— Ну, ти щасливий?

— Чувак, — озвався той, — ну ти й бридкий шлапак!

— Як скажеш.

— Та замовкніть уже, — просичав Ньют. — Здається, вже час.

Томас озирнувся; Щур — як «люб’язно» охрестив незнайомця Мінхо — опустив ноги і відклав книжку. Трохи від’їхавши від столу, він висунув одну з шухлядок, покопирсався в ній і витягнув велику жовту теку, безладно натоптану аркушами.

— Ось воно, — прогугнявив Щур і поклав теку на стіл. Розгорнув її, обвівши поглядом хлопців. — Дякую, що так організовано з’явилися на зустріч. Тепер я можу виконати доручення і… повідомити вам новину. Прошу уваги.

— Навіщо стіна? — вигукнув Мінхо.

Потягнувшись через Томаса, Ньют штовхнув його в плече.

— Пельку стули!

Щур вів далі, наче й не помітив цього емоційного вибуху.

— Ви досі тут завдяки надприродній жазі до життя і здатності виживати, попри мізерні шанси та… інші перепони. У Глейд відіслали шістдесят осіб. Ну, принаймні у ваш Глейд. Ще шістдесят було в групі «В», але наразі ми про них не згадуватимемо.

Стрельнувши очима в бік Ариса, чоловік повільно обвів поглядом решту хлопців. Можливо, ніхто більше не помітив, але Томасові здалося, ніби на новачка Щур дивився як на знайомого. З якого б це доброго дива?..

— З цих людей вижила тільки частина. Гадаю, ви вже зрозуміли: переважно все, що з вами трапилося, було потрібне лише для того, щоб проаналізувати ваші реакції. Це навіть не експеримент, це радше… створення шаблону. Стимуляція зони ураження і збирання даних. Склавши їх разом, ми здійснимо найбільший прорив у історії науки і медицини.

Ситуації, в які ми вас поміщали, називаються Змінними, і кожна з них ретельно продумана. Невдовзі я все поясню. Просто зараз я всього розповісти не можу, але життєво необхідно, щоб ви розуміли одне: всі ці тести слугують важливій меті. Продовжуйте реагувати на Змінні, бережіть себе, і винагородою вам буде усвідомлення, що ви відіграли роль у порятунку людства. Ну і, певна річ, самих себе.

Щур витримав ефектну паузу. Томас, звівши брови, подивився на Мінхо.

— У чувака гниляк у голові,— прошепотів той. — Яким чином втеча з клятого лабіринту врятує людство?

— Я представляю організацію під назвою «БЕЗУМ», — провадив Щур. — Знаю, звучить лиховісно, проте розшифровується як «Безпрецедентний експеримент: зона ураження мозку». Нічого загрозливого, хай що ви могли подумати. Ми служимо одній меті: врятувати цивілізацію від катастрофи. Присутні в цій кімнаті відіграють ключову роль у нашому плані. Ми маємо до своїх послуг ресурси, про які й подумати не міг жоден уряд в історії людства: практично необмежені грошові кошти, нескінченний людський капітал і технології, що випереджають найсміливіші задуми.

Поступово проходячи Випробування, ви ще неодноразово отримаєте підтвердження цьому. Сьогодні я маю дати вам одну-єдину пораду: хай що ви побачите, не вірте своїм очам. Або, як на те пішло, своєму розуму. Саме з цією метою ми влаштували демонстрацію з повішениками і цегляною кладкою за вікнами. Часом те, що ви бачите, нереальне, а те, чого ви не бачите, реальне. Ми здатні маніпулювати вашим мозком і нервовими закінченнями. Розумію, це трохи бентежить і лякає…

«Трохи» — це дуже слабко сказано, подумалося Томасу. У голові крутилися слова «зона ураження мозку». Спогади ще не повернулися до кінця, тож він ніяк не міг зрозуміти, що означають ці слова. Вперше Томас побачив їх на табличці в Лабіринті, й виявляється, це розшифровка абревіатури «БЕЗУМ».

Чоловік у білому повільно обвів поглядом глейдерів. Верхня губа у нього блищала від поту.

— Лабіринт був частиною Випробувань. Жодна Змінна не з’являлася просто так — усі вони дозволяли збирати дані, щоб створити шаблон зони ураження. Втеча — частина Випробування. Битва з гріверами. Вбивство хлопчика на ім’я Чак. Передбачуваний порятунок і втеча на автобусі. Все це — частина Випробувань.

На згадку про Чака Томас відчув, як у грудях піднімається хвиля гніву. Сам не знаючи як, він уже почав підводитися, але Ньют встиг його схопити і потягнути назад на підлогу.

Так наче підстьобнутий такою реакцією, Щур швидко підвівся зі свого крісла, аж воно вдарилося в стіну позаду. Впершись руками в стіл, Щур нахилився до глейдерів.

— Все це було частиною Випробувань, зрозуміло? А точніше — першою фазою. Та нам і досі страшенно бракує даних. Отож доводиться підвищувати ставки, і прийшов час другої фази. Віднині все ускладниться.

В кімнаті запанувала тиша. Томас наче й розумів, що має хвилюватися щодо абсурдного натяку, начебто досі все було просто. Ця думка мала б налякати його. Поминаючи вже той факт, що їхнім мозком маніпулюють. Але натомість він настільки зосередився на тому, що їм має сказати чоловік у білому, аж самі слова якось не затрималися в голові.

Щур, почекавши цілу вічність, нарешті повільно опустився назад у крісло та знову під’їхав до столу.

— Ви можете подумати, ніби ми просто тестуємо вашу здатність до виживання. На перший погляд Випробування Лабіринтом може помилково видатися таким тестом, але маю вас запевнити, що ми тестуємо аж ніяк вашу не волю до життя. Це тільки частина експерименту. Загальної картини ви не зрозумієте аж до завершення досліджень.

Спалахи на Сонці спустошили чималу частину Землі. На планеті лютує епідемія невідомої хвороби, яку ми називаємо Спалахом. Уперше за історію людства об’єдналися уряди всіх уцілілих країн. Спільними зусиллями вони створили «БЕЗУМ» — організацію для боротьби з новими проблемами, які постали перед світом. Ви — важлива частина цієї боротьби. І вам доведеться з нами співпрацювати, ви маєте для цього всі підстави, адже, мушу вас засмутити, всі ви інфіковані вірусом.

Щур швидко підкинув руки, випереджаючи вибух галасу.

— Тихо, тихо! Не хвилюйтеся — Спалах проявляється не відразу, йому потрібен час, щоб загніздитися й почати виявляти симптоми. Але наприкінці Випробувань винагородою стануть ліки, і ви ніколи не зазнаєте… руйнівного впливу хвороби. А далеко не всі можуть дозволити собі лікування, щоб ви знали.

Томасова рука смикнулася до горла, наче біль у ньому був першим симптомом. Хлопцю пригадалося, як жінка в автобусі розповідала про хворобу: вірус поступово руйнує мозок, доводить до божевілля, позбавляє здатності до співчуття й співпереживання — головних людських якостей. Спалах перетворює людей гірш ніж на тварин.

Згадавши про психів, які дерлися у вікна спальні, Томас мало не кинувся у вбиральню — начисто вимити руки й рот. Чоловік у білому мав рацію: глейдери мають усі підстави постаратися пройти наступну фазу.

— Годі вже уроків історії та марнування часу, — провадив Щур. — Ми вас добре знаємо. Всіх вас. Немає великого значення, що я скажу чи яка місія в організації «БЕЗУМ». Ви виконаєте будь-яке завдання. В цьому ми не маємо сумнівів. І, виконуючи наші завдання, ви врятуєте себе — добудете ліки, яких потребує людство.

Мінхо застогнав, і Томас, злякавшись, щоб друг не викинув чергового коника, цитьнув на нього, не встиг той і рота розтулити.

Щур подивився на папери з розгорнутої теки, взяв один аркуш і, не читаючи, перегорнув. Прокашлявся.

— Друга фаза. Випробування вогнем. Офіційно починається завтра вранці, о шостій. Ви ввійдете в цю кімнату, і в стіні позаду мене відкриється прямтранс. На перший погляд це є просто сіра блискуча стінка. Ви всі до останнього повинні пройти крізь неї за п’ять хвилин. Підіб’ю підсумок: прохід відкривається о шостій ранку, рівно на п’ять хвилин. Усі затямили?

Наче пришпилений до місця, Томас спостерігав за Щуром. Здавалося, це не жива людина, а проекція відеозапису. Те саме, напевно, відчували й інші глейдери — ніхто й не думав відповідати на питання чоловіка в білому. Але що, власне, таке цей прямтранс?

— Упевнений, здатність чути ви не втратили, — промовив Щур. — Ви… все… затямили?

Томас кивнув; товариші, які сиділи поруч, пробурмотіли щось на знак згоди.