Здавалося б, а при чому тут бій биків? Річ у тім, що людина, яка поглиблює свої знання та вдосконалює смак, здатна діставати насолоду від вина нескінченно; так і любов до бою биків може зростати, поки не перетвориться на непереборну пристрасть. Все ж коли п'єш вино вперше, саме п'єш, а не смакуєш або насолоджуєшся ним, — зразу відчуваєш, хоч і не розкуштував його до пуття, — чи воно тобі до вподоби, і як впливає, приємно чи ні. Більшість новачків віддає перевагу солодким марочним винам, як Сотерн, Грав або Барсак, та ще іскристим — напівсухому шампанському та бургундському, що приваблюють оригінальним зовнішнім виглядом; з часом усі їх віддав би за гарну пляшечку легкого і водночас такого густого Гран Крю, хоч сама пляшка може бути скромна й непоказна, — без етикетки, пилу й павутиння; залишається тільки неповторний смак вина на язиці, витончений і ніжний, прохолодний в роті й теплий, коли вип'єш його. Так само і в бою биків — спочатку приваблює екзотичність пасео, барви арени, мальовничість фарол та молінет, захоплює рух тореро, яким він торкається морди бика й злегка погладжує його роги, — вся ця надмірна екзотика дуже подобається глядачам. їм приємно бачити коней в захисних стьобаних жилетах, — це щадить їхні нерви, позбавляє деколи ніяковості, і тим-то вони захоплено вітають ці та інші нововведення. З роками, з досвідом, коли вже розберешся в справжніх вартостях, від кориди чекаєш правдивості та справжньої, ненаграної пристрасті й, певно ж, сподіваєшся класичної довершеності та чистоти виконання всіх суерте; і як з плином часу міняється смак до вин, так і в бою биків — вже не хочеш підсолодженого видовища, а волієш бачити незахищених коней, бачити їхні рани, і краще смерть, аніж заплановане, умисне страждання. І як з вином, тут відразу зрозуміло, підходить тобі це чи ні. Є різні види кориди, на будь-який смак, а якщо жоден із них вас не хвилює або ви взагалі проти цього явища, — що ж, тоді воно не для вас…

…Сонце — це дуже важливо. Теорію, практику й видовйіце бою биків створювали, розраховуючи на сонце, і коли воно не сяє, втрачаєш майже половину вражень. Іспанці кажуть: «Е1 sol es el mejor torero». Сонце — найкращий тореро, і без сонця найкращого тореро не видно. Він як людина без тіні.

Формально корида — не спорт, а трагедія, в якій убивство бика визначене наперед. Якщо Ж матадорові не вдається забити бика, а п'ятнадцять хвилин, відведених для підготовки та самого акту вбивства, вже минули, — то бика, на ганьбу матадорові, виводять з арени живим і, згідно з правилами, вбивають у загоні. Сто проти одного за те, що тореро-професіонал лишиться живим після бою; це коли він досвідчений, розумний, у хорошій формі, спритний і не надто старий. Матадор, що знає свою справу, може свідомо збільшувати небезпеку власної смерті практично до межі, яку сам собі встановить. Однак при цьому він повинен діяти за правилами власної безпеки. Іншими словами, якщо він вправно виконає суерте в надзвичайно небезпечній і все ж геометрично правильній манері, то це робить йому честь. І сором, якщо через власне невміння й нехтування основними правилами бою або через фізичну чи розумову млявість він боїться ризикувати.

…Слід пам'ятати ще й таке. Якщо письменник висловлюється достатньо ясно, то кожен помітить, де він каже неправду. Якщо ж він умисне все ускладнює, інтригує читача, аби лише не висловлюватися чітко (це зовсім інше, аніж порушувати так звані правила синтаксису та граматики, щоб досягти наслідку, якого не можна досягти іншим шляхом), то обман його розкривається не відразу, і письменники, уражені тією самою вадою, з почуття самозбереження вихвалятимуть його. Не треба плутати справжню таємничість з фальшивим містицизмом, в якому немає жодної таємниці і до якого вдається нездара, марно сподіваючись приховати своє невігластво та неспроможність писати правдиво. Справжній містицизм несе в собі таїну, а в світі чимало таємничого; та годі шукати якоїсь таємничості там, де немає хисту; і ходульна журналістика не стане літературою, навіть якщо їй влити дозу псевдоепічного тону. І запам'ятайте ще одне: всі поганенькі письменники захоплюються епосом.

…Колись бики, як правило, були більші, ніж тепер; вони були лютіші, норовистіші, важчі й старіші. їхній вік не обмежували на догоду матадорові, і на арену їх випускали, коли їм було від чотирьох з половиною до п'яти років, а не від трьох з половиною до чотирьох з половиною, як тепер. Тореро часто починали як бандерильєро та новільєро, набували майстерності від шести до дванадцяти років, і аж потім їх посвячували в матадори. То були мужні люди, які бачили биків наскрізь і не боялись ні їх, ні труднощів та небезпек свого фаху. А за тих часів бики досягали неймовірної фізичної сили й добряче послуговувались своїми рогами. Кінцевою метою бою був завершальний удар шпагою, справжній двобій людини й тварини, що його іспанці називають «моментом істини». І кожен рух на арені являв тільки підготовку до цієї миті. З такими биками важко було заохочувати матадора підступитися до тварини якнайближче й дратувати її плащем. Плащ матадори використовували, щоб водити бика й відволікати його увагу від пікадорів, а суерте з плащем, за нашими сучасними уявленнями, викликали захват тому, що були смертельно небезпечні, зважаючи на розміри, силу, вагу та жорстокість тварини, а не тому, що виконувалися красиво та граційно. Начебто неймовірно, що людина взагалі може наблизитись до такого звіра на відкритій арені, та ще й скорити його своїй волі; це хвилювало більше, аніж математично вивірені спроби сучасних матадорів торкнути вістря рогів бика, не сходячи з місця. Сучасна корида існує якраз завдяки виродженню биків. Це мистецтво, безумовно, занепадає і, як більшість явищ декадансу, найбуйніше розквітає саме зараз, перед своїм остаточним виродженням…

…Стара пані. Однак у сьогоднішній виставі я не помітила нічого звироднілого чи занепадницького.

Автор. Я також, пані. Але ж сьогодні на арені були доблесний Никанор Вільяльта з Арагону, відважний та преславний майстер Луїс Фуентес Бехарано й Щасливчик Дієго Мазкіаран, сміливець з Більбао.

Стара пані. Як на мене, це люди надзвичайної мужності й витримки. Тож як зрозуміти, сер, ваші слова про декаданс?

— Так, пані, всі вони дуже мужні люди, хоча у Вільяльти голос часом буває трохи писклявий; що ж до декадансу, я мав на увазі не якогось певного матадора, а занепад мистецтва бою биків у цілому, через гіпертрофію деяких його аспектів.

Стара пані. Сер, вас важко зрозуміти.

— Докладніше я поясню згодом; проте справді, пані, «декаданс» не просте слово, — адже тепер воно звучить майже як лайка, критики чіпляють його до всього, чого самі не можуть зрозуміти або що не зовсім відповідає їхнім уявленням про мораль.

Стара пані. Я завжди вважала, що це слово означає щось прогниле, скажімо, придворні звичаї.

— Всі наші слова стираються, пані, через недбале вживання, але ви, з вашою вродженою кмітливістю, вхопили найсуттєвіше.

Стара пані. Перепрошую, сер, та' мене мало обходить це просторікування про слова. Хіба ми тут не для того, щоб більше взнати про биків і тих, хто виходить з ними на бій?

— Може, й так, але якщо вже письменник заговорив про слова, він не зупиниться, поки вам не увірветься терпець і ви не побажаєте йому вживати їх більш майстерно, а не тільки розводитись про їхнє значення.

Стара пані. То, може, вам краще припинити це, сер?

— Чи чували ви, пані, про Раймона Радіге?

Стара пані. Боюсь, що ні.

— Це був молодий французький письменник, якому вдалося пробити собі дорогу не лише пером, а й олівцем. Ви розумієте, що саме я маю на увазі?

Стара пані. Та невже?

— Не зовсім, але майже так, пані.

Стара пані. Ви хочете сказати, що він?..

— Атож. Коли Радіге був ще живий, то частенько, знудьгувавшись у плаксивому, манірно-екзальтованому товарйстві свого літературного наставника Жана Кокто, тікав від нього й весело проводив ночі в готелі поблизу Люксембурзького саду з однією з двох сестер, відомих в Латинському кварталі натурниць. Кокто прикро вразила така його поведінка, і він казав, що це «декаданс». Він говорив про Радіге з гіркотою та гордістю водночас: «Beeé est vicieuse — il aime les femmes» [1]. Отже, як бачите, пані, термін «декаданс» слід вживати вкрай обережно, бо для різних людей він означає не одне й те саме.