4. Коли б ви не стали зважувати всі за та проти куріння, ви завжди дійдете одного й того самого висновку: «Кинь курити. Ти бовдур». Ніщо й ніколи не змінить цього. Так було і буде завжди. Знаючи, що прийняли правильне рішення, не катуйте себе, сумніваючись у ньому.

5. Не намагайтесь не думати про куріння та не турбуйтесь, що постійно про нього згадуєте. Але якщо виникнуть подібні думки, чи сьогодні, чи завтра або пізніше, розмірковуйте так: «УРА! Я – НЕКУРЕЦЬ!»

6. НЕ використовуйте ніяких замінників. НЕ тримайте при собі цигарки.

НЕ уникайте інших курців.

НЕ змінюйте свій спосіб життя лише через те, що кинули курити. Якщо ви будете дотримуватись наданих вище вказівок, то невдовзі переживете мить істини. Але:

7. Не чекайте настання цієї миті. Просто живіть звичайним життям. Насолоджуйтеся зльотами та впорайтеся з падіннями. Ви обов’язково невдовзі відчуєте, що ця мить настала.

Сьогодні курці охоплені панікою і відчувають, що в суспільстві відбуваються зміни. Тепер куріння вважається антисоціальною звичкою, навіть самими курцями. Вони також розуміють, що їхній час минув. Сьогодні мільйони курців позбавляються від нікотинової залежності. Щоразу, коли потопаючий корабель покидає ще один курець, ті, хто лишилися на борті, почувають себе більш нещасними. Кожен інстинктивно знає, що безглуздо сплачувати шалені гроші за висушене листя, загорнуте в папір, а потім закурювати його і вдихати канцерогенні смоли в легені. Якщо ви досі вважаєте, що це нормально, спробуйте засунути закурену цигарку у вухо та запитайте себе, в чому різниця. А вона лише в одному: таким способом не можна отримувати нікотин. Якщо вам вдасться припинити засовувати цигарки в рот, наркотик стане просто не потрібний.

Курці не можуть знайти раціональної причини куріння, але якщо поруч з ними ще хтось курить, вони вже не почуваються настільки безглуздо.

Курці явно брешуть про свою звичку не тільки іншим людям, але й самим собі. Вони змушені. Їм потрібно промивати мiзки собі та іншим, якщо хочуть зберегти хоч якусь самоповагу. Вони відчувають необхідність виправдати власну звичку не тільки перед самим собою, але й перед некурцями. Тому постійно рекламують ілюзорні переваги цигарок.

Якщо курець кидає курити за методом сили волі, то однаково почуває себе позбавленим чогось та схильний постійно скиглити.

Це призводить лише до того, що інші курці переконуються, наскільки вони правi, коли курять.

Якщо курцю вдається зав’язати, він радіє, що більше не доведеться жити, отруюючи себе та витрачаючи гроші. Але йому треба виправдовувати себе, адже курець не розповідає, як чудово не курити. Він робитиме це, тільки якщо хтось попросить, але курці не ставлять подібних запитань. Їм не сподобається відповідь. Пам’ятайте, що саме страх змушує їх курити, викликаючи бажання встромляти голову в пісок.

Курці поцікавляться про це єдиний раз, коли для них настане час позбутись нікотинової залежності.

Допоможіть курцеві. Урятуйте його від подібних страхів. Розкажіть, як чудово жити, не отруюючи себе, як прекрасно прокидатися вранці бадьорим і здоровим замість того, щоб кашляти та дихати з присвистом, як приємно бути вільним від рабської залежності, уміти насолоджуватися кожною миттю життя та позбутися відчуття страху й провини, які затьмарюють свідомість. Або – і це краще за все – зробіть так, щоб він прочитав цю книжку.

Дуже важливо не принижувати курця, указуючи на те, що він забруднює атмосферу або сам в якомусь сенсі нечистий. Існує поширена думка, що гірші за всіх в цьому відношенні – колишні курці. Гадаю, що це справедливо стосовно тих, хто кидав курити за допомогою методу сили волі. Хоча колишній курець і позбувся власної звички курити, йому не повністю вдалося звільнитись від промивання мiзкiв, і десь всередині людина досі вірить, що принесла величезну жертву, і почуття вразливості не зникає. Тому природним механізмом захисту стає напад на курця. Це може допомогти тільки колишньому курцю. Подібна поведінка призводить лише до того, що людина починає оборонятися, що змушує її відчувати себе ще більш нещасною і, відповідно, робить потребу в цигарці ще сильнішою.

Хоча зміна ставлення суспільства до нікотину є основною причиною, з якої мільйони курців кидають курити, це не полегшує стан речей. Навпаки, значно ускладнює процес відмови від цигарок. Сьогодні більшість курців вважають, що позбавляються цієї звички, здебільшого піклуючись про власне здоров’я. Але це не зовсім вірно. Хоча великий ризик для здоров’я, очевидно, є основною причиною, курці вбивали себе впродовж багатьох років, і загроза власному організму анітрохи на це не вплинула. Головний же мотив полягає в тому, що суспільство починає бачити в курінні те, чим воно є насправді, – огидну наркотичну залежність. Отримання задоволення завжди було лише ілюзією. Таке ставлення соціуму усуває її, і тому курець залишається ні з чим.

Повна заборона куріння в системі лондонського метрополітену є класичним прикладом дилеми курця. Він може сказати собі: «Добре, якщо мені не можна курити в вагоні метро, я користуватимусь іншим видом транспорту», що ні до чого доброго не призводить, хіба що зменшує прибуток лондонського метрополітену. Або можна подумати так: «Чудово, це допоможе мені скоротити кількість цигарок, що я скурюю». У результаті замість того, щоб підкурити одну-дві цигарки в вагоні метро, жодна з яких не надала б задоволення, курець утримується протягом години. Однак під час цього вимушеного періоду він не тільки зазнаватиме душевних страждань та чекатиме на свою нагороду, але й тіло відчуватиме потяг до нікотину. О, якою ж цінною стане цигарка, коли нарешті можна буде закурити!

Вимушене утримання насправді не скорочує надходження нікотину, тому що курець не відмовляє собі в бажанні викурити більше цигарок, коли це нарешті буде дозволено. У результаті в свідомості курця фіксується, наскільки цигарки цінні і як сильно він залежить від них.

Я думаю, що найпідступніший аспект вимушеного утримання полягає в його впливі на вагітних жінок. Ми дозволяємо нещасним майбутнім матерям жити під тиском масової реклами, що призводить до залежності від куріння. Потім, напевно, в найнапруженіший період їхнього життя, коли заблудлий розум стверджує, що зараз більш за все потрібні цигарки, лікарі шантажують породіль, щоб вони кинули курити через шкоду, якої нікотин завдає дитині. Багато хто з них не може кинути і змушений, без власної провини, страждати від комплексу провини залишок життя. Багатьом вдається позбутися звички, і вони дуже раді, думаючи: «Чудово, я зроблю це заради дитини, а через дев’ять місяців бажання курити все одно мине». Потім приходять біль і страх пологів, за якими йде найвищий злiт життя жінки. Біль і страх минули, народилася гарна дитина, і старі пускові механізми знову починають діяти. Частина промивання мiзкiв все ще збереглася, і, мало не перш ніж пуповину відрізано, жінка вже засовує до рота цигарку. Радість ситуації блокує огидний смак тютюну. При цьому немає наміру знову потрапляти в залежність від куріння. «Лише одна цигарка». Занадто пізно! Жінка вже в пастці, нікотин уже з’явився в організмі. Поновлюється старий потяг до цигарок, і навіть якщо породілля не одразу почне курити, післяпологова депресія, напевно, переможе.

Дивно, що, хоча наркомани, залежні від героїну, за законом є злочинцями, ставлення суспільства до них достатньо людяне: «Що ми можемо зробити, щоб допомогти бідолашним?» Треба так само приймати і нещасного курця. Він курить не тому, що хоче курити, а тому, що вважає себе змушеним, і на відміну від героїністів протягом багатьох років страждає від розумових і фізичних тортур. Ми завжди кажемо, що швидка смерть краща за повільну, тому не заздріть бідолашному курцеві. Він заслуговує на ваше співчуття.