Спочатку вивчіть зміст книжки і спробуйте поставити себе на місце курця.

Не примушуйте його силоміць читати книжку та не намагайтеся змусити кинути куріння, розповідаючи, що він руйнує своє здоров’я або марнує гроші. Курець знає це краще за вас. Люди курять не тому, що отримують від цього задоволення або хочуть курити. Вони кажуть це самим собі та іншим, щоб зберегти самоповагу. І курять тому, що почувають себе залежними від нікотину, вважаючи, що цигарки розслаблюють їх, надають мужності та впевненості в собі і що без тютюну життя ніколи не буде настільки приємним. Якщо ви спробуєте змусити курця кинути, він вiдчує себе загнаним у пастку звіром та ще більше захоче підкурити цигарку. Це може перетворити його на таємного курця, і цигарка стане ще ціннішою (див. розділ 26).

Краще зосередьтесь на іншому боці монети. Приведіть людину в компанію колишніх курців (тільки у Великій Британії їх п’ятнадцять мільйонів). Попросіть їх розповісти, як вони були впевнені, що потрапили в залежність від нікотину назавжди, та наскільки кращим є життя некурця.

Щойно ви змусите курця повірити, що i він зможе кинути курити, його свідомість стане прояснюватися. Потім почніть пояснювати омани, які створюють муки відвикання. Цигарки не тільки не надають підтримки, але й руйнують впевненість у собі та викликають дратівливість і напруженість.

Тепер курець має бути готовим до того, щоб прочитати книжку самостійно. Він очікуватиме, що доведеться перегорнути безліч сторінок про рак легенів, серцеві захворювання тощо. Поясніть, що в цій книзі застосовується інший підхід, і посилання на захворювання складають лише маленьку частину матеріалу.

Байдуже, страждає колишній курець чи ні, вважайте, що він мучиться. Не намагайтесь довести його тортури до мінімуму, кажучи, що кинути курити легко; він сам може це зробити. Замість цього постійно кажіть йому, як ви пишаєтесь ним, наскільки покращився його вигляд, наскільки приємніше він пахне, наскільки легшим стало його дихання. Дуже важливо робити це постійно. Коли курець намагається позбутися залежності, йому допомагають сама ейфорія спроби та увага друзів і колег. Однак вони, як правило, швидко забувають про це, отже продовжуйте хвалити курця.

Оскільки він не говорить про цигарки, ви можете вирішити, що курець забув про них, і боїтесь нагадувати. Так діють тільки під час використання методу сили волі. Не бійтеся розмовляти на цю тему та хваліть його; курець сам скаже, якщо не захоче, щоб йому нагадували про куріння. Щосили старайтесь послабити навантаження на курця впродовж періоду відвикання. Спробуйте вигадати способи зробити життя цікавим та приємним.

Цей час може стати важким періодом і для некурців. Якщо один член групи роздратований, це може призвести до загального суму. Старайтеся запобігати подібним ситуаціям. Він може виплескати все і на вас, але не відповідайте йому тією ж монетою: саме зараз курець більше за все потребує похвали та симпатій. Якщо ви самі почуваєтесь роздратованим, намагайтесь цього не показувати.

Коли я спробував кинути курити за допомогою сили волі, то використовував різні хитрощі: наприклад, впадав у сильне роздратування, сподіваючись, що моя дружина або друзі скажуть: «Я не можу більше дивитись, як ти страждаєш. Заради Бога, закури». У цьому випадку сумління курця чисте, бо він не «здається» – йому наказали. Якщо колишній курець використовує подібні хитрощі, не заохочуйте його. Скажіть: «Якщо це саме те, що цигарки роблять з тобою, слава богу, що ти незабаром станеш вільним. Як чудово, що маєш мужність та розум, щоб кинути курити».

На мою думку, куріння є найбільшою ганьбою нашого суспільства, навіть більшою, ніж ядерна зброя.

Фундамент цивілізації, причина, з якої людський вид так далеко просунувся в своєму розвитку, полягає в тому, що ми здатні передавати наші знання та досвід не тільки один одному, але й майбутнім поколінням. Навіть нижчим видам тварин необхідно попереджати своє потомство про життєві пастки.

Вважається, якщо ядерна зброя не вийде з-під контролю, у світі не залишиться проблем. Прихильники цієї думки можуть самовдоволено казати: «Ядерна зброя зберігає мир». Якщо її буде одного дня використано, це вирішить і проблему куріння, і всі інші питання. Нагородою політикам буде те, що на землі не залишиться нікого, хто міг би сказати: «Ви були не праві». (Цікаво, чи не через це вони підтримують ядерну зброю?)

Однак, незважаючи на те, що я проти ядерної зброї, не можу не визнати, що подібні рішення приймаються принаймні в здоровому глузді та з палким переконанням, що це допоможе людству, але стосовно куріння ми знаємо всі факти. Можливо, під час останньої війни люди щиро вірили, що цигарки надають їм мужності та впевненості в собі. Сьогодні уряд знає, що це омана. Однак подивіться на сучасну рекламу цигарок. У ній не йдеться про те, що цигарки розслаблюють та надають задоволення. Усі твердження пов’язані лише з якістю тютюну. Чому ми маємо через це турбуватися?

Явне лицемірство вражає. Як члени суспільства ми протестуємо проти токсикоманії та героїнової залежності. У порівнянні із вживанням нікотину ці проблеми – лише прищі на тілі соціуму. У залежності від нікотину перебувало близько 60 % населення, і більшість з них витрачали значну частину кишенькових грошей на цигарки. Тисячі людей щороку руйнують своє життя через те, що стали залежними від нікотину. Куріння стало масовим вбивцею у суспільстві, і разом з тим саме в нього вкладені найбільші кошти Міністерства фінансів Великої Британії. На нещастя наркоманів, залежних від нікотину, воно заробляє вісім мільярдів фунтів стерлінгів щороку, а промисловим тютюновим гігантам дозволено витрачати сто двадцять мільйонів фунтів стерлінгів на рік на рекламу цієї гидоти.

Тютюнові компанії хитромудро друкують попередження про шкоду куріння для здоров’я на пачках цигарок, а на телевізійні кампанії, в яких розповідається про загрозу раку, смердючий подих та ампутацію ніг, уряд витрачає лише якісь крихти. Після цього знаходить моральне виправдання, заявляючи: «Ми попереджали про небезпеку. Це ваш вибір». Курець мав не більше можливостей вибирати, ніж наркоман, залежний від героїну. Курці не ухвалювали рішення стати курцями; їх заманили в підступну пастку. Якби вони дійсно мали вибір, завтра єдиними курцями залишилися б тільки підлітки, які тільки починають курити та вважають, що зможуть кинути в будь-який час, коли захочуть.

Чому існують подвійні стандарти? Чому героїністи, яких вважають злочинцями, можуть зареєструватися як наркомани та отримати відповідне лікування, щоб позбутися своєї залежності? Спробуйте зареєструватися як наркоман, залежний від нікотину. Ви навіть не можете купити цигарки за собівартістю, а змушені платити втричі більше їхньої реальної вартості, і щороку уряд робить ваше життя складнішим. Ніби курець має недостатньо проблем! Якщо ви звернетесь до лікаря по допомогу, він скаже: «Припиніть курити, або цигарки вб’ють вас». Але це і так відомо. Або випише рецепт на препарат від нікотинової залежності, який міститиме той самий наркотик, від якого ви намагаєтесь відмовитись.

Антинікотинові кампанії не допомагають курцям кинути курити. Вони лише ускладнюють відмову від тютюну, залякуючи курців, що змушує хотіти курити ще більше. Такі заходи не зупиняють навіть підлітків, які знають, що цигарки вбивають, але розуміють, що одна штука не дуже зашкодить. Ця звичка настільки поширена, що підліток, рано чи пізно, через соціальний тиск або цікавість, спробує одну цигарку. Та оскільки її смак дуже огидний, він, напевно, потрапить в залежність від куріння.

Чому ми дозволяємо цій ганьбі тривати? Чому наш уряд не виступить зі спеціальною кампанією? Чому не заявить, що нікотин – наркотик та смертельна отрута, яка не розслабить і не надасть впевненості, а лише розхитає нерви? Чому не повідомить, що зробити залежним від нікотину може лише одна цигарка?