Якщо ви засмучені, це може пояснюватись такими причинами:

1. Ви не засвоїли якийсь важливий момент. Перечитайте п’ять пунктів, наданих вище, та запитайте себе, чи вірите в їх справедливість. Якщо маєте сумніви щодо будь-якого з них, перегляньте відповідні розділи книжки.

2. Ви боїтеся самої невдачі. Не хвилюйтесь. Просто продовжуйте читати. Ви досягнете успіху. Куріння нагадує великомасштабний шахрайський трюк, і тільки дурень, одного разу розкривши обман, буде й надалі ошукувати самого себе.

3. Ви згодні зі всім, але все одно почуваєте себе нещасним. Не треба! Розплющте очі. Відбувається дещо чудове. Ви ось-ось втечете з в’язниці.

Дуже важливо починати кидати курити у правильному настрої: як чудово, що я – некурець!

Усе, що тепер треба робити, – підтримувати в собі цей стан протягом періоду відвикання, і наступні декілька розділів будуть присвячені особливим прийомам, які допоможуть його зберегти. Після етапу позбавлення вам не доведеться думати таким чином свідомо. Це відбуватиметься автоматично. Єдиною думкою, що затьмарюватиме ваше життя, стане шкодування: «Це так очевидно. Чому не розумів цього раніше?» Однак дозвольте зробити два попередження:

1. Відкладіть свій план викурити останню цигарку до того часу, поки не прочитаєте всю книжку.

2. Кілька разів я згадував, що період відвикання триває близько трьох тижнів. Це твердження може викликати неправильне розуміння. По-перше, підсвідомо ви відчуватимете, що протягом трьох тижнів доведеться страждати. Але це не так. По-друге, уникайте пастки, яка чекає на тих, хто думає: «Як-небудь протримаюся три тижні, а потім стану вільним». На ділі за цей час нічого не трапиться. Раптом не виникне відчуття, що ви стали некурцем. Некурці в порівнянні з курцями нічого особливого не відчувають. Якщо ви засмучені через відмову від цигарок протягом цих трьох тижнів, то, ймовірно, і надалі будете почувати себе пригніченим. Якщо можете сказати собі просто зараз: «Я більше ніколи не куритиму. Чи не чудово це?!», то через три тижні спокуса курити мине. Але якщо подумаєте: «Мені б тільки протриматися без цигарок три тижні», то навіть по завершенні цього періоду ви все одно будете вмирати від бажання закурити.

Близько трьох тижнів після викурювання останньої цигарки ви можете зазнавати так званих мук відвикання. Вони складаються з двох цілком окремих факторів:

1. Муки відвикання від нікотину, спустошеність і непевність, що нагадують голод, – відчуття, яке курці визначають як потяг до цигарок або бажання зайняти чимось руки.

2. Психологічний пусковий механізм певних подій, наприклад телефонна розмова.

Саме нездатність зрозуміти та встановити різницю між цими двома відмінними один від одного аспектами сильно ускладнює курцям досягнення успіху при використанні методу сили волі. Це також є причиною, з якої багато людей, яким вдається досягнути мети, знову потрапляють у пастку.

Хоча муки відвикання від нікотину не викликають фізичного болю, не варто їх недооцінювати. Ми говоримо про «напади голоду», якщо залишаємося цілий день без їжі; у вас може «бурчати в животі», хоча фізичних страждань немає. Але навіть у цьому випадку голод – це потужна сила, і, скоріше за все, ми станемо дуже дратівливими, якщо позбавити нас їжі. Дещо подібне відбувається, коли організм відчуває потяг до нікотину. Різниця полягає в тому, що їжа необхідна, а отрута – ні, тому при правильному настрої муки відвикання легко здолати і вони зникають дуже швидко.

Якщо курцеві вдається за допомогою методу сили волі утриматися від цигарок протягом кількох днів, то невдовзі потяг до нікотину зникає. Це другий фактор, що створює труднощі. Курець придбав звичку полегшувати муки відвикання в певних випадках, що стає причиною асоціації образів («Я не зможу отримувати задоволення від випивки без цигарки»). Можливо, цей ефект буде легше зрозуміти за допомогою прикладу.

Протягом кількох років у вас була машина, в якій вказівник повороту розташований ліворуч від кермової колонки. У новій машині він знаходиться праворуч. Ви про це знаєте, але впродовж пари тижнів щоразу, коли хочете ввімкнути вказівник повороту, ви вмикатимете двірники.

Відмова від куріння нагадує щось подібне. На початку періоду відвикання у певні моменти спрацьовуватиме психологічний пусковий механізм куріння. Виникатиме думка: «Я хочу цигарку». Якщо ви з самого початку протистоїте промиванню мiзкiв, такі автоматичні реакції швидко зникнуть. Згідно з методом сили волі курець вірить, що приносить жертву, тому засмучується та постійно чекає, що бажання курити мине. У результаті він лише підсилює дію відповідних психологічних аспектів, замість того щоб позбуватися їх.

Поширений пусковий механізм куріння – прийом їжі, особливо в ресторані разом із друзями. Колишній курець вже почуває себе нещасним, бо він позбавлений своєї цигарки. Коли друзі закурюють, курцеві стає ще гірше. Тепер він не отримує аніякого задоволення ні від обіду, ні від того, що мало б стати приємним спілкуванням із приятелями. Оскільки колишній курець асоціює цигарки з прийомом їжі та спілкуванням, він зазнає потрійного удару і ступінь промивання мiзкiв посилюється. Але рішуча людина зможе протриматись достатньо довго і врешті зробить вибір та буде далі жити своїм життям. Однак вплив промивання мiзкiв частково залишається, і тому курець, який кинув курити з причини турботи про здоров’я або про свої фінанси, навіть через декілька років в певних ситуаціях відчуває сильний потяг до цигарок. Він страждає через ілюзію, що існує лише в його уяві, і катує себе без будь-якої причини.

Навіть в моєму методі найчастіше невдачі пов’язані з тим, що людина піддається дії психологічних пускових механізмів. Колишній курець схильний розцінювати цигарку як своєрідне плацебо або цукрову пігулку. Він думає: «Я знаю, що цигарка нічого мені не дає. Але якщо не думатиму про це, то в певні моменти вона зможе надати допомогу».

Солодка пігулка, хоча і не надає ніякої фізичної підтримки, все ж може стати сильнодіючим психологічним засобом, що дозволить зняти симптоми і таким чином принести користь. Однак цигарка – не солодка пігулка. Вона спричиняє ті симптоми, які потім сама ж полегшує, а деякий час перестає робити навіть це; тобто у даному випадку «пігулка» стає причиною хвороби, не кажучи вже про те, що вона виявляється смертоносною отрутою номер один у суспільстві. Можливо, вам буде легше зрозуміти цей ефект на прикладі некурця або курця, який кинув декілька років тому. Візьміть випадок із жінкою, яка втратила чоловіка. У такі моменти курець цілком природно з кращих спонукань може сказати: «Закуріть. Це допоможе вам заспокоїтися».

Якщо пропозиція приймається, цигарка не матиме заспокійливого ефекту, тому що у цієї жінки немає залежності від нікотину і, відповідно, відсутні муки відвикання від нього, які треба полегшити. Єдине, що цигарка зможе зробити, – надати миттєву психологічну підтримку. Але справжня трагедія досі тут. По суті, вона навіть поглибилася, бо тепер жінка зазнає мук відвикання від нікотину, та її вибір – або терпіти їх, або полегшити, закуривши ще раз, і таким чином розпочати ланцюг нещастя. Отже, все, що зробить цигарка, – надасть короткочасну психологічну підтримку. Але того самого ефекту можна було досягнути, висловивши співчуття або запропонувавши випити. Багато некурців і колишніх курців придбали залежність від тютюну внаслідок подібних випадків.

Важливо з самого початку протистояти промиванню мiзкiв. Пам’ятайте: ви не потребуєте цигарки, а лише катуєте себе, і надалі вважаєте її своєрідною формою підтримки або опори. Немає потреби бути нещасним і жалюгідним. Нікотин не покращує обід або суспільні події, а лише руйнує їх. Також пам’ятайте, що курці курять під час вживання їжі не тому, що отримують від цигарки задоволення. Вони це роблять тільки тому, що змушені. Вони – наркомани і не можуть насолоджуватися обідом або життям без цигарок.