Киньте звичку заздрити курцям та почніть бачити в них нещасних, жалюгідних істот, якими вони і є насправді. Я знаю, що був найгіршим із них. Ось чому ви читаєте цю книжку. Але ті курці, які не можуть поглянути правді в очі та змушені далі обманювати самих себе, – найжалюгідніші зі всіх.

Ви ж не станете заздрити наркоманові, залежному від героїну? У нашій країні героїн вбиває близько ста людей на рік, а нікотин – понад сто двадцять тисяч на рік і два з половиною мільярди у всьому світі. Куріння вже знищило більше людей на планеті, ніж всі війни в історії разом. Як і всі наркотичні залежності, ваша не буде легшою та щороку ставатиме лише складніше й складніше. Якщо вам не подобається бути курцем сьогодні, завтра це подобатиметься ще менше. Не заздріть іншим курцям. Пожалійте їх. Повірте мені:

Це ще один міф про куріння, що здебільшого розповсюджується тими курцями, які намагалися кинути курити за допомогою методу сили волі, замінюючи нікотин цукерками або чимось іншим, щоб полегшити муки відвикання. Останні дуже схожі на страждання від голоду, тому ці два відчуття завжди плутають. Однак голод можна втамувати їжею, а повністю вдовольнити муки відвикання від нікотину неможливо.

Як і у випадку будь-якого іншого наркотику, через деякий час організм стає несприйнятливим до нього і наркотик перестає повністю полегшувати муки відвикання. Як тільки ми викурюємо цигарку, нікотин швидко покидає організм, тому нікотиновий наркоман відчуває постійний голод. Єдиний природний вихід – стати затятим курцем, тобто курити одну цигарку за одною. Однак більшості курців важко робити це з двох причин:

Гроші – вони матеріально не можуть собі дозволити збільшити кількість нікотину.

Здоров’я – щоб полегшити муки відвикання, ми маємо приймати отруту, яка діє як автоматичний лічильник кількості цигарок, що можемо викурити.

Отже, курець живе з відчуттям постійного голоду, який ніколи не зможе повністю втамувати. Ось чому багато людей переходять до ненажерності, пияцтва або навіть починають вживати сильніші наркотики, аби втамувати свій голод. (БІЛЬШІСТЬ АЛКОГОЛІКІВ – ЗАТЯТІ КУРЦІ. ЦІКАВО, МАБУТЬ, І ЦЯ ПРОБЛЕМА – ПРОБЛЕМА КУРІННЯ?)

Для курця нормальною тенденцією стає прагнення замінювати нікотин їжею. За багато кошмарних років я дійшов до тієї стадії, коли повністю відмовився від сніданку та обіду. Протягом дня часто курив. Пізніше став з нетерпінням чекати на вечори, бо тільки тоді міг припинити курити. Однак увесь цей час я повсякчас щось їв. Вважав, що це голод, але насправді то були муки відвикання від нікотину. Іншими словами, вдень я замінював їжу нікотином, а ввечері – нікотин їжею. У ті дні я важив на дванадцять кілограмів більше, ніж зараз, і нічого не міг із цим зробити.

Щойно маленьке чудовисько покине ваше тіло, зникне жахливе відчуття небезпеки. Повертається впевненість у собі разом із дивовижним відчуттям самоповаги. Ви здобуваєте переконання, що контролюєте своє життя не тільки щодо звичок у їжі, але й щодо всього іншого. Це ще одна величезна перевага порятунку від нікотинової залежності.

Як я вже казав, міф про зайву вагу існує завдяки використанню замінників протягом періоду відвикання. Насправді вони не полегшують, а, навпаки, ускладнюють процес відмови від куріння. Це питання детальніше пояснюватиметься у розділі, присвяченому замінникам нікотину.

За умови що ви будете дотримуватися всіх вказівок, зайва вага не має стати для вас проблемою. Однак якщо вона вже існує, або вважаєте, що вага стає проблемою, то раджу прочитати книжку під назвою «Легкий спосiб скинути вагу» Аллена Карра (Penguin), яка написана за тими самими принципами, що й «ЛЕГКИЙ СПОСIБ», і робить контроль зайвої ваги приємним.

Намагаючись кинути курити за допомогою методу сили волі, багато курців стараються підвищити мотивацію, створюючи хибні стимули.

Існує багато прикладів. Типовий приклад: «На ті гроші, що я заощаджу, ми всією родиною проведемо чудову відпустку». Подібний підхід здається логічним та розсудливим, але насправді він є хибним, оскільки курець, котрий поважає себе, скоріше куритиме п’ятдесят два тижні на рік і не візьме відпустку. У будь-якому випадку десь всередині курець сумнівається, і не тільки тому, що доведеться утримуватися від цигарок протягом п’ятдесяти тижнів. Він не впевнений, чи зможе отримати задоволення від відпустки без тютюну. Такий підхід призводить до того, що робить принесену жертву більш значною. А це, у свою чергу, збільшує цінність цигарки. І все це замість того, щоб зосередитись на іншому аспекті проблеми: «Що я отримую від куріння? Навіщо мені треба курити?» Ще один приклад: «Я зможу дозволити собі купити нову машину». Це правда, подібний стимул може утримати вас подалі від нікотину до придбання авто. Але як тільки відчуття новизни минає, ви починаєте думати, що вас обділили, отже рано чи пізно знову потрапляєте в ту саму пастку.

Іншим типовим прикладом є угода кинути курити, укладена з колегами або членами родини. Такі домовленості, за звичаєм, мають перевагу, усуваючи спокусу на деякий час протягом дня. Проте вони теж, як правило, зазнають невдачі з таких причин:

1. Хибний стимул. Чому ви маєте кидати курити лише тому, що це роблять інші? Подібна мотивація тільки створює додатковий тиск, який підсилює відчуття жертвування. Добре, що всі курці одного дня щиро захочуть зав’язати. Однак ви не зможете силою примусити їх кинути, хоча всі вони таємно і хочуть цього. Поки люди не готові позбутись залежності, подібні угоди лише створюватимуть додаткове напруження, що підсилює бажання курити. Такі домовленості перетворюють їхніх учасників на таємних курців, і це ще збільшує відчуття залежності.

2. Теорія «паршивої вівці», або кругова порука (взаємна відповідальність). Згідно з методом сили волі курець переживає період спокути, протягом якого постійно чекає, що бажання курити зникне. Якщо він здасться, приходить відчуття невдачі. Згідно з цим методом рано чи пізно один з учасників угоди зобов’язаний здатися. Тоді всі інші отримають відмовку, на яку вони так довго чекали. Це не їхня провина. Вони б витримали. Це Фред підвів усіх. Правда ж полягає в тому, що більшість курців уже таємно порушили угоду.

3. Поділ відповідальності – стимул, прямо протилежний теорії «паршивої вівці». Тут страх ударити лицем у болото в разі невдачі не такий великий, оскільки він поділений з іншими. Кидаючи курити, курець зазнає дивовижного відчуття перемоги. Коли ви кидаєте на самоті, у перші кілька днів захоплення друзів, родичів та колег може стати великою підтримкою. Але коли одночасно кидають кілька людей, відповідальність ділиться порівну і, таким чином, знижується і підтримка.

Інший класичний приклад хибних стимулів – хабар (наприклад, коли батьки пропонують підліткові певну суму грошей за відмову від куріння або парі: «Я дам тобі сто фунтів стерлінгів, якщо програю»). Колись в одній з телепрограм наводився такий приклад. Поліцейський, який намагався кинути курити, поклав у пачку цигарок двадцятифунтову банкноту. Чоловік уклав угоду із самим собою: він може знову закурити, але спочатку має спалити цю купюру. Це зупиняло протягом кількох днів, але кiнець кiнцем поліцейський знищив ці двадцять фунтів.

Припиніть обманювати самих себе. Якщо людину не зупиняють ні п’ятдесят тисяч фунтів стерлінгів, які середньостатистичний курець витрачає за все життя на цигарки, ні ризик страшних хвороб, що складає один до двох, ні життя зі смердючим подихом, ні душевні та фізичні муки, ні рабська залежність, ні презирство з боку більшої частини суспільства та зневага до самого себе, кілька хибних стимулів не зможуть хоча б скільки-небудь змінити ситуацію. Вони лише підсилюють відчуття жертвування. Дивіться на протилежний бік канату, що перетягується.