Затятий курець має пам’ятати, що ця тенденція дедалі посилюється. Сьогодні це торкнулося вагонів метро. Завтра – усіх громадських місць.

Минули ті часи, коли курець міг завітати до друга чи незнайомої людини та запитати: «Ви не заперечуєте, якщо я закурю?» Сьогодні бідолашний любитель цигарок, приходячи в дім незнайомої людини, відчайдушно роззирається навколо в пошуках попільниці та сподівається побачити в ній недокурки. Якщо не знаходить, то намагається протриматись, а якщо не може, то просить дозволу закурити, та, цілком імовірно, чує у відповідь: «Куріть, якщо вам це необхідно» або «Але було б краще, якби ви не курили. Запах тютюну потім довго не вивітрюється».

Бідолашний курець і так відчуває себе нікчемним, а тут бажає провалитись крізь землю.

Пам’ятаю, що, коли я курив, кожне відвідування церкви ставало суровим випробуванням. Навіть на весіллі своєї дочки, коли мав стояти там як гордий батько, що робив я? Я думав: «Нехай це все швидше закінчиться, щоб ми змогли вийти і зробити перекур».

Вам допоможе спостереження за курцями під час подібних подій. Вони товчуться разом. Ніколи немає лише однієї пачки. Штук двадцять ходить по колу, а бесіда завжди одна й та сама.

Вони прикурюють і глибоко затягуються, думаючи про себе:

«Які ми щасливі! Отримали нашу маленьку винагороду. Бідолашні некурці її не одержали».

Але «бідолашному» некурцю не потрібна така нагорода. Нас було створено не для того, щоб жити, систематично отруюючи власний організм. Сумно, що навіть під час куріння курець на відміну від некурця, вільного від тютюну, не відчуває спокою, впевненості в собі. Перебуваючи у церкві, некурець поводиться спокійно і не хоче, щоб подія швидше закінчилася. Він може насолоджуватись кожним моментом свого життя.

Пам’ятаю, як взимку під час гри в сніжки удавав, що у мене слабкий сечовий міхур, аби піти перекурити. Ні, я був не чотирнадцятирічним школярем, а сорокарічним бухгалтером. Як сумно. І навіть коли я знов приєднувався до гри, то не отримував від неї задоволення. Навпаки: з нетерпінням чекав її закінчення, щоб знову закурити, хоча й передбачалося, що цигарка є способом розслабитись та отримати задоволення від улюбленого заняття.

Для мене найзворушливішою радістю буття некурцем стала свобода від цього рабства, можливість насолоджуватися кожною миттю свого життя, а не гаяти половину часу, мріючи про цигарку, і потім, закуривши, думати, що краще б я цього не робив.

Курці мають пам’ятати, що, коли вони перебувають у приміщенні або навіть у компанії некурців, це не пихаті некурці позбавляють їх чогось, а «маленьке чудовисько».

Я не можу припинити постійно стверджувати, що саме промивання мiзкiв заважає відмовитись від куріння, і чим більше ілюзій, створених ним, нам вдасться розвіяти, перш ніж ми почнемо, тим легше вам буде досягнути мети.

Час від часу я сперечаюсь із людьми, яких називаю «затятими курцями». Згідно з моїм визначенням затятий курець – це людина, яка може собі це дозволити, не вірить в те, що куріння шкодить здоров’ю, і яку не турбує громадський осуд. (Утім, сьогодні таких стає дедалі менше.)

Якщо курець – юнак, я кажу йому: «Не можу повірити, що вас не турбують гроші, які ви витрачаєте на цигарки».

Зазвичай його очі починають блищати. Якби я розпочав переконувати юного пацієнта з позиції здоров’я чи громадського осуду, він відчув би себе в невигідному становищі, а з позиції грошей – «О, я можу собі це дозволити. Це лише стiльки-то фунтів стерлінгів на тиждень, і думаю, що воно того варте. Це моя єдина вада чи задоволення» тощо. Якщо юнак викурює двадцять цигарок на день, я кажу йому:

«Все-таки не можу повірити, що ви не хвилюєтесь щодо грошей. За своє життя збираєтесь витратити понад сорок тисяч фунтів стерлінгів. Що ви робите з цими грошима? Не просто закурюєте їх і навіть не викидаєте. По суті, ви використовуєте ці кошти, щоб зруйнувати власне здоров’я, розхитати нерви і втратити впевненість у собі, живучи в рабській залежності, живучи зі смердючим подихом і пожовклими зубами. Адже це має вас турбувати?»

У цей момент, особливо стосовно молодих курців, стає очевидним, що вони ніколи не розглядали куріння з точки зору довічних витрат. Більшості людей достатньо знати ціну однієї пачки. Час від часу ми підраховуємо, скільки витрачаємо на тиждень, і тоді ця сума нас тривожить. Дуже рідко (і тільки коли подумуємо кинути курити) підраховуємо, скільки «викидаємо» на цигарки на рік, і сума лякає, а витрати за все життя просто жахають.

Проте, оскільки це суперечка, затятий курець відповість: «Я можу собі це дозволити. Адже витрачаю ці гроші за цілий тиждень». Він наче сам себе переконує.

Тоді я кажу: «Зроблю вам пропозицію, від якої ви не зможете відмовитись. Ви платите мені тисячу фунтів зараз, а я забезпечую вас безкоштовними цигарками до кінця життя».

Якби я запропонував уступити закладну на сорок тисяч фунтів стерлінгів за тисячу, пацієнт змусив би мене поставити підпис на шматку паперу, не давши ступити кроку. Однак ще жоден затятий курець (і, будь ласка, знайте, що я розмовляв не з кимось таким, як ви, хто планує кинути курити, а з тими, до чиїх планів це не входить) не пристав на мою пропозицію. А, власне, чому?

Часто саме в цей момент в ході моїх консультацій курець каже:

«Послухайте, але мене справді не турбує грошовий аспект куріння». Якщо ви задумаєтесь над цими словами, спитайте себе, чому це вас не турбує. Чому в усіх інших життєвих ситуаціях чого тільки не робите, щоб заощадити декілька фунтів, а на те, щоб отруювати самого себе, витрачаєте тисячі фунтів, і це вас не турбує?

Відповідь проста. Будь-яке інше рішення у нашому житті – результат аналітичного процесу зважування всіх за і проти, тобто результат логічних умовиводів. Коли курець зважує всі за і проти цигарок, він щоразу отримує відповідь: «КИНЬ КУРИТИ! ТИ – БОВДУР!» Отже, усі курці курять не тому, що вони дуже хочуть, і не через те, що так вирішили, а тому, що вважають, що не зможуть кинути. Вони самі собі промивають мiзки і мають встромляти голови в пісок. Чи не дивно, що курці йдуть між собою на парі, наприклад таке:

«Перший, хто здасться, платить всім іншим по п’ятдесят фунтів»? Здається, що тисячі фунтів стерлінгів, які можна заощадити, дійсно зовсім не турбують їх. Це через те, що вони досі думають «обробленим» мозком курців.

Скиньте на мить полуду з очей. Куріння – це ланцюгова реакція, і цей ланцюг на все життя. Якщо ви не розірвете його, то залишитесь курцем назавжди. Тепер підрахуйте, скільки, на вашу думку, ви витратите на цигарки за решту свого життя. Сума, звичайно ж, буде змінюватись залежно від людини, але для цілей вправи давайте припустимо, що це десять тисяч фунтів стерлінгів.

Незабаром ви ухвалите рішення викурити свою останню цигарку (не зараз, будь ласка, пам’ятайте попередні інструкції). Усе, що маєте зробити, щоб лишитися некурцем, – це не потрапити в пастку знову, тобто не закурювати першу цигарку. Якщо ви підкурите її, то одна штука коштуватиме десять тисяч фунтів стерлінгів.

Якщо вважаєте, що все це лише спритний спосіб розглянути дане питання, то досі одурюєте самого себе. Просто підрахуйте, скільки грошей ви б заощадили, якби не скурили першу цигарку.

Якщо цей довід не здається вам вагомим, спитайте себе, що б ви відчували, якби завтра на килимі побачили чек від компанії Littlewood’s Pools на суму десять тисяч фунтів? Танцювали б від захвату! Отже танцюйте вже! Ви ось-ось почнете отримувати свій виграш, і це лише одна з чудових переваг, які незабаром придбаєте.

У період відвикання вас може тягнути викурити лише одну останню цигарку. Можна встояти перед спокусою, якщо нагадаєте собі, що вона коштуватиме десять тисяч фунтів (або скільки у вас вийшло)!

Я робив цю пропозицію в телевізійних та радіопрограмах протягом багатьох років. І досі не можу зрозуміти, чому жодний затятий курець не пристав на неї. У моєму гольф-клубі є гравці, з яких я глузую щоразу, коли чую, як вони скаржаться на зростання цін на тютюн. Правда, боюсь, якщо занадто сильно тиснутиму, один з них погодиться на мою пропозицію, і тоді я витрачу на нього цілий статок.