Процес кидання ускладнює очікування того, що щось має відбутися. Якщо ваша мета – скласти тест з керування автомобілем, то бажане отримується одразу після екзамену. Згідно з методом сили волі ви кажете собі: «Якщо я зможу протриматись достатньо довго без цигарок, то бажання курити мине».

Як збагнути, що ціль досягнута? Річ у тім, що ви ніколи не дізнаєтесь цього, бо чекаєте, що має дещо відбутися, а насправді нема чому траплятися. Ви припинили курити у той момент, коли погасили останню цигарку, а зараз лише спостерігаєте, скільки часу мине, перш ніж ви не витримаєте.

Як я вже сказав, агонія, якої зазнає курець, розумова, її спричиняє непевність. Хоча вона не супроводжується фізичним болем, але все ж сильно впливає. Курець нещасний та невпевнений у собі. Щоб забути про цигарки, його розум стає одержимим ними.

Для людини можуть настати дні або навіть тижні чорної депресії, її розумом володіють сумніви та страхи:

Курець чекає, що все ось-ось зміниться на краще, але, звичайно, поки він перебуває у пригніченому стані, цигарка стає дедалі ціннішою.

По сутi справи, дещо все-таки відбувається, але людина цього не усвідомлює. Якщо вона змогла протриматись протягом трьох тижнів без куріння або надходження нікотину в іншій формі, то фізичний потяг до нього зникає. Однак, як я вже казав, муки відвикання настільки незначні, що курець про них і не знає. Приблизно через три тижні багато хто відчуває, що вже зав’язав. Потім закурює знову, щоб довести це, і – кінець. Цигарка має жахливий смак, але тепер колишній курець ввів у свій організм дозу нікотину, і, щойно він докурить, наркотик знову почне залишати тіло курця. У глибині свідомості одразу зазвучить тихенький голос: «Ти хочеш ще одну цигарку». Дійсно, людина покінчила з курінням, але зараз знову зробилася залежною.

Зазвичай курець не одразу закурює наступну цигарку. Він думає: «Я не хочу знову потрапити в залежність». Тому дозволяє минути безпечному періодові, що може тривати години, дні і навіть тижні. Тепер колишній курець може сказати: «Ну, оскільки я не став залежним від нікотину, то можу викурити ще одну цигарку». І знову потрапляє в ту саму пастку і ступає на слизький шлях.

Курці, яким вдалося зав’язати за допомогою методу сили волі, як правило, вважають, що це було важко та довго, бо головна проблема полягає в промиванні мiзкiв, і ще тривалий час після того, як фізична залежність зникне, курець хандрить без цигарок. Кінець кiнцем, якщо йому вдасться протриматись достатньо довго, то стає зрозуміло, що не треба здаватись. Тоді людина припиняє нудьгувати та визнає, що життя триває та надає насолоду і без цигарок.

Багатьом курцям вдається досягнути успіху, застосовуючи метод сили волі, але це дуже важко, і невдачі зустрічаються набагато частіше, ніж перемоги. Навіть ті, кому дійсно щастить, протягом решти життя відчувають себе вразливими. Вони не зовсім усунули наслідки промивання мiзкiв і досі вірять, що в хвилини горя або радості цигарка може надати підтримку. Це пояснює, чому багато тих курців, котрі надовго припинили курити, починають знову.

Багато хто з колишніх курців час від часу викурюють цигарку як «особливе частування» або щоб переконати самих себе, яка ж це огидна звичка. Усе відбувається саме так. Але щойно вони докурюють, нікотин покидає організм і внутрішній голос каже: «Ти хочеш ще одну». Якщо людина знову закурює цигарку, та має такий самий огидний смак, і курці кажуть: «Чудово! Поки я не отримую задоволення від куріння, я не потраплю у залежність від нього. Після Різдва/відпустки/травми припиню курити».

Занадто пізно. Вони вже знову стали залежними від куріння. Пастка, до якої курці потрапили на самому початку, знову зажадала своєї жертви.

Як я повсякчас повторюю, у цигарці немає задоволення. І ніколи не було! Якби ми курили заради цього, ніхто й ніколи не став би курити більше однієї штуки. Вважаємо, що насолоджуємось курінням, тільки тому, що не можемо повірити, наскільки ми дурні, аби курити, не отримуючи від цього ніякого задоволення. Ось чому куріння здебільшого є підсвідомим процесом. Якби під час викурювання кожної цигарки ви усвідомлювали кількість та вплив всіх шкідливих речовин, що надходять у легені, і говорили собі: «Це коштуватиме мені п’ятдесят тисяч фунтів стерлінгів, і, мабуть, саме з цієї цигарки в моїх легенях почнеться раковий процес», то навіть ілюзія отримання задоволення зникала б. Намагаючись викинути з голови всі негативні наслідки, ми почуваємо себе безглуздо. Але якби мали примиритися з ними, то це стало б нестерпним! Якщо ви подивитесь на курців, особливо під час будь-якої суспільної події, то зрозумієте, що вони щасливі тільки тоді, коли не усвідомлюють, що курять. Тiльки надходить розуміння цього, то, як правило, курці починають почувати провину та незручність. Ми куримо, щоб нагодувати маленьке чудовисько… І як тільки ви усунете його з вашого тіла, а великого монстра – з мозку, зникне і потреба, і бажання курити.

Багато курців звертаються до скорочення куріння як до засобу на шляху до повного припинення або спроби встановити контроль над маленьким чудовиськом, а багато лікарів і консультантів рекомендують скорочення куріння як підтримки.

Очевидно, що чим менше ви курите, тим краще, але як трамплін до повного позбавлення цигарок це є фатальним. Саме ці спроби утримують нас у пастці протягом усього життя.

Зазвичай подібні заходи слідують за невдалими зусиллями кинути курити. Через кілька годин або днів утримання курець каже собі щось на кшталт цього: «Я не можу терпіти думку про існування без цигарки, тому, починаючи з цієї миті, буду курити лише в особливих випадках або скорочу куріння до десяти цигарок на день. Якщо звикну до цього, то зможу утриматися на тому ж рівні або зменшуватиму куріння далі».

У цю мить починають відбуватися цілком певні та жахливі речі.

Життя курця перетворюється на пекло. Він все ще залежний від нікотину та підтримує існування чудовиська не тільки в тілі, але й у свідомості.

Відтепер він, чекаючи на наступну цигарку, бажає, щоб життя йшло швидше.

До того як скоротити куріння, курець міг взяти цигарку в будьяку мить, і це хоча б частково полегшувало муки відвикання. Тепер, на додаток до звичайних стресів і напружених життєвих ситуацій, він сам стає причиною власних страждань, викликаних відвиканням від нікотину, протягом більшої частини життя. Таким чином людина сама змушує себе бути нещасною і дратівливою.

Поки курець потурав своїм бажанням, він не отримував задоволення від більшості цигарок і навіть не усвідомлював, що викурював їх. Це відбувалося автоматично. Єдиною втіхою, як він вважав, були цигарки після періоду утримування від куріння (наприклад, перша цигарка вранці, після їжі тощо).

Вичікуючи зайву годину, перш ніж закурити, курець «отримує задоволення» від кожної цигарки. Чим довше чекання, тим більш приємною вона стає. Насправді, задоволення від цигарки – це не сама цигарка, а закінчення хвилювань, викликаних тягою до нікотину (неважливо, чи це слабкий фізичний потяг, чи розумова пригніченість).

Основна складність у відмові від куріння – не хімічна залежність. Це було б занадто просто. Курці всю ніч існують без цигарок, бажання курити навіть не будить їх. Багато людей лишають спальню перед тим, як закурити. Більшість навіть снідають, а дехто утримується до прибуття на роботу. Курці здатні прожити без цигарки протягом десятьох годин. Але якби вони спробували протриматись без тютюну впродовж десятьох годин вдень, то стали б дерти на собі волосся.