— Убити? — вразився Сем. — За віщо?

— Якщо я тобі скажу, то вони й тебе уб’ють. — Марвин вишкірився зловісною посмішкою; між зубів у нього стікав червоний сік кислолисту. — Як гадаєш, хто закатрупив останніх драконів? Зацні й хоробрі драконоборці з мечами? — Архімаестер сплюнув. — У світі, який будує Цитадель, немає місця для чаклунства, пророцтв, скляних свічок… не кажучи вже про драконів. Запитай себе, чому Аемонові Таргарієну дозволили змарнувати життя на Стіні, хоча за правом його б мали піднести до архімаестра. З-за крові та родоводу — ось чому. Вони не могли йому довіряти. І я теж не можу.

— Що ви зробите? — запитав Алерас-Сфінкс.

— Завіюся аж до Невільницької затоки замість Аемона. Корабель-лебідь, що привіз нам Смертяного, саме згодиться. Не маю сумніву, що й сірі вівці надішлють галерою свою людину. Але з добрим вітром я маю бути там першим.

Марвин знову зиркнув на Сема і насупився.

— А ти… ти лишайся тут і викуй собі ланцюга. На твоєму місці я б поквапився. Настане час, коли в тобі матимуть потребу на Стіні.

Він обернувся до блідого послушника.

— Знайди Смертяному суху келію. Він спатиме тут і поратиме круків разом із тобою.

— А-а-а-ле, — забелькотів Сем, — інші архімаестри… великий підстолій… що я їм скажу?

— Розкажи, які вони мудрі та добрі. Розкажи, що Аемон наказав тобі віддатися до їхніх рук. Розкажи, що завжди мріяв, як одного дня тобі дозволять носити ланцюга і служити заради спільного добра, що служба — то найвища честь, а покірність — найвища чеснота. Але не згадуй про драконів чи пророцтва, якщо тобі не до смаку трохи отрути в кашу на сніданок.

Марвин зірвав засмальцьовану шкіряну кирею з кілочка у стіні й ретельно зав’язав її шворки на шиї.

— А ти, Сфінксе, наглянь за ним.

— Нагляну, — пообіцяв Алерас, проте архімаестер уже зник. Знизу чувся тупіт його чобіт сходами.

— Куди це він? — зачудувався Сем.

— До пришибів. Маг із тих людей, що часу не марнують, — посміхнувся Алерас. — Мушу зізнатися, наша зустріч, Семе, не була випадковою. Маг надіслав мене забрати тебе, перш ніж ти потрапиш до Теобальда. Він знав, що ти прийдеш.

— Звідки?

Алерас кивнув на скляну свічку. Сем якусь мить роздивлявся дивне бліде полум’я, потім змигнув і відвернувся. За вікном темнішало.

— Під моєю келією в західній башті є одна вільна. Сходи звідти ведуть просто до помешкань Вальграва, — мовив блідий юнак. — Відтам відкривається чудовий краєвид з Медовухою. Якщо тобі не заважає крякання круків. Годиться?

— Та мабуть. — «Треба ж десь спати.»

— Я тобі принесу вовняних ковдр. Од кам’яних стін уночі холодком повіває, навіть тут.

— Красно дякую.

В блідому, тихому, м’якотілому юнакові було щось таке, до чого Сем відчув відразу. Але не схотів здатися нечемним, тому додав:

— Моє ім’я насправді не Смертяний. Я — Сем. Семвел Тарлі.

— А я — Баш, — відповів малий. — Чув казки про Баша-свинопаса?

— Стривайте! — скаже цієї миті хтось із вас. — Зачекайте-но хвилинку! А де ж Дані з драконами? Де Тиріон? І Джона Сніговія ми майже не бачили. Невже оце і все?…

Авжеж не все. Буде ще і ще. Буде нова книжка, товща за цю.

Я не забув написати про інших героїв. Певно, що не забув — навпаки, написав про них дуже багато. Безліч сторінок, безліч розділів. І писав ще, доки мені не спало на думку, що книжка вже надто розпухла, щоб друкувати її одним романом… а я ще навіть не закінчив сюжет. І щоб розповісти усю історію, яку я хотів розповісти, мені довелося розділити одну книжку на дві.

Найпростіший спосіб такого поділу — узяти те, що я мав, роздерти навпіл і закінчити першу частину словами «Далі буде». Та що довше я думав, то далі міцнішала моя певність, що читачі краще вподобають книжку, яка розповість їм усю історію про половину героїв, ніж половину історії про всіх героїв. Саме цей спосіб я зрештою і обрав.

Тиріон, Джон, Станіс і Мелісандра, Давос Лукомор, решта персонажів, любов — або ненависть — до яких міцно увійшла у ваше життя, з’являться наступного року (це моє щире сподівання) у романі «Танок з драконами», який зосередиться на подіях неподалік Стіни і за морем — так само, як роман, що лежить перед вами, зосереджений на подіях у Король-Березі.

— Джордж Р.Р. Мартин, червень 2005 р.

СЕРСЕЯ ЛАНІСТЕР, Перша тако наречена, королева-вдовиця за {королем Робертом I Баратеоном}, намісниця і господиня на Державі, княгиня у Кастерлі-на-Скелі;

+діти королеви Серсеї:

—{король ДЖОФРІ I БАРАТЕОН}, отруєний на весільному бенкеті, хлопчик дванадцяти років;

—принцеса МИРЦЕЛА БАРАТЕОН, дівчинка дев’яти років, вихованка великого князя Дорана Мартела у Сонцесписі;

—король ТОМЕН I БАРАТЕОН, хлопчик восьми років;

——його кошенята: пан ХАПКО, панна ВУСАТКА, ЧОБОТЬКО;

+брати королеви Серсеї:

—пан ХАЙМЕ ЛАНІСТЕР, її брат-близнюк, на прізвисько КРУЛЕРІЗ, Регіментар Королегвардії;

—ТИРІОН ЛАНІСТЕР, на прізвисько БІС, карлик, засуджений і приречений до страти за вбивство короля та родичів;

——ПОДРІК ПЕЙН, зброєносець Тиріона, хлопчик десяти років;

+дядьки, тітка, нерідні брати і сестри королеви Серсеї:

—пан КЕВАН ЛАНІСТЕР, її дядько;

——пан ЛАНСЕЛЬ, син пана Кевана, її брат у перших, колишній зброєносець короля Роберта і коханець Серсеї, нещодавно піднесений до титулу князя Даррі;

——{ВІЛЕМ}, син пана Кевана, вбитий у Водоплині;

——МАРТИН, близнюк Вілема, зброєносець;

——ЯНЕЯ, донька пана Кевана, дівчинка трьох років;

—пані ГЕННА ЛАНІСТЕР, тітка Серсеї, одр. з паном Емоном Фреєм;

——{пан КЛЕОС ФРЕЙ}, син ГЕННИ, вбитий розбійниками;

———пан ТАЙВИН ФРЕЙ, званий ТАЄМ, син Клеоса;

———ВІЛЕМ ФРЕЙ, син Клеоса, зброєносець;

——пан ЛИОНЕЛЬ ФРЕЙ, другий син пані Генни;

——{ТІОН ФРЕЙ}, син пані Генни, вбитий у Водоплині;

——ВАЛЬДЕР ФРЕЙ, на прізвисько РУДИЙ ВАЛЬДЕР, наймолодший син пані Генни, джура на службі в Кастерлі-на-Скелі;

—ТИРЕК ЛАНІСТЕР, брат Серсеї в перших, син покійного брата її батька, Тигета;

——пані ЕРМЕСАНДА СІНОБРІД, малолітня дружина Тирека;

—ДЖОЯ СХИЛ, донька-байстрючка давно загубленого дядька королеви Серсеї, Геріона, дівчинка одинадцяти років;

—СЕРЕНА ЛАНІСТЕР, сестра Серсеї в перших, донька її покійного дядька Стафорда, брата матері;

—МИРІЄЛА ЛАНІСТЕР, сестра Серсеї в перших, а Серені — рідна, донька Серсеїного дядька Стафорда;

—пан ДАВЕН ЛАНІСТЕР, її брат у перших, син Стафорда;

—пан ДАМІОН ЛАНІСТЕР, дальший брат, одр. з Шієрою Кракегол;

——пан ЛЮЦІОН ЛАНІСТЕР, їхній син;

——ЛАНА, їхня донька, одружена з князем Антаріо Ястом;

—пані МАРГО, ще дальша сестра, одр. з князем Тітусом Пиком;

+мала рада короля Томена:

—{князь ТАЙВИН ЛАНІСТЕР}, Правиця Короля;

—пан ХАЙМЕ ЛАНІСТЕР, Регіментар Королегвардії;

—пан КЕВАН ЛАНІСТЕР, коронний правник;

—ВАРИС, євнух, коронний шепотинник;

—великий маестер ПИЦЕЛЬ, радник та цілитель;

—князь МЕЙС ТИРЕЛ, князь МАТІС РЯБИН, князь ПАКСТЕР РОЖВИН, радники;

+Томенова Королегвардія:

—пан ХАЙМЕ ЛАНІСТЕР, Регіментар;

—пан МЕРИН ТРАНТ;

—пан БОРОС БЛАУНТ, вигнаний, але згодом поновлений;

—пан БАЛОН ЛЕБЕДИН;

—пан ОЗМУНД КІПТЮГ;

—пан ЛОРАС ТИРЕЛ, Лицар Квітів;

—пан АРИС ДУБОСЕРД, у Дорні з принцесою Мирцелою;

+служба Серсеї у Король-Березі:

—ДЖОСЕЛИН ЗВИХТ, панна жіночого почту,

—СЕНЕЛА та ДОРКАС, покоївки та служниці;

—ЛЮМ, РУДИЙ ЛЕСТЕР, ГОК на прізвисько КРИВОКОПИТО, ДЕРИВУХО і БОРОДАВКА, стражники;

+королева МАРГЕРІЯ з дому Тирел, дівчина шістнадцяти років, удовиця за королем Джофрі I Баратеоном та князем Ренлі Баратеоном;