Нерегулярним курцям важко позбутися переконання, що їх силоміць позбавляють маленької нагороди: цигарка під час перерви на обід в офісі або на фабриці, де заборонено курити під час роботи, або вчителів в учительській між уроками, або швидкого перекуру лікарів між прийомами пацієнтів. Деякі кажуть: «Якби я не курив, то взагалі б не мав відпочинку». Це лише доводить, що часто перерва робиться не тому, що в ній є потреба, – просто курець відчайдушно жадає почухати місце, яке свербить. Пам’ятайте, що цигарки ніколи не були справжньою винагородою. Згадайте приклад про тісне взуття, який я вже наводив. Якщо вам потрібна такого роду відзнака, то маєте під час роботи носити черевики на розмір менше, ніж звичайно, але не знімати їх, поки не настане час перерви, а потім, знявши, відчути мить розслаблення та задоволення. Безглуздо? Ви маєте рацію. Але саме цим займаються курці, хоча це важко побачити, перебуваючи в пастці.

Ще складніше уявити собі, що невдовзі зникне необхідність у цій маленькій «нагороді» і ви будете ставитись до своїх друзів, які все ще перебувають в пастці, зі справжньою жалістю, дивуючись, чому вони не розуміють того самого, що й ви.

Однак якщо будете й надалі обманювати себе, вважаючи цигарку винагородою, або шукатимете їй заміну, то будете почувати себе позбавленим і нещасним та знову закурите. Якщо дійсно потрібен відпочинок, то невдовзі ви будете отримувати ще більше задоволення, ніж раніше, оскільки зникне необхідність душити самого себе. Пам’ятайте, що замінники не потрібні. Ваші страждання – це пристрасний потяг до отрути, який незабаром мине. Нехай ця думка підтримує вас упродовж наступних кількох днів. Насолоджуйтесь тим, що очищаєте організм від отрути, а розум – від рабства та залежності.

Якщо ви почнете більше їсти через те, що у вас покращиться апетит, і протягом наступних кількох днів набудете зайвого кілограма, не хвилюйтесь. Коли настане «мить істини», яку я опишу пізніше, ви набудете впевненості та переконаєтесь, що здатні розв’язати будь-яку проблему, що її можна вирішити за допомогою позитивного мислення, у тому числі харчові звички. Але чого не можна робити, так це починати хапати кусники між прийомами їжі. Якщо ви це будете робити, то дійсно погладшаєте та станете нещасним, так і не дізнавшись, коли саме позбулися залежності від тютюну. Проблема не зникне, а лише заміниться іншою.

Досі я був категоричним в рекомендаціях і просив вас ставитись до моїх порад скоріше як до вказівок, ніж до побажань. Я категоричний, тому що, по-перше, існують вагомі практичні причини для порад, і, по-друге, усі причини підтримані вивченням багатьох окремих випадків.

На жаль, я не можу бути таким самим категоричним стосовно питання, чи треба намагатися уникати спокуси впродовж періоду відвикання. Кожен курець має ухвалити рішення самостійно. Однак можу надати рекомендації, які, сподіваюсь, будуть вам на користь.

Повторюю, що саме страх змушує нас курити протягом всього життя. Вiн складається з двох фаз.

1. Як я зможу прожити без цигарок?

Цей страх нагадує паніку, у яку впадає курець, коли він пізно вночі ще не повернувся додому, а цигарки вже закінчуються. Причиною цього страху є не муки відвикання, а психологічна залежність: ви боїтеся, що не зможете вижити без нікотину. Цей жах досягає свого апогею, коли ви курите останню цигарку.

Це страх невідомості, його відчувають люди, коли вчаться пірнати. Висота вишки для стрибків у воду лише тридцять сантиметрів, але здається, що всі метр вісімдесят. Глибина води – метр вісімдесят, хоча ввижається, що всього тридцять сантиметрів. Щоб стрибнути, потрібна сміливість. Адже ви впевнені, що розіб’єте голову. Якщо ви знайдете в собі рішучість, то решта – легко.

Це пояснює, чому курці, які демонструють сильну волю в усьому, що не стосується цигарок, ніколи не намагалися кинути курити або могли протриматись лише декілька годин. Є люди, які викурюють близько двадцяти цигарок на день, ухваливши рішення кинути, при цьому наступна закурюється набагато швидше, ніж за звичаєм. Саме подібне рішення спричиняє паніку, яка викликає пригнічення. Це один із випадків, коли мозок дає вказівку:

«Закури цигарку», а ви не можете цього зробити. Відчувається позбавлення, і – знову стрес. Наказ звучить повторно, ви зриваєтесь і закурюєте.

Не хвилюйтесь. Ця паніка – психологічний стан. Це страх перед залежністю. Але правда в тому, що ви не залежні, навіть якщо все ще перебуваєте під наркотичним впливом нікотину. Не впадайте у паніку. Довіртесь мені – та стрибайте.

2. Друга фаза страху триває довше. Вона стосується тривоги через те, що в майбутньому без цигарки не вдасться отримувати задоволення від певних ситуацій або впоратися з неприємностями. Не хвилюйтесь. Якщо ви зможете стрибнути, то дізнаєтесь, що все зовсім навпаки.

Власне, уникання спокуси розподіляється на дві категорії:

1. «Я триматиму цигарки доступними, хоча не куритиму. Почуватимуся впевненішим, знаючи, що вони поруч».

Я виявив, що процент невдач серед людей, які поводяться подібним чином, значно вищий, ніж у тих, хто позбувається цигарок. Вважаю, що це здебільшого пов’язане з тим, що якщо протягом періоду відвикання настане важкий момент, то закурити вже доступну цигарку доволі легко.

Якщо вам необхідно для цього пройти через приниження, вийти на вулицю і купити пачку, імовірність здолати спокусу вища. Крім того, напад болю, скоріше за все, мине, перш ніж ви дійдете до тютюнового кіоску.

Однак я вважаю, що основна причина більш високого проценту невдач в подібних випадках полягає в тому, що курець не відчуває себе готовим до відмови від нікотину. Пам’ятайте, що двома найважливішими складниками успіху є:

1. Впевненість.

б) «Як чудово, що я більше не маю потреби курити».

Що б там не було, навіщо вам взагалі цигарки? Якщо досі відчуваєте потребу тримати їх при собі, то я порадив би перечитати книжку. Це означає, що ви чогось не засвоїли.

2. «Чи маю я уникати стресових ситуацій або суспільних подій впродовж періоду відвикання?»

Так, спробуйте остерігатися стресів. Не слід перевантажувати себе.

У випадку із суспільними подіями раджу прямо протилежне. Розважайтеся. Вам не потрібні цигарки, навіть доки залежність від нікотину не минула. Ідіть на вечірку та радійте тому, що вам не треба курити, і це швидко доведе, що без тютюну життя стає набагато кращим. Подумайте про те, наскільки чудовим воно буде, коли маленьке чудовисько разом зі всією отрутою покине ваше тіло.

Зазвичай мить істини настає через три тижні після того, як курець припиняє курити. Небо здається яскравішим, та це саме той момент, коли промивання мiзкiв повністю припиняється, коли замість того, щоб повторювати собі, що більше немає потреби курити, ви раптом розумієте, що остання нитка обірвалась і можна дійсно насолоджуватися життям без цигарок. Саме цієї миті ви починаєте дивитися на інших курців як на людей, яких треба жаліти.

Ті, хто використовують метод сили волі, як правило, не відчувають нічого подібного, оскільки, хоча й раді бути колишніми курцями, все ж переконані, що приносять жертву.

Чим більше ви курили, тим чудовішим буде цей момент, і він триватиме все життя.

У мене було багато чудових подій, але найдивовижнішою зі всіх був цей мить істини. До відчуття радості, що мені вже ніколи не доведеться курити, ніяк не можу звикнути. Якщо зараз у мене буває поганий настрій або потрібна підтримка, достатньо згадати, що я більше не маю залежності від підступного тютюну. Більша частина людей, які спілкувалися зі мною після того, як вони відмовились від цигарок, теж вважають це найрадіснішою подією в їхньому житті. Якби ви тільки знали, яке щастя чекає на вас!