У національні дні боротьби з курінням медики кажуть щось на кшталт цього: «Сьогодні день, коли кожен курець намагається кинути курити!» Але всі прихильники цигарок знають, що це єдиний день на рік, коли більша частина з них курить удвічі більше, ніж звичайно, та вдвічі галасливіше, тому що курцям не подобається, коли їм кажуть, що робити, а особливо ті, хто вважає тютюнозалежних людей справжніми дурнями та не знають, чому вони курять.

Оскільки ці фахівці повністю не розуміють ні самих курців, ні як зробити так, щоб із легкістю можна було кинути курити, їхня позиція така: «Спробуйте цей метод. Якщо не допоможе, вдайтеся до іншого». Уявіть, якби існувало десять різних способів видалення апендикса. Якщо дев’ять із них допомагають 10 % хворих, це означає смерть для 90 %, а десятий метод лікує 95 %. А тепер уявіть, що останній спосіб був відомий впродовж чотирнадцяти років, але переважна більшість медиків досі рекомендує інші дев’ять.

На конференції один з лікарів поставив дуже доречне питання, яке не спадало мені на думку. Він зазначив, що, ймовірно, фахівці мають підлягати юридичній відповідальності через недбалість, не рекомендуючи своїм пацієнтам найкращий спосіб кинути курити. Іронія в тому, що цей медик був затятим прихильником лікування нікотиновими замінниками (гумки, пластирі тощо). Дуже не хочу бути мстивим, але, сподіваюсь, він стане першою жертвою своєї пропозиції.

Поки я пишу цю книжку, англійський уряд витратив два з половиною мільйони фунтів стерлінгів на шокову телевізійну кампанію з наміром запобігти підліткам та юнакам стати залежними від цигарок. Було б доречнішим, якби чиновники витратили ці гроші на те, щоб довести, що мотоцикли вбивають. Хіба урядовці не усвідомлюють, що підлітки знають: одна цигарка не вб’є їх і жоден ніколи не сподівається стати залежним? Зв’язок між курінням і раком легенів був установлений понад сорок років тому. Незважаючи на це, сьогодні все більше юнаків стають тютюнозалежними. Молоді не треба дивитися жахи про куріння по телебаченню, бо курці в будь-якому разі ігнорують такі програми. У нашій країні практично кожний юнак був свідком трагічних подій, спричинених курінням, у власній родині. Сам бачив, як мої батько з сестрою вбивали себе, але це не завадило мені потрапити в пастку.

Я взяв участь у національній телевізійній програмі разом із лікарем з організації ASH. Ця жінка ніколи в житті не курила та нікого не вилікувала, але категорично заявляла на всю країну, що кампанія завадить підліткам і юнакам стати залежними від тютюну. Якби уряд мав здоровий глузд і дав ці два з половиною мільйони фунтів стерлінгів мені, я зміг би профінансувати таку акцію, яка б гарантовано поклала край нікотиновій залежності за кілька років. Я щиро вірю в те, що сніжка вже стала розміром із футбольний м’яч. Проте і через чотирнадцять років це краплина в морі. Дуже вдячний тисячам колишніх курців, які були на прийомі в моїх клініках, прочитали мої книжки, переглянули мої відео та порадили

«ЛЕГКИЙ СПОСIБ» своїм друзям, родичам і всім, хто прислухався до них, і я дуже сподіваюсь, що ви будете і далі це робити. Однак сніжка не переросте в лавину, доки офіційна медицина та засоби масової інформації не припинять рекомендувати методи, що ускладнюють процес кидання курити, і не визнають, що «ЛЕГКИЙ СПОСIБ» – не тільки інший засіб, але ЄДИНИЙ РОЗУМНИЙ МЕТОД!

Я не очікую, що ви повірите мені на цьому етапі, але коли закінчите читати книжку, ви зрозумієте. Навіть порівняно незначна кількість людей, яким не вдалося кинути курити, кажуть щось подібне до цього: «У мене ще не вийшло, але ваш спосіб кращий за будь-який відомий мені».

Якщо, прочитавши книжку, ви відчуєте, що маєте подякувати мені, то краще зробіть щось більше за це. Не лише рекомендуйте

«ЛЕГКИЙ СПОСIБ» вашим друзям, але, якщо побачите програму по телебаченню чи натрапите на статтю в газеті, де пропагують інші методи, напишіть або зателефонуйте їм та запитайте, чому вони не розповідають про «ЛЕГКИЙ СПОСIБ». Це стане початком лавини. І якщо я побачу це за життя, то помру щасливою людиною. Мета третього видання «ЛЕГКОГО СПОСОБУ» – показати вам сучасні досягнення цього методу. У вас виникло почуття глибокого суму і неухильності долі? Забудьте! У своєму житті я досягнув багатьох чудових результатів, проте найграндіознішим була втеча з рабства нікотинової залежності. Мені вдалося врятуватись понад чотирнадцять років тому, але досі не можу звикнути до радісного відчуття свободи. Немає потреби впадати в депресію, не відбувається нічого жахливого – навпаки, незабаром ви отримуєте те, що хотів би мати будь-який курець на планеті:

Мабуть, слід почати з опису своєї компетенції. Ні, я не лікар і не психіатр, але у важливій для нас галузі мене можна вважати професіоналом. Тридцять три роки свого життя я прожив як затятий курець. У останні роки, перш ніж позбутись нікотинової залежності, викурював не менше за шістдесят цигарок на день, а в особливо важкі періоди – майже сто.

За своє життя я зробив багато спроб кинути курити. Одного разу навіть не курив протягом шести місяців, але і далі ліз на стіну, усе ще перебував поблизу курців, намагаючись спіймати запах тютюну, подорожував у вагонах, де можна курити.

З погляду здоров’я для більшості людей проблема полягає в цьому: «Я кину курити, перш ніж це відбудеться зі мною». Я вже досягнув тієї стадії, коли впевнився, що куріння вбиває. Мене повсякчас мучив головний біль, що супроводжувався кашлем. Відчувалась безперервна пульсація у вені, яка проходить вертикально в центрі лоба, і щиро вірилось, що в будь-яку мить у голові лопнуть судини і я помру від крововиливу в мозок. Це непокоїло мене, але не зупиняло.

Я досягнув стадії, коли припинив навіть спроби кинути курити. Не через те, що отримував таке вже задоволення від куріння. Протягом певного часу більшість курців страждає від ілюзії, що втішаються випадковою цигаркою, проте я ніколи не впадав у цю оману.

Завжди ненавидів смак та запах тютюну, але вважав, що цигарка допомагає розслабитись. Вона надавала мужності та впевненості, і завжди, коли я намагався кинути курити, то ставав нещасним і не міг уявити життя, повне насолоди, без цигарки.

Зрештою дружина послала мене до гіпнотерапевта. Маю зізнатися, що дуже скептично ставився до гіпнозу, нічого на той час про нього не знаючи та уявляючи людину, подібну до Свенгалі,[1] із проникливим поглядом і маятником. У мене були всі ті звичайні ілюзії про куріння, що є в кожного курця, за винятком однієї: я знав, що не безвольна людина. Контролював усі аспекти свого життя, але цигарки панували надi мною. Вважав, що гіпноз містить насильство над волею, і хоча й не опирався (як більшість курців, я дійсно хотів кинути), але вважав, що нікому не вдасться ошукати мене і довести, що я не маю потреби курити.

Сеанс виявився марнуванням часу. Гіпнотерапевт намагався примусити мене здійняти руки і зробити інші різноманітні речі. Виявилось, що нічого не виходило як слід: я не втратив свідомість, не упав у транс чи принаймні не думав, що це відбулося. Але все-таки після того сеансу я не тільки кинув курити, але й отримав задоволення від цього процесу навіть під час періоду відвикання.

Тепер, перш ніж ви помчите до гіпнотерапевта, дозвольте дещо пояснити. Гіпнотерапія – це засіб зв’язку. Отримавши неправильне послання, ви не кинете курити. Не хочу критикувати лікаря, до якого я звернувся за консультацією, бо якби не він, то був би вже мертвим. Але все відбулося всупереч, а не завдяки йому. Я також не хочу чіплятись до гіпнотерапії. Навпаки, використовую її як частину моїх власних консультацій. Гіпнотерапія – це сила навіювання, причому могутня, і може як допомогти, так і зашкодити. Ніколи не звертайтеся до гіпнотерапевта, якщо він не був рекомендований вам кимось, кого ви поважаєте та кому довіряєте.