Насправді наш організм споряджений надійними сигнальними пристроями у вигляді кашлю, запаморочення, нудоти тощо, а ми на свій страх і ризик ігноруємо їх.

Добрі новини полягають в тому, що, по суті, немає чого кидати. Як тільки ви усунете з вашого тіла це маленьке чудовисько, а з голови – наслідки промивання мiзкiв, у вас вже ніколи не буде ні бажання, ні потреби курити.

Цигарки не покращують смак їжі. Вони руйнують його. Псують чуття смаку та нюху. Постежте в ресторані за курцями, які курять між стравами. Вони отримують задоволення не від прийняття їжі – вони не можуть дочекатися, коли обід закінчиться, бо це заважає їм насолоджуватися цигарками. Багато хто курить за будь-яких обставин, хоча знає, що запах тютюну ображає некурців. Річ не в тім, що курці занадто неуважні люди – просто вони страждають без цигарки, перебувають між двома вогнями. Треба або утриматись від куріння та почуватися нещасним через те, що не можна взяти цигарку, або закурити та бути нещасним, оскільки ображаєш інших людей, відчуваючи провину та ставлячись до себе з презирством за це.

Постежте за курцями під час офіційних заходів, де вони мають чекати на тост за високопосадову особу. Багато хто посилається на слабкий сечовий міхур і змушений крадькома вибиратися, аби нишком затягнутись цигаркою. Саме в такі моменти можна побачити куріння як наслідок справжньої залежності від нікотину. Курці курять не тому, що їм подобається. Вони це роблять, бо інакше почувають себе нещасними.

Через те, що багато хто з нас починає курити під час суспільних подій, коли ми молоді та сором’язливі, то віримо, що не зможемо отримувати задоволення від цих подій без цигарок. Це нісенітниця. Тютюн забирає вашу впевненість у собі. Найвагомішим доказом страху, що вселяють цигарки в курця, є їхній вплив на жінок. Усі жінки прискіпливі до власної зовнішності. Вони не можуть навіть уявити собі, як можна з’явитись на світському рауті, не будучи бездоганно вдягненими та не пахнучи чудово. Навіть коли знають про те, що їхній подих нагадує запах старої попільниці, це їх начебто не стосується. Але я знаю, що це турбує їх повсякчас – багато хто ненавидить запах власного волосся та одягу і все-таки не утримується від цигарок. Ось такий страх породжує в курцях цей жахливий наркотик. Цигарки не допомагають на суспільних подіях; вони тільки псують їх. Вам доводиться тримати в одній руці напій, в іншій – цигарку, одночасно струшуючи попіл і спорожняючи попільницю, що постійно заповнюється недокурками. При цьому маєте старатися не димити в обличчя людині, з якою розмовляєте, намагаючись зрозуміти, чи відчуває вона запах з вашого рота і чи бачить плями на ваших зубах. Не тільки нема чого кидати, але й є багато чудових надбань.

Коли курці обмірковують рішення позбавитись від цигарок, вони здебільшого зосереджують увагу на здоров’ї, грошах і громадському осуді. Це, безсумнівно, важливі та цілком обґрунтовані питання, але особисто я вважаю, що найбільші переваги відмови від куріння – психологічні:

1. Повернення мужності та впевненості в собі.

2. Отримання свободи від рабської залежності.

3. Можливість йти по життю, не страждаючи від «чорних тіней» у свідомості, від розуміння, що більша частина людства ставиться до вас із презирством та, гірше за все, ви самі себе зневажаєте.

Життя некурця не тільки краще, але й набагато приємніше. Я не маю на увазі лише те, що ви станете здоровішими та багатшими. Йдеться про те, що ви станете щасливішими та будете отримувати набагато більше задоволення.

Чудові переваги життя некурців обговорюватимуться в кількох наступних розділах.

Курцям важко оцінити цю свободу від нікотину. Мабуть, вам допоможе така аналогія.

Уявіть, що на вашому обличчі з’явилася лихоманка, всім відомий герпес, а у мене є чудова мазь. Я кажу вам: «Спробуйте це». Ви втираєте мазь, і лихоманка негайно зникає. Через тиждень вона знов з’являється. Ви питаєте: «У вас ще є та мазь?», а я пропоную:

«Візьміть тюбик собі. Він може знадобитися». Ви застосовуєте мазь. І о диво! Лихоманка знову зникає. Повертаючись, хвороба щоразу стає дедалі боліснішою та уражає все більшу площу. Ви звертаєтеся до лікаря, але той не може нічого вдіяти. Пробуєте інші засоби, але допомагає тільки ця чудова мазь.

Тепер ви цілком залежите від неї. Ніколи не виходите на вулицю, не перевіривши, чи взяли тюбик із собою. Якщо їдете за кордон, то берете декілька. Потім, на додачу до всіх тривог про здоров’я, я виставляю вам неабиякий рахунок – сто фунтів за кожний тюбик. Але у вас немає вибору, окрім як платити.

Пізніше ви читаєте в медичній колонці в газеті, що подібне трапилося не тільки з вами; багато людей страждають від тієї самої проблеми. Фармацевти виявили, що мазь не лікує герпес. Усе, що вона робить, – заганяє лихоманку під поверхню шкіри. Саме мазь викликала розростання інфекції. Усе, що треба зробити, аби позбутися герпесу, – припинити використовувати ліки. Тоді лихоманка врешті-решт зникне.

Чи будете ви й надалі застосовувати мазь?

Чи потрібна вам особлива сила волі, щоб не використовувати її? Якщо не повірили статті, можливо, ще кілька днів будете сумніватись; але як тільки побачите, що лихоманка зменшується, то потреба та бажання застосовувати мазь негайно зникнуть.

Чи відчуватимете ви себе нещасним? Звичайно ж, ні. У вас була жахлива проблема, яку вважали нерозв’язною. Тепер рішення знайдено. Навіть якщо на позбавлення від лихоманки піде рік, щодня, бачачи покращення стану, ви будете думати: «Чи не чудово це? Я зовсім не збираюсь помирати».

Аналогічне диво трапилося зі мною, коли я загасив свою останню цигарку. Дозвольте пояснити вам аналогію із герпесом та маззю. Лихоманка – це не рак легенів і не склероз артерій, не емфізема, не хронічна астма, не бронхіт і не коронарна хвороба серця. Усе це лише додатки до лихоманки. І це не тисячі фунтів стерлінгів, що ми викидаємо їх на вітер, і не смердючий подих, не пожовклі назавжди зуби, не апатія, не дихання з присвистом і не кашель. Це не роки, протягом яких ми самі себе душимо, мріючи припинити робити це. І це не всі ті випадки, коли нас карали через те, що забороняли курити. І це не постійне відчуття презирства оточуючих та, гірше за все, до самого себе. Усе це лише наслідки лихоманки. Герпес є лише тим, що змушує нас заплющувати очі на подібні речі. Цей панічний страх – «я хочу цигарку». Некурці не знають цього відчуття. Найсильніша емоція, якої ми будь-коли зазнавали, – це страх, а найбільша вигода, яку ви придбаєте, – порятунок від нього. Я почував себе тоді так, ніби раптом випiрнув з густого туману.

Ясно побачив, що відчуття панічного бажання закурити не було наслідком моєї слабкості або чарівною властивістю нікотину. Потяг викликала перша цигарка, кожна ж наступна не тільки не полегшувала це почуття, а, навпаки, посилювала. Зненацька я зрозумів, що всі інші «щасливі» курці живуть у тому самому кошмарі, що й я. Усі вони вигадують неправдоподібні пояснення (втім, не гірші знайдених мною), намагаючись виправдати власну дурість.

Зазвичай, коли курці намагаються кинути курити, головними причинами стають здоров’я, гроші та громадський осуд.

У минулому столітті люди завзято боролися за скасування рабства, і все ж курець живе у добровільному рабстві. Здається, він не усвідомлює, що в ті моменти, коли йому дозволено курити, хотів би бути некурцем. Про більшість викурених протягом життя цигарок ми можемо сказати, що не тільки не отримуємо від них задоволення, але навіть не усвідомлюємо, що куримо їх. Та лише після періоду утримання починаємо дійсно одурювати себе, вважаючи, що тютюн надає задоволення (наприклад, перша цигарка вранці, після обіду тощо).

Цигарка стає цінною тільки тоді, коли ми намагаємось кинути курити або коли суспільство силою примушує до цього (наприклад, у церкві, лікарні, супермаркеті, театрі тощо).