На щастя, боги виявилися прихильними до мене. Було отримано безліч подячних листів із такими коментарями:

Сподіваюсь, що не дозволив таким словам закрутити мені голову. Я цілком і повністю усвідомлюю, що це було висловлено не для того, щоб зробити комплімент з приводу моїх літературних здібностей, а скоріше, всупереч їхній відсутності. Просто система «ЛЕГКИЙ СПОСIБ» (чи звертаєтесь ви до клініки, чи самостійно читаєте) працює!

Сьогодні ми не тільки маємо всесвітню мережу клінік «ЛЕГКИЙ СПОСIБ», але й переклад цієї книжки більш ніж двадцятьма мовами.

Майже через рік керування лікарнями для тих, хто хоче кинути курити, я гадав, що дізнався про все, чим можна допомогти пацієнтам. Дивовижно, але впродовж чотирнадцяти років, що минули з часу відкриття методу, дізнаюсь про щось нове практично щодня. Цей факт викликав деяке занепокоєння, коли мене попросили переглянути перше видання книжки через шість років після її публікації. Я побоювався, що змушений буду змінити чи викреслити практично все, що написав.

Але хвилювання виявилось марним. Основні принципи «ЛЕГКОГО СПОСОБА» так само чинні сьогодні, як і тоді, коли я відкрив його. Як завжди, істина полягає в тому, що КИНУТИ КУРИТИ – ЛЕГКО!

Це очевидний факт. Єдина складність – переконати в цьому кожного курця. І тут допомагають знання, здобуті мною більш ніж за чотирнадцять років. У клініках намагаємось досягти абсолютного результату. Кожна невдача дуже засмучує, бо ми знаємо, що будь-хто здатен із легкістю позбутись тютюнової залежності. Коли курці зазнають поразки, вони схильні розглядати її як свою власну. Ми ж розцінюємо це як наш провал, вважаючи, що не змогли переконати людину в тому, наскільки просто та приємно кинути курити. Перше видання книжки я присвятив тим, кого не зміг зцілити.

У разі невдачі ми повертаємо пацієнту його гроші, а ефективність своєї роботи оцінюємо за цим показником. Сьогодні кількість невдач у мережі клінік у всьому світі менша за 5 %. Це означає, що рівень ефективності методу перевищує 95 %.

Хоч я був упевнений, що відкрив дещо дивовижне, ніколи, навіть у найсміливіших мріях, не очікував, що досягну такого результату. Ви можете заперечити тому, що якби я щиро вірив у те, що зцілю весь світ від куріння, то мав би очікувати досягнення 100 %-го рівня.

Ні, у мене ніколи не було подібних думок. Колись найпопулярнішою формою нікотинової залежності було нюхання тютюну, доки ця звичка не стала антисоціальною та не відмерла. Однак досі є диваки, які цим займаються, і, ймовірно, вони будуть завжди. Цікаво, що одним з останніх бастіонів нюхання тютюну є англійський парламент. А втім, це недивно, якщо згадати про те, що політики, як правило, відстають від свого часу приблизно на сто років. Отже завжди існуватимуть диваки, які продовжуватимуть курити. Певна річ, я ніколи не думав, що особисто зможу зцілити кожного.

Мені здавалося, що після того, як я розкрию таємниці пастки куріння та розвію такі ілюзії, як:

• курці насолоджуються курінням;

• курці ухвалюють свідоме рішення курити;

• курiння полегшує нудьгу та стрес;

• куріння допомагає зосередитись та розслабитись;

• куріння – це звичка;

• щоб кинути курити, потрібна сила волі;

• почавши курити колись, неможливо кинути вже ніколи;

• якщо постійно нагадувати курцю, що куріння вбиває його, це допоможе йому кинути курити;

• замінники, зокрема сурогати нікотину, допомагають кинути курити;

та коли розвію помилкове уявлення про те, що позбутись тютюнової залежності – важко, а щоб зробити це, необхідно пережити перехідний період страждань, то весь світ, як я наївно вважав, повірить та прийме мій метод.

Своїм головним супротивником я вважав тютюнову індустрію. Дивовижно, але основним каменем спотикання були саме ті заклади, які, здавалося б, мали стати моїми союзниками: засоби масової інформації, уряд, організації, такі як ASH, QUIT, та офіційна медицина.

Ви, напевно, бачили фільм «Сестра Кенні». Події цієї картини відбуваються в ті часи, коли дитячий параліч, або поліомієліт, був лихом для маленьких дітей. Я дуже добре пам’ятаю, що ці слова викликали в мене такий самий страх, як сьогодні викликає рак. Наслідком поліомієліту був не лише параліч рук і ніг, але й скривлення кінцівок. Щоб цьому запобігти, офіційне лікування передбачало закування цих частин тіла в кайдани. У результаті дитина залишалася паралізованою на все життя.

Сестра Кенні вважала, що ланцюги заважають одужанню, та безліч разів довела, що м’язи можна відновити, а дитину – навчити знову ходити. Однак вона була не лікарем, а лише медичною сестрою. Як посміла вона втручатись в галузь, приступну тільки для кваліфікованих фахівців? Той факт, що сестра Кенні знайшла вирішення проблеми і довела його ефективність на практиці, не мав ваги. Діти, яких вона лікувала, разом із батьками знали, що медсестра мала рацію, однак офіційна наука не тільки відмовлялась приймати її методи, але й перешкоджала практикувати. Минуло двадцять років, перш ніж визнали очевидне.

Уперше я побачив цей фільм ще до того, як відкрив «ЛЕГКИЙ СПОСІБ». Стрічка була дуже цікава і, безсумнівно, містила в собі частку істини. Проте очевидно, що Голівуд дозволив собі поетичну вольність. Неможливо, щоб сестра Кенні відкрила те, чого не змогла медична наука. Напевно, офіційні фахівці не були такими чудовиськами, як їх зобразили. Крім того, як прийняття ними настільки очевидних фактів могло тривати аж двадцять років?

Кажуть, що дійсність дивніша за вигадку. Я перепрошую творців фільму «Сестра Кенні» за звинувачення в застосуванні гіперболи. Навіть у цю так звану добу сучасних комунікацій, маючи доступ до різних засобів зв’язку, мені не вдалося донести до громадськості свою ідею за чотирнадцять років. Я довів свою точку зору. Єдина причина, чому ви зараз тримаєте цю книжку, – це тому, що ще один колишній курець порадив її прочитати. Пам’ятайте, у мене немає потужної фінансової сили, яку мають такі заклади, як BMA, ASH або QUIT. Так само як сестра Кенні, я самотня людина, а відомим став тому, що система ефективно працює. Мене вже вважають видатним гуру, який допомагає курцям позбутись залежності. Як сестра Кенні, я довів свою точку зору. А героїня фільму – свою. Але що в цьому доброго, коли весь світ досі приймає та застосовує методи, що є прямою протилежністю тому, якими вони мають бути?

Останнє речення цієї книжки таке саме, як в оригінальному рукописi:

Можливо, з наведених висловів ви зробили висновок, що я не поважаю медицину. Це аж ніяк не може бути правдою. Один з моїх синів – лікар, і мені не відома професія, шляхетніша за цю. Насправді ми отримуємо більше рекомендацій для клінік від медиків, ніж із будь-якого іншого джерела. І це може здатися дивним, але серед наших клієнтів лікарів набагато більше, ніж представників інших професій.

У перші роки фахівці здебільшого вважали мене шарлатаном чи знахарем. У серпні 1997 року я мав честь бути присутнім на лекції на Десятій всесвітній конференції «Тютюн і здоров’я», що проводилася в Пекіні. Думаю, що став першим некваліфікованим лікарем, кого удостоїли такої шани. Крім того, саме запрошення є виміром мого досягнення.

Проте з таким самим успіхом я міг би читати лекцію стіні. Оскільки нікотинова гумка та пластир не стали рішенням проблеми куріння, здається, самі курці вже усвідомили та визнали той факт, що неможливо вилікуватись від наркотичної залежності, приймаючи той самий наркотик. Це рівнозначно тому, якби ви сказали наркоману щось подібне: «Не куріть героїн – це небезпечно, спробуйте ввести його в вену (тільки не намагайтесь вводити нікотин в вену; це негайно вб’є вас!)». Оскільки офіційна медицина та засоби масової інформації ані в зуб ногою в тому, як допомогти курцям, вони зосереджують свої зусилля на тому, щоб говорити те, що дуже добре відомо: куріння – це шкідлива, непристойна й огидна, антисоціальна та дорога звичка. Але їм ніколи не спадає на думку, що люди не курять з причин, з яких вони не мають курити. Реальна проблема полягає в тому, що необхідно усунути підстави, які призводять до тютюнової залежності.