Адміністратор. Ніякими, містере Філіп. Публіка пішла не та — із нецікавих країн. Злива й потоп п'ятицентових із Сполучених Штатів, а також французьких по три франки п'ятдесят. Потрібні товариші з Нової Зеландії — і щоб листувалися повітряною поштою.

Філіп. Вони ще з'являться, будьте певні. Тепер просто тимчасовий спад. Артилерійські обстріли зіпсували туристський сезон. Та тільки-но стане спокійніше, делегації не забаряться. (Стишивши голос, цілком серйозно). Вас щось непокоїть?

Адміністратор. Завжди і весь час маленькі турботи.

Філіп. Не турбуйтеся. Все залагоджено.

Адміністратор. Все одно так чи так турбуюсь.

Філіп. І даремно.

Адміністратор. Будьте обережні, містере Філіп.

На дверях з'являється Філіп, кремезний, гомінкий, у гумових чоботях.

Філіп. Баїисі, товаришу Бевзень Престон. Баїисі, товаришко Бридлива Бріджес. Як живете? Дозвольте відрекомендувати вам нашого товаршпа по лінії електрики. Заходь, товаришу Марконі. Чого ти ховаєшся за дверима?

Заходить щуплявий і зовсім п'яний монтер у брудному синьому комбінезоні,

сандалях і синьому береті.

Монтер. Баїші, сатага<іа8.

Д о р о т і. Гм. Так-так. Заіисі.

Філіп. А це товаришка марокканка. Певно, слід було б казати: ота сама товаришка марокканка. Чи не єдина в своєму роді товаришка з Марокко. Вона страшенно сором'язлива. Заходь, Аніто.

Заходить повія-марокканка з Сеути. Вона кучерява, дуже смаглява, але зграбна, і вигляд у неї не сором'язливий, а, навпаки, вельми зухвалий.

По вія-марокканка (насторожено). Salud, camarades.

Філіп. Це та товаришка, що вкусила Вернона Роджерса. Три тижні оклигував. Мало не загризла.

Д о р о т і. Філіпе, любий, може, на час, поки ця товаришка тут, ви б наділи на неї намордник?

Повія-марокканка. Защо ображати?

Філіп. Товаришка марокканка навчалась англійської в Гібралтарі. Чудове місто — Гібралтар. Я втрапив там колись в одну неймовірну пригоду.

Престон. Залиште ці спогади при собі.

Філіп. Навіщо ж так похмуро, Престоне. Ви порушуєте партійну лінію. Курс на урочисту серйозність скасовано. Настала пора нестримного оптимізму.

Престон. Бувши вами, я не казав би того, чого не знаю.

Філіп. Не бачу підстав хнюпити носа. Зробіть ласку, почастуйте чим-небудь цих товаришів.

Повія-марокканка (до Дорогі). У вас гарний кімната.

Д о р о т і. Я рада, що вам тут подобається.

Повія-марокканка. Як ви уник евакуація?

Д о р о т і. Просто не їду, та й по всьому.

Повія-марокканка. А що ви їсти?

Д о р о т і. Не завжди те, що хотілося б, але нам надсилають консерви з Парижа — з дипломатичною поштою.

Повія-марокканка. Що з дипломатичною поштою?

Д о р о т і. Корсерви, розумієте? Civet de lièvre. Foie gras. Недавно одержали смачнющий poulet de Bresse. Від Бюрро.

Повія-марокканка. Ви смієшся з мене?

Д о р о т і. Ні, що ви. Ми справді все це їмо.

Повія-марокканка. Я їм суп сама вода. (Визивно дивиться на Дорогі). Ану, кажи. Я тобі не подобався? Ти гадаєш, ти кращий за мене?

Дороті. Анітрохи. Я, напевно, гірша. І набагато. Престон скаже вам, що я стократ гірша. Але ці порівняння, зрештою, ні до чого, правда? Цебто, я хочу сказати, тепер, коли точиться війна й таке інше й усі ми працюємо в ім'я спільної справи.

Повія-марокканка. Як ти гадаєш, що я гірша, я тобі очі відряпаю.

Дороті (благально, але спроквола). Філіпе, будь ласка, приділіть увагу своїм друзям, розважте їх якось.

Філіп. Аніто, послухай.

Повія-марокканка. Ну, кажи.

Фі л і п. Аніто, Дороті чарівна жінка…

Повія-марокканка. В нашому ділі нема чарівна жінка.

Монтер (підводячись). Camaradas, me voy*

Д о p о т і. Що він каже?

Престон. Він каже, що йде.

Філіп. Не вірте йому. Він завжди це каже. (Монтерові). Товаришу, залишайся.

Монтер. Camaradas, entonces me quedo.

До рот і. Що?

Престон. Він каже, що залишиться.

Філіп. Правильно, друже. Ти ж не такий, щоб отак раптом узяти й покинути нас, га, Марконі? Ні, ти не такий. Наш товариш електрик стоятиме з нами до останнього.

Престон. До останньої краплі віскі.

Д о р о т і. Любий, якщо ти й далі так жартуватимеш, я покину тебе. Слово честі.

Повія-марокканка. Слухайте. Весь час балакати. Нічого, крім балакати. Нащо ми тут? (До Філіпа). Ти зі мною? Так чи ні?

Філіп. Ти ставиш питання руба, Аніто.

Повія-марокканка. Хочу відповідь.

Філіп. Що ж, Аніто, відповідь буде негативна.

Повія-марокканка. Ти про що? Фотографія?

Престон. Вхопили зв'язок?^- Апарат, фотографувати, негатив… Правда, вона чарівна? Дитя природи!

Повія-марокканка. До чого фотографія? Гадаєш, я шпигун?

Філіп. Ні, Аніто. І не гарячкуй. Я просто хочу сказати, що я більше не з тобою. Відтепер. Що на даний час ми ставимо крапку. Так би мовити.

Повія-марокканка. Тож ні? Ти не зі мною?

Філіп. Ні, красуне моя.

Повія-марокканка. Ти з нею? (Киває на Дорогі).

Філіп. Може, так, а може, й ні.

Д о р о т і. Атож, це ще треба обговорити.

Повія-марокканка. О'кей, зараз я видряпаю їй очі. (Підходить до Дорогі.).

Монтер. Camaradas, tengo que trabajar.

Д о p о т і. Що він каже?

Престон. Каже, що йому треба йти працювати.

Філіп. Ет, не звертайте на нього уваги. Йому весь час спадають на думку всілякі нісенітниці. Це його ідея фікс.

Монтер. Camaradas, soy analfabético.

Престон. Він каже, що він неписьменний.

Філіп. Та що ти, товаришу, ну, що ти, їй-богу. Та якби їли не ходили до школи, то теж були б неписьменні. Викинь це з голови, друже.

Повія-марокканка (до Дорогі). О'кеЙ- ^ ' нехай гаразд. Не будемо сваритись. Бувайте. Бажаю Щ^а О'кей. Тільки одна річ.

Дороті. Яка, Аніто? __

Цовія-марокканка. Треба знімати той ^наі™

Дороті. Який напис? _пра.

Повія-марокканка. Напис на дверях. ^Ве

цюю — негарно., зі студент-

Дороті. Господи, я цей напис вішаю на дверя> ⁰¹ ських років. Він анічогісінько не означає.

Повія-марокканка. Ти будеш знімати? «оті? Філіп. Ну, звісно, вона його зніме. Правда» Д°Р Дороті. Так-так, неодмінно зніму. _а_

П р е с т 6 н. Тим більше, що ти й справді

цюєш., ню статтю

Дороті. Так, любий. Але весь час збираюсь. * ч _то_

для «Космополітен» я таки допиту — як тільки Р°³ **

му, що тут коїться.

і ЗНОВУ вибух.

За вікном на вулиці розлягається вибух, потім свист, що нар0^стає^-_{ите С}кло. Чути, як гуркочуть, обвалюючись, цегла й метал, дзвенить ро?

Філіп. Знову стріляють. (Каже це спокійно, твеР^ез° ^{и зосе} реджено).

Престон. Сволота! (Каже це люто й нервов°Ь вікна

Філіп. Бріджес, любонько моя, ви б краще відч® _зима Шибок тепер удень з вогнем не знайдеш, а незабар "

Повія-марокканка. Ти будеш знімати,_{акоЛутіочи} Дороті (підходить до дверей, знімає ^напи?'..^в г>сь беріть кнопки пилочкою для нігтів, і віддає його Аніу) _С™.' _СВітло Собі. І кнопки беріть. (Підходить до вимикача й г&

Потім відчиняє вікна).

Чути звук, наче хтось ударив по струнах велетенського банджо, ^й.^дотуяашй^™ стугін, немов з тунелю вихоплюється поїзд підземки. Потім Іреп* бух і дзенькіт розтрощеного скла.

Повія-марокканка. Ти добра товариш.

Дороті. Та де там. Я б хотілй бути добрив Р Повія-марокканка. Як на мене, ти о'і^й-

бони стоять поряд у промінні світла, що вихоплюється з кориА°Р^{а К}Р^{13Ь В1}А^ЧИЯЄН1

двері.

Філій. Якби вікна були зачинені, шибки повилітали б. А ви чуєте, як наближається снаряд? Зараз вони знову бабахнуть. Престон. Нема нічого гіршого за ці нічні обстріли.

Д о р о т і. Скільки тривав минулий?

Філій. Понад годину.

Повія-марокканка. Дороті, може, краще йти підвал?