пильніш І порахує Все точніш — Не пожалкує Він і сам, Дасть учту пишну Морякам. Я завтра всяких птиць побачу, Усіх обмислю, всім оддячу. Вантаж відносять.
(До Фауста). Не зсуплюй брів, не хмур чола, Прекрасно йдуть твої діла. Усе ти мудрістю скорив І землю з морем помирив — Охоче море од землі Плавкі приймає кораблі. Тут у палаці ти сидиш І цілий світ в руках держиш; Тут, де була лиш гола рінь, Звели ми перший наш курінь; Де ми прорили перший рів, Тепер простір для веслярів… І землю й море повнить слух Твоїх трудів, твоїх заслуг. І нині тут… Фауст Прокляте тут!. — Мені отрута із отрут. У серце наче колька коле, Скажу бувалому тобі: Бодай не знать того ніколи! І гріх, і сором, далебі! Коли вже тих старих посяду І сам осяду між лип'я? Воно чуже — і світовладу Від того ніби трачу я. Коли вже там поставлю вежу І все побачу, все простежу, Окину зором широчінь Трудом набутих володінь, І подивлюся, як навкруг Прекрасно творить людський дух, І ради мудрої додам На поміч сміливим трудам. Отак-то муки перенось, Коли в багатстві брак чогось. І дзвону гук, і запах лип — Мені мов церква, цвинтар, гріб… Невже всесильну волю тут Оцей пісок заб'є до пут? О, як те збути, як забути? Почую дзвін — я лютий, лютий! Мефістофель Так, через прикрощі оті Смаку не чуєш у житті. Огидний, що й казать, той дзвін, Шляхетне вухо ріже він. Отой ненавидний бов-лив Все небо жовчю мов залив І від хрестин до похорон Тобі ясує свій закон, Немовбито між «бов» і «лив» Ти і не жив, а тільки снив. Фауст Непослушенство й перекір Мені струїли владу й мир; Тут увірветься під кінець І справедливості терпець. Мефістофель Чого ж тобі на них дивиться? Вели сюди переселиться! Фауст Жени їх звідти, хай їм грець! І тут їм добре буде житься — Я дам прегарний хуторець. Мефістофель Та ми їх миттю переселим І схаменутись не дамо, І в новім селищі веселім Старе забудеться само. (Свиснув). Приходять Троє Дужих. Ходімо виконать наказ, А завтра буде свято в нас! Троє Сьогодні пан не був ласкав, Коли б хоч завтра бенкет дав. вернуться Троє Дужих — див. примітку до 4-ї дії. |
